реферат скачать
 

Шпаргалки з курсу Теорія і методіка журналістської творчості ГЕК

Шпаргалки з курсу Теорія і методіка журналістської творчості ГЕК

23 Специфіка газ. жанрів

Жанр – усталений тип твору, який склався історично і відзначається

особливими способом освоєння життєвого мат-лу.

Традиційна клас-ція жанрів:

1)Інф. жанри:

а)замітка (з-ка-повідомлення, з-ка-відгук, полеміч. з-ка, критична, з-ка-

подяка, фотозамітка, рекламна з-ка). Лаконічне повідомлення про актуальні,

нові події і явищя соц. практики, які зачіпаюить сусп. інтереси. Цільова

установка – орієнтувати читача шляхом латентного оцінювання подій. Зміст

орг-ся шляхом контамінації аналіт-ного, репродуктивного або описового

стилів. Структура тексту: лід (зачин) з основним фактом повідомлення, далі

– факти, що розкривають головний факт і висновок. Мова зрозуміла, не

насичена спец. термінами та поняттями.

б)звіт (хронікальний, прямий інф-ний, аналітичний) – детальний виклад ходу

дебатів під час наради або конференції. Пояснення сусп. значення прийнятого

конкр. рішення і визначення компетентності обговорення.

в)інтерв’ю (і-ю-звіт, протокольне, суто інф-не, портретне, проблемне)–

розгорнуте повідомлення, яке в драматургічній формі передає процес

спільного пошуку ж-том і співбесід-ком пояснення суті явища, події тощо.

г)Репортаж (р-ж-замальовка, звітний р-ж, р-ж-роздум, проблемний) –

розгорнуте повідомлення інф. х-ру, в якому відтворюються події в їх

просторово-часовій послідовності, чим створюється ефект присутності читача.

Динамічна образна розповідь, яка не позбавлена літ-стиліст. засобів

(епітети, метафори, порівняння тощо). Дає оцінку подіям.

д)Кореспонденція (інф., аналітична) – розгорнуте повідомлення про події з

аналізом. Мета – корекція деяких часткових моментів соц. практики шляхом

пояснення сусп. значення аналізованої ситуації і пропозиція способів її

рішення. Літ-стиліст. прийоми: пейзажні описи, діалоги, авт. ремарки,

яскраві факти.

2)Інф-аналітичні жанри:

а)стаття – в розгорнутій формі аналізуються явища соц. практики, на основі

чого виділяються тенденції розвитку реальних процесів.

б)огляд (м\н, літ-ний, екон., листів, культ. подій, преси) – оцінки

сукупності однорідних фактів з певної сфери життєдіяльності людей протягом

певного часу. В основі – осмислення, зіставлення, оцінка фактів у

просторово-часових рамках. Риси публіцистичності.

в)рецензія – кваліфікований аналіз конкр. мистецького твору і показ його

місця в системі духовних цінностей народу. Містить позит. і негативні

зауваження.

3)Інф-художні:

а)нарис (пробл, портретний, подорожній, подієвий, критич. і т.д.) У

художній формі узаг-нює і типізує вихід з певних проблемних ситуацій,

створює образи реальних людей згідно з соц. уявленнями сус-ва. Мета –

сформувати в свідомості читача ідеальний образ певних соц. ролей.

б)лист

4)Сатиричні:

а)фейлетон – агітка у смішній формі, у якій засобамигумору активізується

воля і думка читача на боротьбу з носіями негативних рис. Худ. обробка

фактів, літ-стліст. прийоми. Розгортається навколо типових явищ.

б)памфлет – має гостре викривальне соц. спрямування. Створення еталонних

образів смішного і мерзотного, що було б практично придатним для

усвідомлення і оцінювання тіньових сторін життя. Емоційність, сарказм,

гротеск. Об’єкт часто – ідейний чи політич. супротивник. Структура

визначена темою.

37 Види описів

Опис – це елементарний тип твору в межах описового иетоду відтворення

реальної дійсності, якмй передбачає її відтворення у предметно-чуттєвих

вмявах ч\з відбір характерних деталей, які можна почути і побачити. Включає

виражену лексич. засобами оцінку відображеного.

В описі такі структурні змістові зв’язки:

-рух погляду спостерігача по об’єктові опису, його складових (зліва

направо, знизу вгору тощо)

-маршрут

-рух об’єкта

-класифікаційний принцип з різною основою для поділу на частини (за

досліджуваним об’єктом, за методом досл-ня, за структурою об’єкта і т.д.)

-збільшення або зменьшення ознаки

2 види опису:

1)Репортажний включає в себе деталі, які свідчать про те, що ж-т

спостерігав

2)Реконструктивний – розгорнутий на основі уявлення про ту інф-цію, яка

отримана від свідків.

Правила опису:

1)Відбір деталей для відтворення має бути скерованим підзавданнями

матеріалу, тобто служити розкриттю теми та ідеї.

2)Треба притримуватися відчуття міри – відбирати лише необхідне

3)Для реконструктивного опису – спеціально встановити межі реальності,

перевірити справжність відібраних деталей, доцільно вказати джерела інф-

ції, на основі яких розгортається опис.

4)В репортажному описі – позначити прикмети авторської присутності в

ситуації.

Ред. прака опису залежить від жанру конкретного твору.

38 Роздум: ос-ті і викорис-ня

Роздум – це елементарний тип твору в межах відповідного методу відтворення

реальної дійсності. Метод роздуму (міркування) – метод пред’явлення

елементарних зображальних засобів фактологічного ряду, спрямований на

виявлення сутності тієї чи іншої реалії дійсності, її значення,

перспективи.

Міркування представляють не лише результат розумової роботи ж-та, а і її

процес. Будується як послідовність певних логічних операцій, в ході яких

факти включаються у ланцюг інших зображальних засобів, завдяки чому

вдається розглянути їхні соц. зв’язки і встановити значення, зміст. Часто

використовується запитання як форма вираження думки.

Стуктурні змістові зв’язки роздуму: а)структура умовиводу в доказі або

запереченні (від тези до аргументів і навпаки) б)певна закономірність

пізнавального руху по досліджуваному об’єкту (від явища до суті, від

фіксованих змін до аналізу їх причин, від розгляду якісних хар-к до

кількісних, від елементів до їхніх зв’язків тощо) в)рух від конкретного до

абстрактного і навпаки, одиночне-загальне, частина-ціле, відоме-невідоме,

старе-нове тощо.

Обов’язково, щоб міркування приводили до нового розуміння реалій і

переконували в авторському відкритті.

Правила роздуму: цілеспрямованість, логічна бездоганність, новизна оборотів

думки, переконл-сть, афористичність підсумкового висновку автора (вищий

рівень узагальнення).

Широке використання роздуму наявне в аналітичних творах (стаття, рецензія,

огляд, латентно – у нарисі)

39 Робота редактора над фактичним матерілом

Фактологічне забезпечення твору є матеріальною основою для утворення теми,

розробка якої власне пов’язана з вибором фактів, утворення фактолог.

системи твору, розташуванням фактів (розробкою композиції).

Факт – відображені у свідомості сторони дійсності різного рівня

узагальнення і різного предметного змісту.

Критерієм поділу змісту на факти є поняття-тема. Оскільки будь-яке поняття

є ієрархічно організованою системою ознак-понять, то система фактів твору

теж має ієрархічну орг-цію. Ф-ти 1 рівня – ілюструють ознаки, які

становлять основу поняття-теми. Кожне поняття-ознака може мати свої ознаки,

які забезпечуються ф-тами 2 рівня і т.д.

Кожен факт має якісну хар-ку (правдивість, типовість, соц-політ.

значимість, ідейність, точність, доречність). Важливий також обсяг фактажу

– кожна тема для її розкриття вимагає певної кількості фактів.

За функціями факти: 1)вхідні – в основі теми, 2)деталізуючі (ілюстрат-вні і

аргументативні) – уточнюють зміст 3)вихідні – результат автор. міркувань

4)посилкові – на які автор посилається в примітках.

Логіка темат. відбору фактів залежить від: 1)ред-ого завдання, поставленого

перед автором - виробничої мети в конкр. ред. ситуації; 2)комунікативного

завдання – комунік. мети, залежної від соц. ситуації, тобто місця і часу

написання і поширення твору, потенційної аудиторії.

Основою фактологічної структури (елемент її – факт) твору є логіко-

поняттєві й асоціативні зв’язки між фактами. Ф. стр-ра – відносна річ,

оскільки те, що для автора – факт, для читача може і ні. Членування змісту

на факти залежить від об’єктивних факторів (видільна роль рубрики,

заголовка, ахітектонічні елементи, мовні засоби тощо), і суб’єктивних:

читач вважає фактом щось цікаве для нього, хоча в тексті це не виділено як

факт.

Критерії виділення фактолог. стр-ри: 1)темат. однорідність фактол.

членування змісту – виділення фактів, які стосуються теми; 2)логічно-

категоріальна однорідність членуванняу межах заданої теми – факти мають

бути одного рівня узагальнення.

Методи фактол-ного аналізу

1)м-д фактол. членування – визначення теми-поняття і його компонентів,

поділ змісту згідно з визначеними рвнями системи компонентів;

2)м-д системно-цільового аналізу для перевірки якості системи фактів –

об’єднання виділених фактів на осн. теми-поняття. Вимоги: достатня для

розкриття теми кількість ф-тів, інтенціональна зумовленість тематичної

системи ф-тів.

3)м-д зіставлення ф-тів – поєднання ф-тів між собою поза контекстом твору

4)м-д тлумачення термінів – для оцінки достовірності і точності ф-тів

шляхом включення їх у природну систему ф-тів.

5)м-д ранжирування ф-тів –редактор розташовує ф-ти у різному порядку щоб

зафіксувати можливе порушення логіки ф-тів.

6)м-д експлікації логіч. зв’язків – простеження і пояснення логічних

зв’язків між поняттями.

7)м-д підрахунків перевірка цифрових даних

8)м-д індукції змісту (утворення висновків на основі певних фактів-

аргументів) і дедукції (розгортання змісту положень, тез, висновків)

9)м-д семантичного аналізу мовних одиниць різних рівней, які є носіями

логіч. зв’язків у творі.

Ще: м-д перспективи і семант. зондування, м-д тлумачення термінів, м-д

рубрікації, м-д схематизації композиційних зв’язків, м-д образної

інтерпретації темат. системи.

40 Види правки

Правка входить до структури технологічного процесу редагування , де їй

передує ред. аналіз і прийняття рішення щодо правки тексту.

Мета правки – літературно досконалий конкр. твір.

Майстерність правки досягається через освоєння різних методів роботи,

вироблення умінь та навичок праці.

Методи правки:

-метод корекції тематичної системи і структури. Після аналізу тематичної

системи й структури матеріалу та прийняття рішення про їх вдосконалення ред-

р має ч\з автора або власноручно визначити бажану темат. організацію твору.

Коригуючи темат. систему, він визначає, яка тема буде головною, які

мікротеми. Визначення послідовності й зв’язків між мікротемами.

Прийоми: скорочення твору, перестановки фрагментів, фраз, вставки тощо,

використовуючи знаки коректури.

-метод актуалізації теми – пошук такого звучання теми, яке б робило її

актуальною. Актуалізація теми має здійснюватись в межах факторів, що

зумовлюють мовну діяльність.

Прийоми атрибуція предмета розповіді (про директора – про суч. директора),

узагальнення предмета розповіді (про вчителя – про працівників освіти),

поняттєва трансф-ція предмета розповіді (про сучасника – про проблеми

сучасності.

-метод селекції факт. мат-лу. Не кожен факт, передбачений поняттєвим

обсягом, має використовуватися у творі: осн. критерій темат. відбору фактів

– комунікативна логіка.

Прийом: зіставлення підібраних фактів.

-метод корекції розкриття теми. Зміна комп-ції та архітектоніки мат-лу,

будови фрази, правописній правці.

Прийоми: скорочення, вставки, перестановки, заміни.

42 Логічність композиції як редакторська вимога

Композиція – будова твору, системно-структурна орг-ція в плані його змісту.

Змістовні частини твору, з яких утворюється твір і які становлять його комп-

цію мають бути тематично однорідними. К-ція завжди тематично зумовлена. В

ідеалі твір має бути однотемним, а його к-ція – тематично однорідна

структура.

Реально однотемність неможлива. Якщо на рівні автора текст здається

однотемним, для читача може бути багатотемним (слово, корінь, фонема можуть

викликати побічну асоціацію, в результаті – темат. відхилення)

К-ція твору в межах конкр. теми зумовлена стилем і жанром твору.

В основі к-ції – елементарні типи змісту, які визначають логіку розгортання

змісту: часова і просторова логіка для розповіді, аналітична для опису,

індуктивна чи дедуктивна для роздуму, експресивна для заклику.

Ред. композиційний аналіз твору – 3 вимоги: будь-які частини твору на

різних рівнях ієрархії змісту, включаючи рівень фраз, мають бути тематично

однорідними; частини – логічно пов’язаними; вибір к-ції має мати жанров-

стльову зумовленість.

Дуже часто композ. порушень зазнає інтерв’ю. Його поділ на блоки “запитання-

відповідь” виснуває проблему тематич. і логічного поєднання цих копоз.

блоків. Ранжування блоків залежить від теми інтерв’ю, вони мають бути

логісно поєднані. Тут тип логіч. зв’язку залежить від того, який тип змісту

лежить в основі теми – опис, розповідь чи роздум. Зіставляючи запитання, що

репрезентують копозиц. блоки, можна простежити їхню тематичну і логічну

поєднуваність.

43 Журналістика у системі соц. інститутів

Жур. діяльність здійснюється в певних суспільно-політ. умовах, при певному

хар-рі і взаємовідносинах різних соц. сил. При цьому життєдіяльність

суспільства протікає в значній мірі як функц-ня великої кількості соц.

інститутів, які виникають як сукупність функціонально-нормативных основ

життєдіяльності людей в тій чи іншій сфері і які потім отримують

законодавчі рамки і організаційні форми. Існують економічні, політ.,

культурно-оосвітні та ін. інститути, діючі на основі чітких установлень -

конституції, законів, кодексів, положень тощо.

Соціальні інститути – це адміністративно-господарські організації, які

діють у сфері розповсюдження певного органу ЗМІ і зобов’язані впроваджувати

відповідні заходи за виступами ж-тів.

Ж-ка – один з соціальних інститутів. Це означає , що вона так чи інакше

пов’язана з громадськими, урядовими, партійними чи сусп. інститутами. В

нормальному громадян-кому суспільстві ЗМІ - особливий соц. інститут з дуже

складною структурою - "органи" і "видання" інших соц. інститутов,

"незалежні" і "державні" ЗМІ (в гром. сус-ві право засновувати ЗМІ мають

соц. інституты, окремі особи, групи громадян, фірми). Оптимальний развиток

і взаємодія ЗМІ дозволяють информаційно забезпечити функц-ння сус-ва.

"Ядром" жур-ки як соцінститута виступють сусп-політ ЗМІ , т.к. для будь-

якої сусп. сили участь у випуску ЗМІ має велике значення - надає можливість

широко заявляти про своє интереси і позиції та реализовувати їх. Ч\з ЗМІ

створюються. образи решти соц. інститутов. ЗМІ стають организуючим центром

підтримки тих сил, від імені яких вони виступють. Т.ч. ЗМІ перетворюються

на "четверту владу", де влада – здатність провадити свою волю, впливати на

повінку тих чи інших соц. об’єктів в різних формах - через командування,

керівництво, регулювання, контроль.

44 Функції жур-ки

Ф-ції жур-ки – це сукупність обов’язків і завдань, які вона виконує,

результат поєднання мети та засобів її досягнення.

1)Інформаційна 2)Коммуникативна - спілкування, налагодження контакту.

Ефективно реализуеться лише при ясному змістовому наповненні (тобто контакт

+ певна позиція, своя "модель світу"); 2. 3)Безпосередньо-організаторська -

контрольна, регулятивна діяльність, реализація ролі "четвертої влади"

4)Ідеологічна (пропаганди і контрпопаганди) – зумовлена постійною потребою

роз’яснювати аудиторії практичні і теоретичні проблеми сус-ва. В Україні у

зв’язку з проблемами нац. відродження, нової екон. і пол. ситуації –

прищеплювати принципи демокр. сус-ва, націоналізації сус-ва, заг-люд норми,

нові філософ. і соц. погляди, викривати інсінуації проти держави. Має

виконуватися аргументовано, на фактах, з доказами.

5)Соціологічна – дослідження гром. думки з використанням методів соціол.

дослідження і прийомами соц. аналізу. Вивчення і формування вірної

соціальної орієнтації аудиторії, надання інф-ції про різні сфери людської

діяль-ті (духовна, економіч., гром-політ, соціал. інф-ція тощо). Надання

повної, актуальної, оперативної інф-ції. Сюди – ф-ція сусп. виховання.

6)Культурно-освітня –сприйняття інф. залежить не тільки від вчасного її

одержання, а перш за все від усієї суми фундаментальних знань про важливі

явища сус-ва і від суми знань, норм, цінностей і ідеалів, які виробило сус-

во. Це передача знань, культ. спадщини. Ця ф-ція ставить перед ж-кой

завдання формування політ. культури, экономічної освіти, этичного і

естетичного ввиховання, пропаганди мед. знань, культури дозвілля тощо.

Знаходиться в прямому зв’язку з ідеолог. ф-циєю.

7)Рекреативна – формування позитивних емоцій в сус-ві. Ефективного впливу

решти ф-цій можна досягнути тільки якщо матеріали сприймаються із

задоволенням.

8)Рекламно - довідкова – задовольняє утілітарні запити.

46 Етичні принципи жур. д-ті

Ще в 1754 р. Ломоносов, в листі "Рассуждения о журналистах" до Ейлера

визначив якості, які мають бути у ж-та. На межі 20 ст. виникла необхідність

регламент-ти взаємовідносини журналистів, т.к. почалась не завжди чесна

боротьба за читача (конкуренція). Ж-ти почали разробляти кодекси. В 20ті р.

в багатьох країнах були прийняті кодекси проф. этики. Зараз біля 60-ти

кодексів. Причини: 1)комунікативниий вибух (вплив на млн. людей) -

необхідність правової і моральної регуляції ЗМІ; 2)інформаційний

імперіалізм – нерівність в обміні інф. між розвинутими країнами і країнами,

що розвиваються; 3)НТП в сфері збору і обробки, розповсюдженні інф., що

спричиняє ряд нових колізій (скр. камер, диктофони).

Осн. принципи:

1)Соціальна відповідальність ж-та – перед громадянами і сусп-вом в цілому

за зміст мат-лів, прадиве і своєчасне інф-ня громадськості про факти, явища

і події сусп. значення. Головний обов’язок ж-та – забезпечення прав

громадян на інф-цію. Недопустимо розголошення відомостей, що містять держ.

таємницю, охороняються законом, заклики до насильницької зміни конст. ладу,

війни, національної чи релігійної винятковості, втручання в особисте життя,

посягання на гідність.

2)Правдивість і об’єктивність – при зборі фактів, їх викладі і оцінках. При

опрацюванні і поширенні інф-ції ж-т має виходити з інтересів сус-ва,

відображати плюралізм думок, забезпечувати гарантоване право людини на

свободу слова і переконнання, не допускати приховування суспільно знач. інф-

ції, перекручення фактів.

3)Сумлінність і чесність – перевірка фактів, точне відтворення даних

документальних та ін. джерел. У разі похибки негайні заходи для випралення

Страницы: 1, 2


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.