реферат скачать
 

Вексельный рынок и перспективы его развития на Украине

За ЗПВ оборотним є вексель, виставлений платежем пред'явнику або наказу,

але являється платежем наказу, якщо містить застереження про наказ, а

також, якщо сплачується визначеній особі, але не містить слів, що

забороняють передачу. Вексель з застереженням, що забороняє передачу, буде

дійсним між сторонами, але не може бути оборотним.

Переказний вексель може бути виданий на користь трасанта або

виставлений на самого трасанта (ст. о ЄВЗ, ст. 3-110, 3-118 ЄТК). У

випадку, коли у переказному векселі трасат і трасант — одна і та ж особа,

англоамериканське законодавство передбачає, що держатель може на свій

розсуд розглядати його або як переказний, або як простий вексель.

Крім того, англійський закон допускає зазначення у переказному векселі

декількох платників, але документ, що містить наказ, адресований двом

трасатам в альтернативі або двом чи більше трасатам в послідовності, не є

переказним векселем (ст. 6 ЗПВ). Американський закон також передбачає

можливість виставлення переказного векселя на двох чи більше трасатів, при

умові, що особи несуть солідарну відповідальність (ст. 3-118 ЄТК).

За англо-американським законодавством вексель може бути виданий на

користь самого платника, а також на користь двох або більше одержувачів

платежем сукупно або в альтернативі (ст.ст.5,7 ЗПВ, ст. 3-110 ЄТК). При

цьому, якщо вексель підлягає сплаті двом або декільком одержувачам

поальтернативно, то він повинен бути сплачений всім їм сукупно і

індосуватися ними теж тільки разом (ст.32 ЗПВ, ст.3-116 ЄТК).

Згідно з ЄВЗ трасант, виставляючи вексель, може скласти з себе

відповідальність за акцепт, але будь-яке застереження на векселі, за

допомогою якого він складає з себе відповідальність за платіж, вважається

ненаписаним (ст.9 ЄВЗ). А за англо-американським законом трасант має право

скласти з себе відповідальність як за акцепт, так і за платіж (ст.16 ЗПВ,

ст. 3-413 ЄТК).

Відповідно до ЄВЗ, якщо на векселі є підписи осіб, недієздатних за

векселем, підписи фальшиві або вигаданих осіб, підписи, які за різними

іншими причинами не можуть зобов'язувати тих осіб, які їх поставили або від

імені яких він підписаний, то підписи інших осіб все ж таки залишаються в

силі (ст. 7 ЄВЗ). Тобто, за наявністю серед індосаментів підробленого або

неуповноваженого підпису не переривається низка індосаментів, і

добросовісна оплата платником такого векселя держателю, який основує своє

право на послідовному ряді індосаментів, є правильною. На відміну від

цього, за англо-американським законодавством підроблений або

неуповноважений індосамент є повністю недійсним, внаслідок чого особа, що

володіє таким векселем, не є держателем, а оплата такій особі не носить

визвольного характеру для платника від його вексельного зобов'язання (ст.3-

404 ЄТК).

Згідно з ЄВЗ включення у вексель процентної оговорки допускається

тільки в векселях платежем за пред'явленням і в стільки-то часу від

пред'явлення (ст. 5 ЄВЗ). В будь-якому іншому векселі вона буде вважатися

ненаписаною. Англо-американське законодавство дозволяє включення процентної

оговорки в любий вексель (ст.9 ЗПВ, ст. 3-106 ЄТК).

Відповідно до ЄВЗ вексель може бути виданий строком платежу: за

пред'явленням, в стільки-то часу від пред'явлення, в стільки-то часу від

складання, на визначену дату; якщо в переказному векселі строк платежу не

вказаний, він підлягав оплаті за пред'явленням. Векселі, що містять інше

визначення строку платежу або послідовні строки платежу, недійсні. Строк

платежу, вказаний або визначений за векселем, є твердим: ніякі граціонні

дні, ні за законом, ні судові не допускаються (ст.ст.2,33,74 ЄВЗ).

Англо-американське законодавство передбачає ті ж засоби визначення у

векселі строків платежу, що і ЄВЗ, але й дозволяє виставлення векселів

строком платежу по настанню або у визначений період часу від настання

певної події, яка повинна відбутися, хоча час, коли вона відбудеться, може

бути невідомим. Також не забороняється виставлення векселів з оплатою

частками в послідовні строки. Крім того, за американським законом вексель

може бути також виставлений у визначений строк з застереженням про

можливість його наближення або відстрочки (ст. ст.9, 11 ЗПВ, ст. 3-Ю, 3-109

ЄТК).

Оплата векселя повинна здійснюватися, як правило, в тій валюті, в якій

виражена сума векселя. Але, відповідно до ЄВЗ, якщо вексель виписаний у

валюті, що не має обігу у місці платежу, то сума його може бути сплачена в

місцевій валюті за курсом на день настання строку платежу, а за

простроченим платежем — на день здійснення платежу. Держатель може

обумовити, що платіж повинен бути здійснений у визначеній векселем валюті

(застереження про ефективний платіж в будь-якій іноземній валюті) (ст. 41

ЄВЗ), але так як ця умова порушує питання, що регулюються національним

валютним законодавством, ЄВЗ передбачає для країн-учасниць можливість

відступу від ст.41 у відношенні ефективного платежу в іноземній валюті за

векселями з платежем на території цієї країни або складеним на ЇЇ території

(ст. 7 Додатку 1). Тобто, положення ст. 41 ЄВЗ про ефективну оплату

векселів у валюті, що не є валютою місця платежу, може підпадати під

правила валютного контролю країни-учасниці конвенції, що визначають

обмеження на платежі в іноземній валюті.

В англійському законі передбачено, що якщо вексель виставлений за

кордоном, але з платежем у Об'єднаному Королівстві і сума платежу за

векселем не виражена в валюті Об'єднаного Королівства, то сума, при

відсутності особливих вказівок, повинна бути вирахована за курсом для

тратти по пред'явленню в місці платежу на день оплати векселя, тобто

повинна бути сплачена у фунтах стерлінгів (ст.72 ЗПВ).

Згідно з американським законом зобов'язання або наказ сплатити певну

суму, виражену в іноземній валюті, можуть бути виконані шляхом сплати

доларів за чековим курсом, що діє на день строку платежу за векселем. Якщо

ж вексель передбачає іноземну валюту як засіб платежу, то повинен бути

сплачений в цій валюті (ст. 3-107 ЄТК).

Відповідно до ЄВЗ відмова платника в оплаті векселя повинна бути

засвідчена у визначений строк актом, складеним в публічному порядку

(протестом у неплатежі), крім випадків, коли вексель був раніш

опротестований у неакцепті, об'явлення платника неспроможним, об'явлення

неспроможним трасанта за векселем, що не підлягає акцепту, включення до

векселю трасантом, індосантом або авалістом і підписаного ними застереження

(«без протесту») звільняє держателя від здійснення протесту для здійснення

права регресу (ст.ст.11,46,53 ЄВЗ).

За англо-американським законодавством протест у неплатежі є необхідною

умовою настання відповідальності трасанта або індосантів тільки у випадку

«іноземних векселів» (ст.51 ЗПВ, ст. 3-501 ЄТК). «Іноземний вексель» за

англо-американським законодавством той, що виставлений або сплачуваний за

межами відповідно Об'єднаного Королівства або США. У випадку виникнення

неплатоспроможного акцептанта іноземного векселя до строку платежу

держатель може вчинити протест у цілях більш надійного забезпечення своїх

інтересів, тобто своїх прав по відношенню до трасанта індосантам (ст. 51

ЗПВ, ст. 3-501 ЄТК).

В деяких країнах протест у неплатежі дає держателю процесуальні та

інші переваги при здійсненні примусового стягнення за несплаченими

векселями (спрощена судова процедура, попередній арешт майна акцептанта,

блокування коштів на його рахунках в банку). Крім того, так як у деяких

країнах вексельним протестам надається гласність (про опротестовані векселі

дається публікація в пресі та ін.) протест може негативно вплинути на

ділову і моральну репутацію вексельного боржника.

Згідно з ЄВЗ, протест у неплатежі векселя строком на визначений день

або в стільки-то часу від складання чи пред'явлення повинен бути здійснений

в один із двох робочих днів, наступних за днем, в який вексель підлягає

сплаті; векселі строком за пред'явленням — на протязі одного року з дня

складання векселя, якщо трасантом або індосантом не встановлені інші

строки, або наступного дня, якщо пред'явлення мало місце в останній день

цього строку (ст.44 ЄВЗ).

За англійським законом протест у неплатежі іноземного векселя повинен

бути здійснений в день, коли вексель був несплачений. За американським

законом зобов'язання здійснення протесту банком настає в той же робочий

день, будь-якою іншою особою — на протязі трьох робочих днів після відмови

платника від платежу(ст. 3-508 ЄТК).

Відповідно до ЄВЗ за будь-яку відповідальну за векселем особу може

бути даний аваль — спеціальне вексельне доручительство, за допомогою якого

гарантується платіж (повністю або частково). Аваль дається на векселі або

додатковому аркуші (алонжі), виражається словами «вважати за аваль» або

іншим подібним формулюванням і підписується авалістом. Кожний підпис таким

векселем, є товарна угода, комерційний кредит, що надається продавцем

покупцю при реалізації товару. В цій якості вексель може виступати, з

однієї сторони, як знаряддя кредиту, а з іншої — виконувати функції

розрахункового засобу, багато разів переходячи із рук в руки та

обслуговуючи в якості замінника грошей численні угоди купівлі-продажу

товарів.

Вексель як міжнародний фінансовий документ за час свого існування може

переходити від однієї особи до іншої на територіях різних держав. Звідси

виникнення цілої низки зобов’язань, підлягаючих виконанню, охороні, а у

випадку суперечки – судовому розв’язанню не тільки в різний час, але й на

територіях дії різних вексельних законів. Таким чином, для суду території

одного вексельного закону часто буває необхідним вирішувати проблеми про

вексельну суперечку з врахуванням також і чужих вексельних законів.

1.3 Учасники вексельної форми взаєморозрахунків,

організація та технологія.

Виходячи із визначення простого і переказного векселя первинними

сторонами простого векселя виступають дві особи:

- векселедавець — особа, що виписує вексель, яка одночасно є і платником за

векселем;

- ремітент — перший отримувач за векселем або перший векселедержатель,

перед яким платник приймає зобов'язання про платіж. У переказному векселі

первісними учасниками є:

- трасант (векселедавець) — особа, що виписує вексель;

- трасат (платник), до якого трасант звертає свій наказ про платіж за

векселем;

- ремітент — перший отримувач або перший векселедержатель, на користь якого

виставляється вексель. Тобто, за переказним векселем, на відміну від

простого, платником є не векселедавець, а інша особа, яка повинна письмово

підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений строк — ця

спеціальна дія називається акцептом тратти.

Тому переказний вексель має форму наказу трасанта платнику (який після

акцепту стає акцептантом) здійснити платіж за векселем.

|Особа яка:|Простий |Переказний вексель |

| |вексель | |

| | |При участі |При участі 2-х осіб |При участі |

| | |3-х осіб | |4-х осіб |

|Платить по|Векселе-дав|Трасат |Трасат |Трасат, |Трасат |

|векселю |ець | | |він же | |

| | | | |трасант | |

|Видає | |Трасант |Трасант, | |Трасант |

|вексель | | |він же | | |

| | | |ремітент | | |

|Отримує |Векселе-дер|Ремітент | |Ремітент|Ремітент |

|вексель |жатель | | | | |

|Отримує | | | | |Презентант |

|платіж | | | | | |

Простий вексель видається з метою оформити раніше (або одночасно)

здійснений перехід цінностей, це значить, що простий вексель видається

боржником кредитору. Отже, для боржника – він борговий документ, а в руках

кредитора – доказ відправки цінностей і забезпечення зворотного отримання в

строк грошового еквівалента, а разом з тим, у випадку необхідності, вексель

дає можливість кредитору отримати капітал, що знаходиться у векселі, раніше

строку.

Усіх учасників векселя пов'язують визначені правовідносини, предметом яких

є, в кінцевому результаті, сплата вексельної суми.

Трасант, підписуючи вексель і видаючи його ремітенту, приймає на себе перед

ремітентом, а також евентуальне і перед наступним держателем векселя (якщо

вексель буде мати подальший обіг) відповідальність за його оплату. Але

трасант не є основним боржником за векселем. Його відповідальність носить

вторинний характер, тому що вона настає тільки у випадку несплати векселя

платником.

Ця відповідальність є безвідзивною, тому буде недійсною усяка оговірка

на векселі, за допомогою якої трасант знімає з себе цю відповідальність

(наприклад, «без звороту »). Трасант також несе відповідальність за акцепт

векселя платником, яка виражається в тому, що, якщо платник відмовиться

акцептувати вексель, то держатель має право пред'явити трасанту негайну

вимогу про платіж за векселем, не чекаючи строку платежу. Але в цьому

випадку трасант може зняти з себе відповідальність за акцепт до настання

строку платежу за векселем.

Ремітенту (або наступному держателю векселя) належить кореспондентське

право по відношенню до трасанта, тобто право вимагати платіж за векселем у

випадку відмови платника від акцепта або сплати векселя. Але це право може

бути реалізоване тільки при дотриманні ремітентом (держателем) таких умов:

своєчасного пред'явлення векселя до акцепту або платежу та здійснення

протесту в неакцепті або неплатежі. Але якщо трасант зробить у векселі

відмітку «без протесту» або «без витрат», то дотримання перелічених умов

для пред'явлення вимоги про платіж до трасанта не обов'язкове.

Зобов'язання трасанта перед ремітентом (і наступним держателем)

підтверджується підписом трасанта на векселі і в силу цього носить

вексельний характер. Разом з тим, трасант і ремітент пов'язані також

відносинами тієї угоди, яка була передумовою видачі векселя. Ці

правовідносини між ними регулюються не нормами вексельного права, а нормами

цивільного права про зобов'язання, що витікають із договорів. Тобто видача

векселя, створюючи нові вексельні відносини між трасантом і ремітентом, не

зупиняє правовідносин, які існують між ними за основною угодою. Внаслідок

цього ремітент, що втратив за будь-якої причини право вимоги до трасанта із

векселя, може пред'явити останньому позов із основної угоди, а трасант має

право заявити проти вимоги ремітента за векселем заперечення із цієї ж

утвореної між ними угоди.

Але трасант не тільки несе зобов'язання за векселем, але й має також право

прямого позову, основаного на векселі, проти акцептанта, що не сплатив

вексель. Такий позов можливий у випадку, коли сам трасант одночасно є і

ремітентом (тобто коли вексель виписаний за власним наказом трасанта), а

також у випадку, коли трасант оплачує вексель у порядку зверненої до нього

регресної вимоги держателя векселя.

Платник, що не акцептував вексель, не є відповідальною за векселем

особою, тому що він не поставив на векселі свій підпис, який тільки і може

породити вексельну відповідальність. Але акцепт не є обов'язковою дією для

того, щоб платник здійснив оплату виставленого на нього векселя. Тому

ремітент (або інший держатель) має право надати вексель платнику у належний

строк для оплати. Платіж, здійснений платником за таким векселем, буде

носити визвольний характер, тобто визволить платника від його зобов'язання

за основним договором з трасантом, а також звільнить трасанта від його

віповідальності перед ремітентом (або іншим держателем) за векселем; з

оплатою векселя платником вексель гаситься. Якщо платник відмовиться від

оплати векселя, він може нести відповідальність тільки перед трасантом, але

відповідальність не вексельну, а таку, що виникає із укладеної між ними

угоди, по якій і був виставлений вексель.

Акцептант — це платник, що акцептував виставлений на нього переказний

вексель. Завдяки акцепту платник стає головним боржником за векселем. Таким

чином, акцепт є письмовим зобов'язанням на векселі платника сплатити його

держателю в строк. З того моменту, як акцептант повернув акцептований ним

вексель, його зобов'язання за векселем стає безвідзивним (навіть якщо він

пізніше й закреслив свій акцепт).

Акцепт здійснюється у вигляді напису на лицьовій стороні векселя.

Акцепт повинен бути простим і нічим не обумовленим, але може бути як повним

(на всю суму векселя), так і частковим (на частину суми векселя).

У випадку відмови (повної або часткової) в акцепті векселедержатель повинен

опротестувати вексель в не-акцепті. В цьому випадку у його держателя

виникає право оплати у порядку регресу, тобто зворотньої вимоги до

попередніх зобов'язаних за векселем осіб.

Призначення індосаменту і його юридична природа

Вексель як цінний папір має підвищену обігоздатність і тому широко

використовується як платіжний засіб. Векселі легко приймаються в оплату

боргу не тільки тому, що кредитор впевнений у своєчасності платежу, але й

тому, що таким векселем він, в свою чергу, має можливість розплатитися за

своїми власними зобов'язаннями, а при необхідності — шляхом обліку в банку

отримати гроші до строку платежу. Один і той же вексель в процесі обігу

здатний погасити цілий ряд грошових зобов'язань.

Звичайним засобом передачі векселя є індосамент — особливий

передаточний напис, що здійснюється, як правило, на оборотній стороні

векселя (звідси термінологія, що історично склалась і походить від

італійського іn dosso — на спині) або на додатковому аркуші — алонжі.

Переуступка (дія передачі векселя) векселя за допомогою передаточних

написів називається індосуванням або індосацією векселя. Особа, що здійснює

передаточний напис, тобто переуступає вексель по індосаменту - індосантом,

а особа, що отримує вексель по індосаменту — індосатом або індосатором

(векселедержателем).

Можливість передачі векселя за допомогою індосаменту поширила межі

його застосування, перетворивши вексель із знаряддя переказу коштів в засіб

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.