реферат скачать
 

Вексельный рынок и перспективы его развития на Украине

решения об отказе в инкассировании

4/6.Заключение договора о принятии векселя на инкассо

5/7.Оформление перепоручительного индоссамента на векселе

6/8. Подписание Акта приема-передачи векселя

9.Оплата стоимости векселя

10.Оформления поручительства по векселю

12/11. Оплата комиссионного вознаграждения

7/12. Регистрация векселя в Книге учета инкассированных векселей

13.Передача векселя в кассу на хранение

8/14.Предъявление векселя к платежу

9/15.Подписание Акта предъявления векселя к платежу

10/16. Оплата векселедателем(плательщиком) вексельных сумм (и

процентов,если они предусмотрены)

17. Неуплата или частичная неуплата векселедателем (плательщиком)

вексельных сумм (и процентов,если они предусмотрены)

18. Оплата вексельних сумм (и процентов,если они предусмотрены) в

порядке поручительства

11/19. Перечислкние платежа по векселю

20.Возврат векселя с отметкой о погашении

21 Осуществление протеста в неплатеже по векселю

22. Предъявление требования в порядке регресса о платеже по векселю

23. Погашение суммы,связанной собязательствами по просроченному векселю

24. Выдача кредита

25. Невозврат кредита и (или) процентов по нему

26. Обращения взыскания на заложенные векселя (через судебные органы)

За виконання доручення щодо iнкасування векселiв банк має право на:

а) вiдшкодування витрати за вiдправку та отримання векселiв i одержання

платежу, коли платіж за векселем необхiдно одержати в iншому мiсцi;

б)винагороду за виконання доручення.

Перевага інкасової операції полягає в тому , що при врахуванні

векселів банк бере на себе ризик, кредитуючи клієнта й мобілізуючи власний

капітал, між тим як при інкасо він приймає на себе зобов’язання отримання

платежу згідно з інструкціями клієнта. Банк не бере на себе інших

зобов’язань ні за наслідки , які можуть виникнути внаслідок помилок в

тексті документів , ні за несвоєчасне пред’явлення документів особі , що

вказана поручителем , ні за невиконання інструкцій клієнта. Однак в

інтересах розвитку даного виду операцій , банк приймає всі заходи , щоб

йому не були поставлені в провину будь-які недоліки.

Інкасова операція досягає великих розмірів в тих банках, які мають

багаточисельні відділення. Бо вони можуть надати своїм клієнтам більш

пільгові умови чим ті, що вимушені звертатися до кореспондентів для

виконання доручень.

Банки розвивають інкасову операцію ще й тому , що вона не тільки дає

їм досить великий прибуток у вигляді комісії, але й дає доступ до підчас

величезних капіталів, значення яких для банків є рівнозначним значенню

векселів на поточних рахунках(це пояснюється тим , що з моменту отримання

авізо й кредитування рахунка клієнта проходить певний проміжок часу , що

надає банкам можливість безпроцентно тимчасово користуватися коштами

клієнтів ).

Інкасо векселів буває:

- чисте – при інкасуванні простих векселів ,що не супроводжується

комерційними документами;

- документарне - при інкасуванні простих та переказних векселів,

супроводжується комерційними документами.

Чисте інкасо проводиться з метою отримання акцепту чи платежу, документарне

- надання комерційних документів платнику (акцентанту) проти платежу чи

акценту, в залежності від випадку.

Домiцiляцiя векселiв

Домiцiляцiя - прийняття банком вiд iменi поручителя векселя до

сплати та його оплати за рахунок поручителя, який може бути векселедавцем

чи акцентантом. Метою проведення подібної операцiї є отримання банком

доходу у вигляді комісії за надання клієнту додаткових послуг.

Дана операцiя дещо протилежна що до операції iнкасування

векселiв, бо банк в даному випадку є не одержувачем платежу, а стає

платником.

Вступаючи як домiцiлiант , банк не ризикує, бо вiн оплачує

вексель лише у випадку наявностi певної суму коштiв, вiдповiдно внесених

платником, або за умови їх наявностi на поточному рахунку. При цьому

платник має уповноважити банк на списання з його рахунку суми, необхiдної

для оплати векселя.

У випадку нестачi коштiв на рахунку платника банк відмовляє у

платежi i вексель опротестовується у визначальному порядку проти

векселедавця.

Мал. 2.3 Доміціляція векселів

4/1. Выдача векселя с отметкой о месте платеже

1/2. Предоставление документов для рассмотрения вопросов о домициляции

3. Выдача расписки в получении векселя

4.Юридическая и экономическая экспертиза докоментов

5. Возврат документов, если принято решение об отказе в домициляции

2/6. Заключение договора на домициляцию векселя

7. Оформление индоссамента векселя

8. Подписание акта приема-передачи векселя

9. Оплата стоимости векселя

10. Оформление поручительства по векселю

3/11. Оплата комиссионного вознаграждения

5/12. Регистрация векселя в Книге учета домицилированных векселей

13. Передача векселя в кассу на хранение

6/14. Предъявления векселя к платежу

7/15. Подписание Акта предъявления векселя к платежу

16. Оплата векселедателем вексельных сумм ( и процентов, если они

предусмотренны)

17. Неуплата или частичная неуплата векселедателем (платильщиком)

вексельных сумм ( и процентов, если они предусмотренны)

8/18. Оплата вексельных сумм ( и процентов, если они предусмотренны) в

порядке поручительства

19. Перечисление платежа по векселю

20. Возврат векселя с отметкой о погашении

21. Осуществление протеста в неплатеже по векселю

22. Предъявление требования в порядке регресса в неплатеже по векселю.

23. Погашение суммы, связанной с обязательствами по просроченному векселю

24. Выдача кредита

25. Невозврат кредита и (или) процентов по нему

26. Обращение взыскания на заложенные векселя (через судебные органы).

Авалювання векселiв (Мал.2.4).

Мал.2.4. Авалювання векселів.

o 8/1.Выдача векселя с отметкой о поручительстве (или с гарантией об

оплате)

o 1/2. Предоставление документов для выдачи вексельного

поручительства (аваля)

o 2/3. Выдача расписки в получении векселя

o 3/4.Юридическая и экономическая экспертиза документов

o 4/5.Возврат векселя в случае принятия решения об отказе в

поручительстве

o 5/6.Заключение договора о предоставлении аваля

7.Оформление индоссамента на векселей

8. Подписание Акта приема-передачи векселя

9.Оплата стоимости векселя

o 7/10.Оформления поручительства по векселю

o 6/11. Оплата комиссионного вознаграждения

o 9/12. Аналитический учет выданного поручительства по векселю

13.Передача векселя в кассу на хранение

o 10/14.Предъявление векселя к платежу

o 11/15.Подписание Акта предъявления векселя к платежу

16. Оплата векселедателем(плательщиком) вексельных сумм (и

процентов,если они предусмотрены)

o 12/17. Неплатеж по векселю

o 14/18. Оплата вексельного обязательства в порядке поручительства

19. Перечислкние платежа по векселю

20.Возврат векселя с отметкой о погашении

o 13/21 Осуществление протеста в неплатеже по векселю

o 15/22. Предъявление требования в порядке регресса о платеже по

векселю

o 16/ 23. Погашение суммы,связанной собязательствами по просроченному

векселю

24. Выдача кредита

25. Невозврат кредита и (или) процентов по нему

26. Обращения взыскания на заложенные векселя (через судебные органы)

Гарантiйна операцiя, що здiйснюється у банках з векселями, полягає в

прийнятті банком на себе вiдповiдальностi по зобов’язанням будь-якої

зобов’язаної за векселем особи - акцептанта, векселедавця, iндосанта

шляхом авалювання векселя. Якщо клієнт, отримувач даной послуги банку, не

зможе виконувати свої зобов’язання по вiдношенням до свого контрагента, а

саме у визначений термiн погасити вексель, банк бере на себе оплату даних

зобов’язань, тобто банк страхує ризик непогашення кредиту у формi гарантії

платежу, при чому гарантiя є безвiдзивною i не залежить вiд виконання

сторонами угоди ( клієнтом та його контрагентом) своїх зобов’язань. Cаме за

страхування даного ризику банк отримує певну винагороду . Приймаючи на себе

таку вiдповiдальнiсть, банк, як правило, вимагає вiд клієнта надання

забезпечення у виглядi застави цiнних паперiв, нерухомостi тощо.

Таким чином, у разi не оплати платником пред’явленого йому

векселя, векселедержатель звертається з пропозицiєю про оплату до банку -

авалiста. Пiсля оплати авальованого векселя банк - авалiст набуває право

регреснoї вимоги проти особи, за яку вiн надав аваль, а також проти усiх

зобов’язаних за векселем осiб.

При цьому для банку важливо визначитися iз ступенем ризику, що

виникає при авалi. Тому не рекомендується видавати аваль за векселями :

- недомiцiльованими;

- термiном платежу по пред’явленню; якщо не визначений строк для

пред’явлення ; строк перевищує 6 мiсяцiв з моменту пред’явлення;

- юридичних осiб, векселя яких опротестовувались за останній рiк;

платiжнi документи яких знаходяться на картотецi №2; які мають прострочені

зобов’язання по наданих позиках; до яких банком були застосованi штрафнi

санкції.

Вищенаведений перелік різновидів банкiвських операцiй з векселями

носить доволi теоретичний характер i має лише спільне визначення iз

сутнiстю кожної з цих операцiй . В житті цi форми набувають разючі

багатосторонностi й мають багато нюансів, що дозволяє вексельному обiгу

зайняти значуще мiсце при здiйсненi у господарської дiяльностi ,а також у

сферi мобiльного перерoзподiлу фiнансових ресурсiв.

Аналізуючи структуру операцій з векселями ми бачимо (див. графік 1), що

більшу половину операцій з векселями займає доміціляція (58 %), тобто в

банках переважають комісійно-кредитні операції.

Здійснивши факторний аналіз операцій з векселями, як збільшится об’єм

операцій з векселями від появи нових емітентів (див. графік 2), ми бачимо,

що склалась стійка тенденція до росту операцій з векселями від появи нових

емітентів. Це обумовлено тим, що ринок цінних паперів тільки формується і

поява нових емітентів різко розширяє поле діяльності.

Отже, вексельний обiг саме за допомогою операцiй КБ набуває строго

визначеного i упорядкованого характеру. При цьому:

по-перше, комплексне здiйснення операцiй iнкаcо, врахування й застави

векселiв створює умови для передбачуваності строкiв надходження платежiв (

якщо взяти до уваги, що без вексельного обігу підприємства України нинi

чекають їх місцями, то це велике благо);

по-друге, вексельна форма безготівкових розрахункiв комплексу

постачальнику тимчасове відволікання коштiв з його господарського обороту,

відшкодовує затрати виробництва та обiгу i значною мiрою гарантує

отримання чистого доходу у виглядi прибутку.

До цього же сфера вексельного обiгу є дуже привабливою для банку,

оскільки дозволяє розширити коло своєї дiяльностi, а

вiдповiдно з’являються бiльш широкi можливостi для отримання додаткового

прибутку. Таким чином, поєднуючи фактори привабловастi сфери вексельного

обiгу для банкiв й виключну її важливiсть для всієї економічної системи,

можна говорити про те, що робота банку з векселями у сучасний перiод

набуває певної значимості i потребує бiльш детального вивчення, яке має

грунтуватися на аналiзi дiяльностi КБ у цiй сфері , оскiльки першi кроки у

данному напрямку вже зробленi.

2.4 Правове регулювання вексельного обігу в Україні.

Розвиток вексельного обігу неможливий без створення правового

забезпечення, яке, з одного боку, гарантувало б можливість більш широкого

його застосування, а з іншого, -безумовне стягнення вексельного боргу.

Правовою основою вексельного обігу в Україні є:

1)національні законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти України;

2)положення Одноманітного вексельного закону, прийнятого Женевською

вексельною конвенцією у 1930 році.

Першим кроком на шляху відродження векселя у нашій державі було

прийняття 18 червня 1991 року Верховною Радою України Закону "Про цінні

папери і фондову біржу"[21]. І,хоча, ст. 3 Закону тільки допускає випуск і

обіг векселя, а ст. 21 дає визначення поняття "вексель" і перелічує

реквізити переказного і простого векселів, чого явно недостатньо для

правової регламентації вексельного обігу, однак було зроблено головне –

створено юридичне поле функціонування векселя. Вексель було законодавчо

визнано як один з інструментів фінансово-господарського життя.

Відповідно до Постанови Верховної Ради "Про порядок набуття чинності

Закону Української РСР "Про цінні папери і фондову біржу", Закон введено в

дію з 1 січня 1992 року. Кабінету Міністрів було доручено визначити порядок

випуску і обігу векселів; відповідні доручення були дані Міністерству

фінансів і Національному банку України. Майже одночасно, з інтервалом в

один місяць, були прийняті нормативні акти вищеназваних органів, де

висловлюється пропозиція про необхідність використання Положення про

переказний і простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК СРСР

від 7 серпня 1937 року № 104/1341[22]

Ця пропозиція була підтверджена Постановою Верховної Ради України від

17 червня 1992 року "Про застосування векселів у господарському обороті

України"[23]. Постановою вводився вексельний обіг з використанням простого

і переказного векселів відповідно до Женевської конвенції 1930 року, при

цьому Кабінету Міністрів України і Національному банку було доручено вжити

всіх необхідних заходів для повноцінного використання векселів в

господарському обізі.

Спеціальним листом Національного банку України від 25.02.93 р. №

22001/85 до установ банків було надіслано Положення про переказний і

простий векселі, яке по суті дослівно відтворювало текст Положення про

переказний і простий вексель, затвердженого ЦВК і РНК СРСР 7 серпня 1937

року[24]. У свою чергу Положення 1937 року знаходиться у тісному

взаємозв'язку з основними положеннями Женевсь-кого Одноманітного

вексельного закону 1930 року. Тим самим, законодавець дотримувався певної

послідовності (спадковості) у системі вексельного законодавства, здійсненої

шляхом прямої імплантації норм міжнародного права у національне

законодавство. Крім того, одночасно з вищезгаданим документом, Національним

банком України був затверджений Порядок проведення банками операцій з

векселями від 25.02.93 р., який забезпечував створення механізму

використання векселя як знаряддя кредитування і як платіжного засобу[25].

Застосування цих двох нормативних актів значно розширювало можливості

правового регулювання вексельного обігу.

Одночасно із створенням нормативної бази, регулюючої вексельний обіг,

були видані нормативні акти, покликані активізувати вексельний обіг. З цією

метою був виданий 17.05.93 р. Декрет Кабінету Міністрів № 52-93 "Про

операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”[26].

Нині цей Декрет втратив силу у зв'язку з прийняттям 15 вересня 1995

року Закону України "Про операції з даваль-ницькою сировиною у

зовнішньоекономічних відносинах"[27].

Велике значення для ефективності використання векселя має швидкість і

реальність виконання вексельних зобов'язань. Ці питання регулюються ст. 34

Закону України "Про нотаріат", прийнятого 2 вересня 1993 року[28]. Дана

стаття передбачає як один з видів нотаріальних дій, що здійснюються в

нотаріальних конторах, опротестування векселів. У ст. 92 цього ж Закону

викладено перелік можливих видів протестів: протест про неоплату, неакцепт

або недатування акцепту. Порядок внесення протестів здійснюється відповідно

до законодавства України про простий і переказний векселі. Конкретизація

вищезгаданих питань знайшла своє відображення в Інструкції "Про порядок

здійснення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердже-ної наказом

Міністерства юстиції України від 14.06.94 р. №18/5[29].(На сьогодні вже діє

Указ Президента України “Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні” №

932\98 від 23.08.98, яким встановленно, що векселі, опротестовані

нотаріусами в установленому законом порядку, є виконавчими документами).

Таким чином, до середини 1994 року загалом було завершено створення

нормативної бази вексельного обігу. Однак його механізм запустити так і не

вдалося. Цьому було немало причин як об'єктивного, так і суб'єктивного

характеру.

Початком другого періоду розвитку вексельного законодавства, на наш

погляд, потрібно вважати Указ Президента України від 14.09.94 р. № 530

"Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів

підприємницької діяльності України"[30]. Цим Указом як засіб оформлення

взаємної заборгованості суб'єктів підприєм-ницької діяльності був введений

звичайний товарний вексель. З метою роз'яснення положень Указу Національний

банк України затвердив Порядок проведення заліку взаємної заборгованості і

оформлення її векселями від 22.09.94 р. № 193[31], який містить чотири

блоки цієї процедури, а саме:

1) оформлення і облік платіжних документів;

2) проведення заліку взаємної заборгованості;

3) вексельне оформлення простроченої заборгованості;

4) подальші операції з векселями.

Однак цілу низку організаційно-технічних питань не було з’ясовано, і

Національний банк України 30.09.94 р. спрямував роз'яснення № 17217/640

"Про роботу установ банків в Україні в зв'язку з оформленням заборгованості

суб'єктів підприємницької діяльності України векселями"[32].

Указ Президента України від 14.09.94 р. № 530 передбачав

рефінансування Національним банком України облікових і позикових операцій з

векселями, які здійснюються комерційними банками. Роз'яснення з

кредитування комер-ційних банків за операціями, пов'язаними з вексельним

обігом, затверджені Постановою Правління Національного банку України від 5

грудня 1994 року № 203, передбачали проведен-ня рефінансування або шляхом

прийняття векселів під заставу або шляхом їх переобліку.

З метою корекції термінів проведення взаємного заліку і оформлення

простроченої заборгованості векселями у бік їх подовження, необхідні зміни

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.