реферат скачать
 

Ведение в курс Основы экономической теории (Введення в курс Основи економiчної теорiї)

аналiзу є врахування не тiльки економiчних, а й широкого спектра

соцiокультурних чинникiв суспiльного розвитку. Можна, наприклад, висо-

копрофесiйно дослiдити, виходячи з глобального рiвня, такi найсерйознiшi

проблеми, на якi наштовхується людство, як обмеженiсть ресурсiв або

посилення нерiвностi умов життя в країнах з iнертними економiчними

системами. При цьому вiдомо, що у спробах стимулювання виробництва та

просування по шляху соцiально-економiчного прогресу людину часто

розглядають переважно як гомоекономiкус (економiчна людина). Але не можна

забувати про традицiйнi структури потреб, системи цiннiсних орiєнтацiй,

ставлення до чужого i свого багатства, тобто вiдкидати те, що зумовлює тип

економiчної культури i економiчної психологiї в окремих країнах.

Якщо теоретико-пiзнавальна функцiя економiчної теорiї спрямована на

розробку методологiчних пiдходiв i принципiв аналiзу соцiальне орiєнтованої

ринкової економiки, розгортання фундаментальних дослiджень механiзмiв

господарювання, соцiо-екологоекономiчної культури розвитку, то практична

функцiя (на нинiшньому етапi розвитку Української держави) нацiлена на

створення нацiональних банкiв економiчної, соцiальної i екологiчної

iнформацiї, органiзацiю центрiв дослiджень, якi забезпечують складання

ефективних програм розвитку окремих областей (регiонiв) країни, обробку

iнформацiї, експертизу рiшень, що приймаються.

З теоретико-пiзнавальною функцiєю пов’язана не тiльки практична, а й

виховна функцiя економiчної теорiї. її реалiзацiя в широкому розумiннi

грунтується на необхiдностi переходу вiд адмiнiстративне органiзованого

суспiльства до цивiлiзованого, економiчно органiзованого, що грунтується на

консенсусi та гармонiзацiї iнтересiв рiзних соцiальних, нацiональних,

територiально-економiчних утворень.

Змiстом виховної функцiї економiчної теорiї є вироблення економiчної

психологiї кожної людини, соцiальної або професiйної групи. З цiєї точки

зору виховна функцiя бiльш тiсно зв’язана з практичною, нiж з теоретико-

пiзнавальною. Iншими словами, практична функцiя опосередковує зв’язок

теоретико-пiзнавальної i виховної функцiй економiчної теорiї.

Досвiд розвинутих суспiльств свiдчить, що основою консенсусу iнтересiв i

цiнностей не тiльки великих (впливових), а й малих (не завжди iнертних)

соцiальних груп, життєздатностi саморегульованої системи є вартiснi

вiдносини, якi вiдображають i поєднують соцiальнi, економiчнi та полiтичнi

iнтереси рiзних самодiяльних груп.

Розкриття змiсту виховної функцiї економiчної теорiї можливе на основi

вивчення економiчної поведiнки людей (чи їх фахових груп) та чинникiв, якi

її визначають. Вони включають мотивацiю, спрямовану на примноження достатку

(сюди вiдноситься й пiдвищення рiвня квалiфiкацiї), мислення, яке вiдбиває

економiчнi зв’язки та стосунки мiж суб’єктами, а також вчинки, якi

грунтуються як на традицiях, так i на спецiальних знаннях.

Особливiсть ситуацiї, яка складається сьогоднi в Українськiй державi,

полягає в тому, що певнi соцiальнi групи опановують ефективну економiчну

поведiнку набагато швидше, нiж iншi, i, як наслiдок, вириваються на

оперативний економiчний простiр. За цих обставин постає питання про

порiвняння соцiального ефекту, який дає група, що вийшла вперед, з тими

соцiальними та економiчними перевагами, якi вона одержує.

Оволодiння економiчною теорiєю є передумовою пiдвищення соцiальної

активностi рiзних груп суспiльства, свiдомого господарювання, опанування

сучасного економiчного мислення.

МЕТОДОЛОГІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

Сутність методології

Кожна наука спирається на сукупнiсть методiв дослiдження, тобто має свою

методологiю. Для того щоб одержати новi знання, треба свiдомо застосовувати

науково обгрунтованi методи. Це важлива умова розвитку всiх наук, у тому

числi економiчної теорiї.

Не так давно всезагальним методом наукового пiзнання для всiх наук -

природничих i суспiльних - був метод матерiалiстичної дiалектики, сутнiсть

якого полягає в пiзнаннi економiчних явищ i процесiв у їхньому загальному

зв'язку i взаємозалежностi, в станi безперервного розвитку, коли

накопичення кiлькiсних змiн призводить до змiни якiсного стану. Джерелом

розвитку є єднiсть i боротьба протилежностей. Необхiднiсть використання

методу матерiалiстичної дiалектики не втрачає сили i сьогоднi. Проте слiд

ураховувати, що метод матерiалiстичної дiалектики не вичерпує змiсту

методологiї економiчної теорiї. Виникає необхiднiсть використання

загальнонаукових методiв дослiдження, якi будуть розглянутi у подальшому

викладi.

Досвiд показує, що треба враховувати такi особливостi сучасної

багатогранної методологiї економiчної теорiї.

1. Це насамперед цiльова спрямованiсть методологiї. Вона означає

пiдпорядкування всiх дослiджень задоволенню потреб людини, забезпеченню

соцiальної справедливостi в умовах соцiальне орiєнтованої економiки та

iснування громадянського суспiльства.

2. У процесi дослiдження цiльова спрямованiсть методологiї досягається за

допомогою вiдповiдних засобiв її забезпечення через визначення провiдного

орiєнтира. I таким орiєнтиром господарювання мають бути зростання

виробництва при мiнiмальних витратах живої та уречевленої працi на одиницю

продукцiї, досягнення високих кiнцевих господарських результатiв.

3. Перетворення методологiї на способи докорiнних перетворень i практичних

дiй засноване на свiдомому використаннi економiчних законiв у сферi

господарської дiяльностi.

4. У структурi методологiї розширюється застосування економiчних

експериментiв i наукового прогнозування.

5. Методологiя передбачає творчий пiдхiд до дослiдження, усунення

канонiзацiї окремих поглядiв, допущення плюралiзму думок, боротьбу проти

догматизму.

6. Методологiя має враховувати поєднання державного управлiння з

саморозвитком пiдприємств, з наданням переваг економiчним методам

управлiння.

7. Методологiя спирається на єднiсть полiтичного i господарського пiдходiв

до розв'язання економiчних завдань.

У економiчнiй теорiї надзвичайно важливе значення має метод наукової

абстракцiї як метод поглибленого пiзнання дiйсностi, заснований на очищеннi

iнформативного матерiалу вiд випадкового,

неiстотного i видiлення в ньому стiйкого, типового. Результатами

застосування методу наукової абстракцiї, його продуктом є теоретичнi

абстракцiї, науковi поняття, категорiї, економiчнi закони.

Важлива роль у розвитку економiчної теорiї належить системному пiдходу.

Ринкова економiка являє собою певну цiлiснiсть, в якiй виявляється

взаємозв'язок елементiв, компонентiв, що входять до її складу. При цьому

цiлiснiсть визначається не тiльки складом властивих їй елементiв, а й

рiзними зв'язками мiж ними.

Системний пiдхiд у економiчнiй теорiї означає вивчення внутрiшнiх

структурно-функцiональних, причинно-наслiдкових, iєрархiчних, прямих i

зворотних зв'язкiв. Саме пiзнання цих зв'язкiв дає змогу виявити складнi

процеси розвитку виробничих вiдносин, з'ясувати природу багатьох

економiчних процесiв i явищ.

У економiчних дослiдженнях широко використовують метод аналiзу i синтезу.

Аналiз являє собою процес розумового або фактичного розкладання цiлого на

складовi частини, а синтез - поєднання рiзних елементiв, сторiн предмета в

єдине цiле.

Аналiз дає можливiсть вивчити окремi сторони об'єкта, зробити ряд наукових

абстракцiй, виявити певнi поняття. Подальше поєднання їх- призводить до

виявлення бiльш глибокої сутностi цiлого.

Системний пiдхiд неможливий без органiчної єдностi аналiзу i синтезу.

Однiєю з важливих проблем методологiї економiчної теорiї є поєднання

кiлькiсного i якiсного аналiзу. Його використання дає теоретичне пiдгрунтя

для визначення нового пiдходу до темпiв i пропорцiй розвитку господарства,

постановки конкретних практичних завдань розвитку економiки.

Поєднання кiлькiсного i якiсного аналiзу здiйснюється за допомогою

математичних i статистичних методiв.Принцип єдностi якiсного i кiлькiсного

аналiзу передбачає чiтке виявлення якiсної визначеностi процесу i видiлення

тих сторiн, елементiв, якi пiддаються кiлькiсному вимiру; вивчення динамiки

процесу; виявлення факторiв, що впливають на зв'язки елементiв у цiй

системi.

Розвиток економiчної теорiї пов'язаний з сходженням вiд абстрактного до

конкретного. Цей процес є рухом вiд простiших форм безпосереднього буття

системи до її сутностi; дiалектичне розгортання сутностi в багатоманiтнiсть

форм її руху i зовнiшнього вияву; генетичний процес формування економiчної

системи.

У економiчних дослiдженнях широко використовують метод логiчного та

iсторичного пiдходу. Логiчний метод тiсно пов'язаний з iсторичним методом

тим, що вiн звiльняє оцiнку iсторичного розвитку вiд випадковостей,

зигзагiв, якi не є властивими цьому процесовi. Як правило, логiчний метод

дослiдження прийнятний для розгляду бiльш зрiлих економiчних вiдносин. При

цьому логiчний аналiз не обмежується чисто абстрактним викладом. Одержанi

висновки зiставляють з фактами, конкретною економiчною дiйснiстю.

Для визначення схожостi та вiдмiнностi господарських явищ використовують

метод порiвнянь.Необхiднiсть порiвняння як загальнонаукового методу

зумовлена тим, щов економiчному життi нiщо не може бути оцiнено само по

собi. Будь-яке явище пiзнається у порiвняннi. Для того щоб пiзнати

невiдоме, оцiнювати його, потрiбний критерiй, яким, як правило, є вже

вiдоме, ранiше пiзнане.

Способи порiвнянь рiзноманiтнi: порiвняння ознак, властивостей,

статистичних величин, економiчних категорiй, дiї економiчних законiв у

рiзних умовах тощо.

Широко застосовують в економiчних дослiдженнях i такi загальнонауковi

методи, як iндукцiя i дедукцiя.Iндукцiя являє собою рух думки вiд

одиничного до всезагаль-ного, вiд знання меншого ступеня спiльностi до

знання бiльшого її ступеня.

Дедукцiя - рух думки вiд всезагального до одиничного. З цих визначень

бачимо, що теоретичним грунтом для виникнення та iснування iндукцiї й

дедукцiї є дiалектичний зв'язок одиничного, особливого i всезагального.

Метод аналогiї означає перенесення властивостi (сукупностi властивостей)

одного явища на iнше. Зрозумiло, заздалегiдь мають бути визначенi ще й iншi

схожi ознаки, якi дають можливiсть застосувати аналогiю, встановити

необхiднi зв'язки i вiдхилення мiж ознаками явищ, що iснують у реальнiй

дiйсностi. У певному значеннi аналогiя є рiзновидом порiвняння, оскiльки

вона спрямована на вивчення схожостi та вiдмiнностi явищ.

У багатьох випадках висновки за аналогiєю не можуть бути доказом, але вони

мають силу припущення i дають пiдстави для висунення гiпотез.Гiпотеза - це

науково обгрунтоване припущення про можливi зв'язки, вiдносини, причини

явищ.

Економiчнi дослiдження, як правило, здiйснюються не наздогад, а

цiлеспрямовано, виходячи переважно з потреб практики. Якщо змiст явища, яке

вивчається, невiдомий, а фактiв для з'ясування немає або недостатньо,

дослiдник змушений обмежитися припущеннями. Однак це ще не наукова

гiпотеза, а лише певний ступiнь на шляху до неї.

Для постановки гiпотези мають бути достовiрнi факти. Проте обсяг i рiвень

цих фактiв ще не дозволяють перетворити теоретичне припущення на повноцiнну

теорiю. Тому висновок про можливi гiпотетичнi зв'язки, причини ще не

набуває повної достовiрностi. Вона потребує достатнiх доказiв, практичних

пiдтверджень.

Важливiсть гiпотези полягає в тому, що вона є засобом розв'язання

суперечностей мiж новими фактами i теоретичними поглядами, якi вже

застарiли.Використання гiпотези має важливе значення для розвитку

економiчної теорiї. Гiпотеза ставить проблеми, якi сприяють бiльш

ефективному веденню наукових пошукiв. Вона дає можливiсть перевiрити всi

можливi шляхи дослiдження i обрати найбiльш правильнi та науково

обгрунтованi.

Важлива роль належить експерименту, в якому особливе мiсце вiдводиться

економiчним реформам, що здiйснюються на переломних етапах економiчного

розвитку, в перiод криз i стабiлiзацiї економiки. Це вимагає ретельної

пiдготовки, розрахунку, обгрунтування.

Загальнонауковi методи

Багатовимiрнiсть економiчних явищ та процесiв вимагає адекватних методiв їх

пiзнання. Поняття методу походить вiд грецьк. теiогiоа - шлях до чого-

небудь. В сучаснiй загальнiй економiчнiй теорiї визначились два основнi

напрями: вивчення вартостi i додаткової вартостi та вивчення ефективностi

виробництва. Поєднання цих двох не альтернативних, а взаємодоповнюючих

єдиної економiчної науки особливо актуальним є сьогоднi, коли

необхiдно, по-перше, встановити основнi джерела кризового стану української

економiки i, по-друге, виробити та практично реалiзувати стратегiю

трансформацiї виробничих вiдносин.

Для пiзнання соцiально-економiчних процесiв використовують як

загальнонауковi, так i спецiальнi для економiчної теорiї методи.

Фундаментальним принципом пiзнання соцiально-економiчних явищ та процесiв є

пояснення їх через внутрiш-. нi суперечностi. Полiтекономiчний аспект

вiдкриває в пiзнаванiй суперечностi такi її властивостi, як тотожнiсть,

вiдмiннiсть, власне суперечнiсть i конфлiкт.

Серед загальнонаукових методiв пiзнання соцiально-економiчних процесiв

чiльне мiсце належить структурно-функцiональному методу, що передбачає

розгляд будь-якого економiчного явища як системного з обов’язковим аналiзом

функцiй взаємодiючих елементiв. Так, за цим методом можна встановити склад

сучасних продуктивних сил України або iнших країн, простежити змiни, що в

них вiдбуваються, визначити мiсце i роль кожного елемента цих продуктивних

сил. Цi останнi є системним об’єктом зi зв’язками вiдповiдних рiвнiв: а)

координацiйними, що визначають узгодженiсть взаємодiючих структурних

елементiв системи i мiсце елемента в рамках системи; б) с у бординацiйним

й, якi вказують на супiдрядний зв’язок елементiв у системному об’єктi; в)

генетичним й, якi показують зв’язок елемента з iсторiєю розвитку системи.

Отже, структурно-функцiональний пiдхiд визначає системнi ознаки, що

зберiгаються за об’єктами дослiдження незалежно вiд характеру їхньої

трансформацiї.Однiєю з ознак системи є її цiлiснiсть. При цьому рiзнi

елементи системи взаємозв’язанi. Система у цiлому може мати ознаки,

вiдмiннi вiд ознак її частин. Далi, одна й та сама дiя може спричинити

рiзний вплив на систему в цiлому i на окремi її частини, проте дiя на якi-

небудь частини системи впливає i на систему в цiлому. Нарештi, змiна

системи не є адекватною сумi змiн її частин.

Iншими ознаками системи є спрямованiсть її руху, органiзацiя та управлiння.

Щодо останнього, то можна виявити наявнiсть чи вiдсутнiсть центрального

регулюючого органу, ступiнь та засоби його впливу на систему (пряме

управлiння, непрямi важелi впливу), рiвень централiзацiї i децентралiзацiї

господарської дiяльностi у динамiцi. Пiсля структурного аналiзу

дослiджуваних систем необхiдно розробити концепцiї розвитку системи на

основi вивчення її структури, тобто виявити точки, через

використання яких можна управляти системою.

Одним iз засобiв пiзнання соцiально-економiчних процесiв є органiчне

поєднання якiсного й кiлькiсного аналiзу та визначення на цiй основi

математичних методiв в економiчних дослiдженнях. Ними користуються рiзнi

економiчнi школи (неокейнсiанська, монетаристська, неолiберальна та iн.).

Кiлькiснi характеристики є невiд’ємною частиною будь-якого економiчного

дослiдження. Так, один з класикiв полiтичної економiї та теорiї вартостi У.

Петтi назвав одну iз своїх перших полiтико-економiчних праць , де зазначав, що викладати думки можна не тiльки словесне, але

й *. Засновники математичного напряму в

полiтекономiї XIX ст. У. Джевонс i Л. Вальрас, застосувавши абстрактнi

математичнi моделi, вiдiйшли вiд трудової вартостi.Ученi-економiсти завжди

обгрунтовували свої висновки за допомогою точного кiлькiсного аналiзу.

Наприклад, можна вмiти аналiзувати кiлькiснi величини (розрiзняти

тенденцiю, закономiрнiсть i закон, виходячи з перiодичностi повторення тих

чи iнших емпiричних випадкiв у тому чи iншому соцiально-економiчному явищi)

i, таким чином, проникати в суть вiдносин мiж людьми. Якщо певне явище

вiдбувається певну кiлькiсть разiв, воно є закономiрним i може бути

вираженим математичною формулою.

Необхiднiсть володiння прийомами математичного аналiзу зумовлена розвитком

об’єкта дослiдження - багатовимiрного свiту економiки. Процес виявлення

тенденцiй економiчного розвитку веде до широкого впровадження математичних

прийомiв (з вiдповiдними формулами рiвнянь, нерiвностей, функцiй,

iнтегралiв тощо).

За давнiх часiв дрiбний товаровиробник, можливо, здiйснював усi економiчнi

розрахунки за допомогою елементарної арифметики, виступаючи одночасно i як

постачальник, i як технолог, i, зрештою, як фiнан-сист. Сьогоднi подiбний

пiдхiд приречений на неуспiх.

Ще в 1937 р. майбутнiй Нобелiвський лауреат Р. Коуз в однiй iз своїх статей

про теорiю фiрми окреслив межу, що вiддiляє внутрiшнє середовище

пiдприємства вiд зовнiшнього ринкового середовища. Суб’єкт господарювання,

за його гiпотезою, має вибiр: оплатити витрати господарських операцiй,

вступаючи у

* Петти У. Зкономические и статистические работы.-

М., 1940,- С. 156.

вiдносини з контрагентами, чи здiйснювати аналогiчнi операцiї всерединi

самої фiрми пiд контролем власника чи менеджера, шукаючи бiльш ефективний i

дешевий варiант. Цей вибiр (мiж управлiнням усерединi фiрми i економiєю на

управлiннi, але з ринковими витратами), на думку Р. Коуза, визначає розмiри

пiдприємства.

Сучасний рiвень розвитку продуктивних сил, зростання масштабiв виробництва,

розширення мiжгалузевих i територiальних зв’язкiв зумовлюють технолого-

економiч-нi розрахунки, якi часто виходять за межi елементарної математики.

Глибокi математичнi знання стають необхiдними не лише для практикiв, а й

для теоретикiв економiки, оскiльки без них уже неможливо простежити

взаємозв’язки суспiльного виробництва.

Широке запровадження математики в економiчну та iншi науки почалося ще в

XIX ст. За цей час виявились також i негативнi моменти, пов’язанi зi

спробами практично все. Дискусiя про мiсце i роль

математики в економiчних дослiдженнях то затихає, то розгортається з новою

силою. Всi ми є свiдками швидкого розвитку й удосконалення технiчних

засобiв здiйснення найскладнiших математичних розрахункiв, збирання та

обробки величезних потокiв iнформацiї на ЕОМ. Комп’ютерна грамотнiсть є

сьогоднi елементарною потребою. Це створює сприятливi умови для широкого

впровадженя математичних методiв як у практичне управлiння економiчними

процесами, так i в теоретичне осмислення їх.

Застосування математичних методiв, на нашу думку, не повинно зводити

складне економiчне життя виключно до кiлькiсних залежностей, аналiзу та

розробки моделей оптимiзацiї їх. Оскiльки економiчнi вiдносини i закони

мають кiлькiсну визначенiсть, то математичнi методи сприятимуть пiзнанню та

викладу економiчної теорiї. Разом з тим вони обов’язково повиннi

доповнюватись якiсним аналiзом. Знеособленi формули, графiки, матрицi тощо

навряд чи допоможуть виявити сутнiсть тих чи iнших соцiально-економiчних

процесiв. I навпаки, органiчне поєднання структурно-функцiонального пiдходу

та математичних методiв створює умови для ефективного наукового спiлкування

представникiв рiзних шкiл та напрямiв економiчної теорiї.

Спецiальнi методи

Оволодiнню науковим економiчним мисленням сприяє засвоєння не тiльки

загальнонаукових, а й спецiальних методiв, за допомогою яких економiчна

теорiя висвiтлює суть явища, що вивчається.

Одним iз найважливiших спецiальних прийомiв дослiджень в економiчнiй теорiї

є метод наукової абстракцiї. Вiн полягає у видiленнi найбiльш суттєвих

сторiн процесу, що вивчається, абстрагуваннi вiд усього другорядного,

випадкового. Спочатку дається загальна характеристика явища, визначаються

притаманнi йому суперечностi, а потiм розглядаються конкретнi вияви цього

явища. Таким чином найбiльш загальна (найпростiша) економiчна форма

розгортається в цiлiсну систему економiчних вiдносин вiдповiдно до власної

внутрiшньої логiки останньої. Те, вiд чого на початковому етапi необхiдно

було абстрагуватися з метою виявлення бiльш глибоких суттєвих вiдносин,

тепер, навпаки, пiдлягає роз’ясненню. В результатi конкретне постає вже не

випадковим нагромадженням явищ, а цiлiсною панорамою суспiльного життя.

Особливiстю теоретико-економiчного дослiдження е те, що при вивченнi

економiчних процесiв не можна користуватися конкретними прийомами i

засобами, якi широко застосовуються, наприклад, у природничих науках. Будь-

яка абстракцiя, як вiдомо, завжди бiднiша за конкретне явище. Вона

вiдображує об’єктивну реальнiсть не так, як живе споглядання, а проникає

всередину її, йдучи вiд явища до сутi; на практицi застосування методу

абстракцiї може призвести до помилки. Це пояснюється вiдривом абстрактних

понять вiд дiйсностi, що проявляється у розривi якiсної i кiлькiсної сторiн

економiчних процесiв, абсолютизацiї окремих явищ економiчного життя тощо.

Абстрактне мислення з властивими йому прийомами дiалектичної, але не

формальної, логiки охоплює й iншi методи пiзнання виробничих вiдносин,

зокрема аналiз i синтез. У процесi аналiзу предмет дослiдження

розчленовується, мислення йде вiд видимого, конкретного до абстрактного.

Так, визначаючи економiчнi закони тiєї чи iншої системи, в складному

господарському органiзмi видiляють складовi його, з’ясовують роль i

значення кожного окремого елемента, їх зв’язки в єдиному, але складному

господарському механiзмi. Це важливо для подальшого теоретичного

обгрунтування всiх тих особливостей предмета дослiдження, вiд яких

абстрагуються спочатку. Внаслiдок такого аналiзу користуються найбiльш

загальними абстракцiями, придатними для вивчення дослiджуваного об’єкта.

У процесi синтезу дослiджується економiчне явище у взаємозв’язку i

взаємодiї його складових частин. Мислення тут iде вiд абстрактного до

конкретного, вiд розумiння сутi вiдносин до прояву їх у конкретнiй

ситуацiї. Аналiз сприяє розкриттю iстотного в явищi, а синтез завершує

розкриття сутi, дає можливiсть показати, в яких формах це притаманне

економiчнiй дiйсностi.

Отже, аналiз i синтез є двома нерозривними чинниками процесу наукового

пiзнання дiйсностi, використання яких сприяє виявленню причинно-наслiдкових

зв’язкiв окремих явищ.

Наукове пiзнання суспiльних процесiв i систем передбачає також використання

методу поєднання логiчного й iсторичного пiдходiв до вивчення економiчної

теорiї.

Логiчний взаємозв’язок усiх компонентiв суспiльства як цiлiсного органiзму

вiдбиває iсторичний процес виникнення й становлення певної системи.

Поєднання логiчного й iсторичного в економiчнiй теорiї допомагає вiдкриттю

якiсно нових форм дiї економiчних законiв i знаходженню нового змiсту в

економiчних категорiях. В обох випадках слiд виявити якiснi зрушення, що

мають мiсце на певному етапi розвитку економiчної системи, а також

обгрунтувати, яким чином виникнення нових вiдносин детермiнує появу якiсно

нових форм вияву економiчних законiв.

Отже, логiчний метод дослiдження є iсторичним методом, звiльненим вiд

iсторичної форми i випадковостей iсторичного процесу, адже вiдповiдь на

одне й те саме запитання в епоху первiсного нагромадження капiталу i в

сучасному розвинутому суспiльствi буде рiзною.

Iсторiя людського суспiльства пiдтверджує, що виникнення i розвиток будь-

якої науки пов’язанi з практичною дiяльнiстю людей. Зв’язок науки iз

суспiльною практикою передбачає iнтенсивнiсть обмiну дiяльнiстю i

результатами мiж науковцями i працiвниками iнших галузей народного

господарства. Отже, економiчна теорiя не може обмежитись використанням лише

тих методiв дослiдження, про якi йшлося вище. Як фундаментальна наука,

економiчна теорiя визначає перспективи (враховуючи довгостроковi) для

суспiльної практики.

Розглянемо мiсце i роль соцiально-економiчного експерименту, який належить

до спецiальних методiв дослiдження економiчних явищ. Зауважимо, що йдеться

про виважений, з попереднiм вивченням iсторичного досвiду, соцiально-

економiчний експеримент. Абстракцiя в даному випадку є досить умовною, i з

повним правом можна стверджувати, що немає нiчого бiльш практичного, нiж

витончена теорiя. Складнiсть полягає в тому, що практичнi рекомендацiї щодо

проведення соцiально-економiчного експерименту вiдрiзняються вiд конкретних

прикладних розробок. Отже, стосовно перших дуже важливим є суспiльне

розумiння їх необхiдностi та корисностi. Соцiально-економiчний експеримент

треба розглядати не тiльки як засiб пiзнання реальної дiйсностi, а й як

такий, що сприймає конкретний суб’єкт.

Соцiально-економiчний експеримент як прийом пiзнання не може претендувати

на унiверсальнiсть: суперечки про характер соцiально-економiчного

експерименту, навiть якщо вiн реалiзується на локальних територiях

(проблеми програмування розвитку окремих галузей народного господарства,

налагодження нових виробничих зв’язкiв, соцiальний захист населення тощо),

не можуть бути вiльними вiд впливу моральних, iдеологiчних чи полiтичних

чинникiв. Цiннiснi судження про результативнiсть соцiально-економiчного

експерименту в той же час не можуть бути вiдокремленими вiд об’єктивного

економiчного дослiдження. Вони неминуче переплiтаються. Iз розвитком

продуктивних сил, нагромадженням знань, набуттям прийомiв i знань з

технологiї аналiзу економiчних явищ та їх взаємозв’язкiв за допомогою

сучасної комп’ютерної технiки роль соцiально-еко-номiчного експерименту в

економiчнiй теорiї зростає.

Провiдним в економiчнiй теорiї залишається теоретичний аналiз виробничих

вiдносин, розкриття змiсту законiв i категорiй економiки. Одночасно зростає

значення кiлькiсних методiв, зокрема статистичних. Практична дiяльнiсть

людей в економiчнiй сферi зумовлює управлiнський аспект, якого неминуче

набуває економiчна теорiя. Саме цей аспект економiчнбї теорiї стимулює

вивчення статистичних показникiв, що характеризують економiку на рiзних її

рiвнях. Статистичнi матерiали доцiльно групувати за тематичними проблемами.

Аналiз їх може вiддзеркалювати, наприклад, реальнi суперечностi мiж певними

соцiальними групами населення, рiзними полiтичними течiями тощо.

Загальнi перспективи економiчної реформи, комплекснiсть пiдходiв до

становлення ринкових вiдносин, охоплення проблем народного господарства в

цiлому та його окремих галузей, послiдовнiсть та швидкiсть роздержавлення

власностi, економiчний механiзм становлення ринкових iнфраструктур - всi цi

питання можуть бути дослiджуванi за допомогою статистичних методiв.

Застосування їх доцiльне й при розробцi окремих напрямiв переходу до

ринкових вiдносин, наприклад цiноутворення, зовнiшньоекономiчних зв’язкiв

тощо.

Ученi-економiсти, вивчаючи матерiали нацiональної статистики тiєї чи iншої

країни, користуються також виданнями ООН, ОЕСР тощо. Незначнi розбiжностi

мiж окремими показниками пояснюються тим, що мiжнароднi органiзацiї, як

правило, коригують нацiональнi данi з метою забезпечення зiставлення їх.

Спiвробiтники мiжнародних органiзацiй володiють такими сучасними методами

обробки статистичних даних, якi поки що не стали надбанням дослiдникiв у

бiльшостi країн свiту, що часто призводить до перекручених статистичних

висновкiв.

Таким чином, знання економiчної теорiї передбачає не тiльки володiння

методологiєю аналiзу реальних економiчних процесiв, розумiння сутi

економiчних законiв та категорiй, а й умiння знаходити кiлькiсний вираз їх

i користуватись точними статистичними методами для управлiння економiкою.

Використана література

Г.Н.Климко В.П.Нестеренко Л.О.Каніщенко “Основи економічної теорії”

А.С.Гальчинський П.С.Єщенко Ю.І.Палкін “Основи економічної теорії”

К.Р.Макконнелл Л.С.Брю “Economics”

Поль Самуельсон “Економіка”

Ю.В.Ніколенко А.В.Демківський В.В.Фещенко “Основи економічної теорії ”

Страницы: 1, 2, 3


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.