реферат скачать
 

Шпоры Агробизнес

аграрною продукцiэю Украiни основними споживачами э краiни ЭС, Росiя,

Белорусь, Iзраиль, Корея, Польща та iншi. Найбiльшим попитом на зовнiшнiх

ринках користуються олiйнi культури, продовольча и фуражна пшениця, мясо и

продукти його переробки. зА даними Державного комiтету статистики, в 1998

р. Украiна експортувала 12% всього обсягу експорту пшеницi до Iзралю, 16%-

до Кореi, майже 6 –до Швейцарii, Угорщини та кран СНД, близько 15%-до кран

ЭС. Експорт насiння соняшнику в 1998 р. до Туреччини становив 17% всього

експорту, краiн ЭС –65, краiн СНД- близько 2, до Марокко-5, до iнших

краiн-11%.

21.Якi три базовi методи розрахунку первiсноi цiни на продукцiю АПК

передбачаэ концепцiя маркетинга. Концепцiя маркетинга передбачаэ три

базових методи розрахунку первiсноi цiни на продукцii АПК: на основi

сумарних витрат и розрахункового (очкуваного) прибутку, на основi

балансових оцiнок ринкового попиту и пропозицii, на основi оцiнки ринковоi

конкуренцii.

Метод встановлення цiни на основi сумарних витрат и очiкуваного прибутку

передбачаэ визначення цiни реалiзацii 1ц продукцii, яка дорiвнюэ середнiм

витратам на виробництво 1 ц цiэ продукцii и середньому прибутку у

розрахунку на одиницю продукцii.

Другий базовий метод цiноутворення грунтуэться на збалансуваннi ринкового

попиту й виробничих витрат и визначеннi оптимальноi цiни за найвищого рiвня

рентабельностi.

Третiй базовий метод цiноутворення використовуэться, коли виробник

стикаэться з конкурентами, якi реалiзують аналогiчну продукцiю. При цьому

цiна може бути встановлена нижче ринковоi, на ii рiвнi або вище –залежно

вiд запитiв споживачiв, можливостi надання послуг, створеного уявлення про

продукцiю реальних або гаданих вiдмiнностей мiж продукцiэю рiзних

виробникiв або продукцiэю продавцiв и кокурентним середовищем.

39. У чому полягають цiлi ФАО та iнших мiжнародних органзацiй. Для

вирiшення продовольчоi проблеми ООН у 1945 р було створено продовольчу та

с/х органiзацiю –ФАО. До складу входить 169 держав и ЭС. Украiна не э

членом Фао. Головна мета ФАО- лiквiдацiя голоду й покращення харчування

через пiдвищення продуктивност с/х, рибальства й лiсництва та через

справедливий розподiл продовольства.

Функцii ФАО:

-розробка й здiснення програм допомоги с/х;

-надання консультацiй урядам з питань полiтики й планування в галузi с/х;

-аналiз й розповсюдження iнформацii про с/г й продовольчу ситуацiю в свiтi;

-обговорення на мiжрядовому рiвнi проблем продовольства й с/х.

Для розподiлу продовольчоi допомоги ще у 1962 р була заснована Свiтова

продовольча програма, яка э органiзацйним елементом системи ООН. Ii головна

мета –надання продовольчоi допомоги краiнам, якi мають низький економiчний

рiвень розвитку, або потерпають вiд стихiйного лиха. Фiнансування цiэ

проблеми здiйснюэться, в основному за рахунок краiн-донорiв, якi надають

або грошовi кошти, або продовольчi товари для того, щоб допомога була

стабильною й не залежала вiд несподванок, при цiй программi засновано

Мiжнародний надзвичайний резерв, який контролюэ необхiднi запаси

продовольства; цi запаси зберiгаються в краiнах-донорах i в разi потреби

негайно надходять у розпорядження програми.

До складу ФАО входить також iнвестицiйний центр, який сприяэ розробцi

iнвестицйних програм для кран, що розвиваються. В 1977 р було засновано

Мiжнародний фонд с/х розвитку, для якого увйшли 158 держав, и головна мета

якого –сприяння розвитку с/х в краiнах, що розвиваються, для подолання

голоду й злиденностi.

16. в чому суть закона про ринкові зони

Переробник харчовой сировини намагається звести до мінімуму витрати на

перевезення сировини і готової продукції. Якщо сировину перевозити дешевше,

ніж кінцеві продукти, то розміщення підприємств буде орієнтовано на

споживача. У випадку, коли транспортування сировини дорожче, ніж кінцевої

продукції, завод розміщують поблизу сировинної бази. Зміна вартості

доставки с/г сировини або готової продукції може викликати переміщення

підприємств у місця, де забезпечується зниження витрат.

Одні переробники сировини продають свою продукцію тільки на місцевих або

регіональних ринках, інші реалізують її повсюдно і мають свої збутові

підрозділи на території всієї країни.

Переробники визначають розмір ринкової території, яка обслуговується кожним

підприємством та центром збуту продукції у відповідності до закону ринкових

зон. Суть цього закону полягає у тому, що територіальний кордон між двома

або більшим числом ринків або виробничих підприємств є геометричним місцем

точок, де ціни на кінцеву продукцію, включаючи транспортні витрати, рівні

для продавців на кожному з ринків. Припустимо, що підприємство "А" має

заводську ціну 2 дол. за одиницю продукції, а у підприємства "Б"

собівартість тієї ж продукції вище і ціна вже 3 дол. за одиницю. Обидва

підприємства ділять між собою зону у 800 км таким чином, що підприємство

"А" буде обслуговувати ділянку протяжністю 480 км, а підприємство "Б" — 320

км. У цьому пункті, або на кордоні ринків, кожне підприємство встановлює

одну і ту ж ціну реалізації — 5 дол. В усіх інших точках або підприємствах

"А", або підприємство "Б" має конкурентну перевагу. Зрозуміло, зміна

собівартості або ціни зрушує ринковий кордон.

17. На які групи можна поділити посередників, їх роль.

Серед форм і методів реалізації продуктів харчування можна виділити дві

основні групи — заготівля і безпосередня реалізація споживачам. Заготівля

здійснюється посередниками, які є зв'язуючою ланкою між виробниками і

споживачами.

Посередники у продовольчому маркетингу можуть бути розподілені на такі

групи: А. Торгові посередники: 1) роздрібні торгівці; 2) оптові торгівці.

Б. Агентські посередники: 1) брокери; 2) комісіонери. В. Біржові

посередники. Г. Переробники та виробники (фабриканти). Д. допоміжні

організації.

Торгові посередники купують товар у виробника і продають споживачеві з

метою отримання доходу. Роздрібний торговець купує продукти для перепродажу

безпосередньо кінцевому споживачеві.

Оптовий торговець продає товари роздрібним торгівцям, іншим оптовикам та

промисловцям, але не збуває їх в істотних кількостях кінцевим споживачам.

Агентські посередники діють як представники своїх клієнтів. У дійсності

агентські посередники продають не товари, а послуги — знання ринку та "ноу-

хау".

Агентські посередники поділяються на дві групи — комісіонерів і брокерів.

Різниця між ними у ступені повноважень.

До функцій комісіонера входить: фізичне маніпулювання з продуктом, договір

про умови продажу, справляння плати з відрахуванням з неї своєї винагороди

і вручення решти своєму довірителю.

Брокер, як правило, безпосередньо не розпоряджається продукцією. Він точно

додержується вказівок свого довірителя і володіє меншими повноваженнями у

переговорах щодо цін, ніж комісіонери.

В галузі сільського господарства приклади цих двох категорій агентських

посередників — фірми комісійного продажу худоби і зернові брокери на

хлібних біржах.

Спекулятивні посередники — скуповують та перепродають продукти з метою

одержання прибутку за рахунок зміни цін. їх називають торгашами,

спекулянтами, шахраями та розподільниками. Так, зерновий спекулянт за один

день торгів може скупити і продати зерно декілька разів. При цьому він

ризикує, тому що ціна може впасти.

Переробники та виготовннки (фабриканти) — займаються зміною форми продукту.

Підприємці боенного, борошномельного та плодоконсервного виробництв

займаються також закупівлею сировини для себе і оптовим продажем своєї

готової продукції роздрібним торгівцям.

Допоміжні організації — сприяють різним посередникам у виконанні їх

завдань. Одна група цих організацій надає оснащення, можливість

маніпулювати продукцією або зведення покупців і продавців. Приклади цієї

групи — худобопригонні компанії, зернові біржі та плодоовочеві аукціони.

Інша група — торгові асоціації. Їх мета — збирання, оцінка та передача

цінної інформації конкретній групі підприємств або торгівлі Безпосереднє

доведення продуктів до споживача здійснюється через торгову мережу. При

цьому форми реалізації можуть бути різними. Це — великі універсами

(супермаркети), невеликі спеціалізовані магазини, торгові автомати,

магазини заказів, продовольчі ринки (базари), різні форми громадського

харчування (великі ресторани, невеликі закусочні, кафе, буфети та ін.).

18. Які стадії проходить процес упровадженяя марк. діяльності на підпр. АПК

Практична реалізація концепції продовольчого маркетингу відбувається на

підприємствах АПК. З цієї точки зору продовольчий маркетинг — це система

організаційно-технічних, фінансових та комерційних функцій підприємств,

спрямованих на найбільш повне і швидке задоволення потреб споживачів у

сільськогосподарській продукції і продовольстві. Без організації

маркетингової діяльності неможлива успішна робота ні одного

агропромислового підприємства.

На звичайному підприємстві у агропромисловому виробництві процес

впровадження маркетингової діяльності здійснюється поступово і, як правило,

проходить п'ять стадій.

На першій стадії маркетинг розглядається під кутом зору таких понять, як

реклама і стимулювання збуту.

На другій стадії формується більш широкий підхід до управління маркетингом:

основна ціль — щоб покупець був задоволений придбанням продукції,

післяреалізаційним обслуговуванням та ін. При цьому запити і потреби

споживачів можуть змінюватися, що необхідно враховувати при виробництві і

збуті продукції.

А тому на третій стадії слід постійно оновлювати виробництво та підвищувати

якість пропонованих послуг.

На четвертій стадії впровадження маркетингу підприємство повинно вивчити

наявні можливості і зайняти певне положення на ринку. Це означає —

спробувати виділитись на фоні інших підприємств, які виробляють аналогічну

продукцію для ринкового сектору.

Останній, п'ятій стадії впровадження маркетингу відповідає виконання усіх

функції щодо аналізу ринків та потреб, плануванню, обліку і регулюванню

роботи у галузі освоєння ринків збуту.

27. Які особливості землі як засобу вир-ва.

Вихідною матеріальною основою господарювання в системі агробізнесу є земля.

З використання родючих властивостей землі розпочинається процес

агропромислового виробництва. На землі розміщуються посіви, а також

тваринницькі ферми та споруди, вона використовується також як пасовище для

худоби.

Як засіб виробництва земля має ряд особливостей: вона є незамінним

ресурсом; її використання з метою сільськогосподарського виробництва

обмежене та зумовлене тими кліматичними умовами, в яких знаходиться дана

ділянка; вона характеризується постійним місцерозташуванням, її розміри

просторово обмежені; розширити земельні угіддя можна лише за допомогою

значних вкладень праці та коштів; земля відноситься до категорії основних

фондів АПК. Але вона відрізняється від інших основних фондів тим, що немає

властивостей фізичного і морального зносу. При раціональному використанні

її родючість зростає, а при надмірній експлуатації — падає.

У сільськогосподарському виробництві використовують землі різної якості.

Порівняльна характеристика якості земельних угіддь називається бонітировкою

грунту.

Вона необхідна для економічної оцінки землі, ведення земельного кадастру,

меліорації і т. п. Поняття "якість землі" — включає в себе родючість

грунтів, рельєф та конфігурацію ділянок, кліматичні умови. Ці фактори

можуть проявлятися в різних сполученнях. Наприклад, родючі землі можуть

знаходитися у несприятливих кліматичних умовах або у незручних рельєфних

умовах і т. п.

Але головна якісна властивість землі — її родючість. Суть її полягає у

природній властивості грунту забезпечувати рослини необхідними поживними

речовинами, водою впродовж усіх періодів їх росту і розвитку. Разом з тим,

родючість землі формується не тільки з її природних властивостей, але й під

впливом людини в результаті обробки землі. У зв'язку з цим розрізняють

природну, штучну та економічну родючість грунту. Природна родючість

утворюється у результаті довгочасного ґрунтоутворювального процесу. Вона

складається з сукупності хімічних, фізичних, біологічних та інших

властивостей грунту, а також залежить від клімату та інших природних

факторів. При веденні господарства на землі необхідно найбільш повно й

раціонально використовувати родючість грунту.

Крім цього, велике значення має місце розташування земель відносно великих

населених пунктів, шляхів сполучення, пунктів прийому та переробки

сільськогосподарської продукції, баз матеріально-технічного постачання та

ін.

Оскільки кількість земель обмежена, то дуже важливим е їх ефективне

використання. Визначають ефективність ' використування землі шляхом

порівняння результатів виробництва з кількістю (або іншою вартісною,

бальною характеристикою землі).

28. Які ви зн. види родючості землі і вчому їх сутн.

Головна якісна властивість землі — її родючість. Суть її полягає у

природній властивості грунту забезпечувати рослини необхідними поживними

речовинами, водою впродовж усіх періодів їх росту і розвитку. Разом з тим,

родючість землі формується не тільки з її природних властивостей, але й під

впливом людини в результаті обробки землі. У зв'язку з цим розрізняють

природну, штучну та економічну родючість грунту. Природна родючість

утворюється у результаті довгочасного ґрунтоутворювального процесу. Вона

складається з сукупності хімічних, фізичних, біологічних та інших

властивостей грунту, а також залежить від клімату та інших природних

факторів. При веденні господарства на землі необхідно найбільш повно й

раціонально використовувати родючість грунтуШтучна родючість створюється

людиною в процесі ведення землеробства, що проявляється в обробці грунту,

внесення добрив, проведення меліоративних робіт і т. д.

Економічна родючість грунту проявляється в єдності та взаємозв'язку

природної та штучної родючості. З удосконаленням техніки і технології

землі, які раніше вважалися неродючими, поступово включаються у обіг і їх

господарська цінність зростає.

Економічна родючість землі виявляється в такому понятті як якість землі. Це

здатність землі до відтворення рослин, що вирощуються.

Якість землі оцінюється в балах. При цьому така оцінка може бути різною для

різних культур.

36. Основні ф-фії мінсільгоспу США

Основні функції міністерства — довгострокове та короткострокове

прогнозування виробництва попиту та пропозиції, проведення аналізу

фінансового стану фермерських господарств та розвитку окремих галузей АПК,

а також аналіз продовольчого забезпечення населення, стану та перспектив

розвитку зовнішньої торгівлі; регулювання об'ємів виробництва

сільськогосподарської продукції, організація та проведення наукових

досліджень, втілення їх результатів у фермерські господарства; підготовка

та перепідготовка кадрів; розвиток сільських районів та охорона природних

ресурсів, контроль якості сільськогосподарської продукції та продуктів

харчування, продовольча допомога низькооплачуємим та деяким іншим верствам

населення; сприяння кооперативному фермерському рухові;

організація зовнішньоекономічних зв'язків тощо.

Одна з головних функцій міністерства — антикризове регулювання сільського

господарства, тобто встановлення рівноваги між попитом та пропозиціями на

ринку продовольчих товарів. Для економіки США це одна з самих гострих

проблем. Надвиробництво, несталість ринків збуту, значні коливання

фермерських цін, а відповідно й прибутків ускладнюють положення фермерів,

багато з них не витримують конкуренції, покидають свої господарства. Саме в

США та інших розвинутих капкраїнах ще за часів кризи 1929—1933 рр.

проводилась активна політика державного регулювання виробництва

сільськогосподарської продукції. Таке регулювання створюється шляхом

стимулювання добровільного обмеження (за відповідну винагороду) виробництва

сільськогосподарської продукції, скуповування державою у фермерів надлишків

(нереалізованих) продуктів по гарантованим цінам.

Для здійснення різних стабілізуючих та стримуючих програм в МСГ США були

створені відповідні служби. Міністерство здійснює значний вплив на якість

сільскогосподарської продукції. Відповідно до закону, наприклад, усе м'ясо

крупної рогатої худоби та птиці, якщо воно не буде реалізоване в інших

штатах або піде на експорт, повинно бути перевірене федеральною інспекцією

МСГ. Якщо м'ясо реалізується безпосередньо в середині штату, то воно

перевіряється інспекцією штату. Існують інспекції по контролю якості

молока, яєць та інших продуктів, які швидко псуються.

Всі реалізуємі у сільському господарстві види мінеральних добрив та інших

хімікатів, кормові добавки, ветеринарні препарати тощо проходять в

спеціальній службі МСГ старанні випробування і тільки відповідно дозволу

можуть надійти в комерційну продаж.

Міністерство видає багато інформаційних бюлетенів по всім аспектам

сільського господарства та пов'язаних з ним галузей, які користуються

великою популярністю в ділових колах АПК, у наукових працівників, фермерів.

37. якими причинами викликана сучсна прод. проблеа у світі

Це, звісно, не повна і навіть не пряма відповідь, але ж іншої годі шукати,

отже зі скаргами та пропозиціями -не звертатися:)

У сучасному світі спостерігається нерівномірність у виробництві та

споживанні продуктів харчування. Є дві групи країн — з надлишковим та

недостатнім виробництвом і споживанням продуктів харчування. До першої

групи відносяться розвинуті країни — США і Канада, країни Європи, Японія та

деякі інші. До другої — більшість країн Азії, Африки та Латинської Америки.

Населення індустріальне—розвинутих країн складає біля 30% відносно

загальної кількості населення світу, а припадає на ці країни біля 60%

світового виробництва. В країнах, що розвиваються, де проживає 2/3

населення світу, темпи росту виробництва продовольства відстають від темпів

росту попиту на нього. Середнє споживання продовольства на одну людину в

розвинутих країнах складає 3390 калорій, а в країнах, що розвиваються,

тільки 2070 калорій в день. В той час, як населення країн, що розвиваються,

страждає від хвороб, хронічної нестачі їжі, в розвинутих країнах людям

погрожують хвороби, які виникають внаслідок переїдання, зайвого вживання

калорійних продуктів.

Разом з тим, у світі в цілому спостерігається постійне зростання

виробництва продовольства. За даними продовольчої та сільсько-господарської-

організації 00Н (ФАО) в 1990/91 роках вперше після 1986/87 р. у світі було

вироблено продуктів харчування більше, ніж потрібно для споживання, що

привело до збільшення запасів і зниження цін, особливо на пшеницю.

З іншого погляду на земній кулі від недоїдання кожну добу вмирає 10 тис.

чоловік, а біля півміль'ярду голодує.

Статистичні дані не підтверджують теорію Мальтуса, який наполягав, що

населення в світі росте в геометричній прогресії, а виробництво продуктів

харчування — в арифметичній. Після другої світової війни виробництво

продуктів харчування в світі випереджало ріст народонаселення вдвіччі. За

розрахунками фахівців, продовольчий потенціал Землі, інакше кажучи

можливості нашої планети нагодувати людей, складає біля 1 трильйона

чоловік.

Рівень споживання продовольства визначається двома основними показниками —

калорійністю та раціоном. Раціон харчування за калорійністю в нашій країні

перевищує середньосвітовий рівень, і приблизно дорівнює споживання

продуктів в розвинутих країнах.

Разом з тим, раціон харчування не збалансований за видами продуктів. На

такі продукти, як хліб, картопля-і цукор фактична потреба в останні роки

перевищує науково обгрунтовані норми. Близькі до норми показники споживання

риби, рибопродуктів та олії. Нижче рекомендованої норми знаходиться

споживання м'яса, молока, молочних продуктів, овочів, баштанних, фруктів та

ягід.

1. Як визн. сутнісь поняття м.а/б.

2. В чому сутність “Зел. рев.”

3. З яких сфер склад. а/п комплекс.

4. Учому полягають передумови формув. м. а/б(об єкт. і суб єкт)

5. У чому сутність ек. відносин між субєктами м.а/б.

6. Що є предметом курсу м. а/б.

7. Які види підпр. діяльності входять до поняття прод. марк.

8. Які протиріччя існують у системі прод. марк. і як вони розвязуютьс.

9. Які фактори враховуються при визначенні цільовоїф-ції а/б.

10. Чим відрізняється фізіологіч. потреба у прод. харчування від інших

потреб людини.

11. Який звязок існує між платоспорможним попитом і тов. пропозицією

12. Що таке гнучкість доходу і від чого вона залежить

13. Поясніть, у чому полягають окремі ф-ції марк.

14. Якими факторами визначається місце с/г в системі прод. марк. Для

розвязування яких питань фремеру необх. знання марк.

15. Яку роль відіграють іновації у системі марк.

16. У чому полягає суть закону ринкових зон

17. На якігрупи можна поділити посередників у прод. марк.і в чому їх роль

18. Які стадії проходить процес упровадженяя марк. діяльності на підпр. АПК

19. На яких заг. принципах грунтується складання схеми марк.

20. розкрийте сутність окремих ел/тів марк.

21. Які 3 баз. методи розрахунку первісної ціни на прод. АПК передбачає

концепція марк.

22. Які осн. види цін викор. для успішного просування на ринку нових

виробів або послуг.

23. За яими на прямкаи розробл. осн. ел-ти планування асортименту на підр.

АПК

24. Які є типи каналів руху тов.

25. Які є види реклами і в чому їх особливість

26. У чому поляг. сособливості розробки БП

27. Які особливості землі як засобу вир-ва.

28. Які ви зн. види родючості землі і вчому їх сутн.

29. У чому поляг. завд. зем реформи в У.

30. Які осн. ф-ції агросервісу

31. Назвіть 5 найважл. каналів, через які природні фактори можуть впливати

на доходи, витрати і приб. у ферм. госп-ві

32. які пост. і зм. витрати має врах. фермер при вокористанні осн. засобів

вир-ва

33. які відомості щодо кожної конкретної ділянки зем. площі чи од. поголівя

худоби повинен мати фермер при розробці нормативів

34. які ви знаєте форми а/п вир-ва і в чому їх орг. особливості

35. В чому поляг. основн. принципи держрегулювання а/б

36. винн. осн. ф-ції мінсільгоспу США

37. якими причинами викликана сучсна прод. проблеа у світі

38. у чому полягає сутність продбезпеки країни

39. учому поляг. цілі ФАО та їнших Морг.

40. якими орг. іяк здійсн. управління світовим агр. вир-вом

41. якими шляхами можна підвищити продуктивність землі

42. виначте особл. н/т прогресу у с/г

43. як збіьшити продресурси трад і нетрад. методами

44. у чому поляг. довгострок. тенд. розвитку світ продринку

45. якими осн. причинами визн. рсн. напрямки експ. і імп. с/г прод. і

46. кі заходи необх. здійснити для того, щоб збільшити обсяги вир-ва

іекспорту зерна з У.

47. при якій умові вир-во цукру У. можке бути конкур. на світових ринках

48. визначіть експ. можливості лікеро-горілчаної пром.

49. яка с/г прод. У. користується найб. попитом на зовн. ринках

50. якими особливостями характер. глобалізація тов. потоків с/г прод. і

продовольства

51. чим пояснюється вир. роль США та країн ЄС на прод. ринках

52. розкрийте сутність продп-ки США

53. назв. осн. типи а/б у США та розкрийте їхн. зміст.

54. визн. осн. напмки суч. з-ек. аграрної п-ки СШЯ+зміст

55. визн. осн. напрямки розв. а/б у країнах ЄС на прикдалді Нім. і Фр.

56. японська кооперат. сиситема: зміст, склад. частини,ф-ції

57. дайте х-ку особливостейрозвитку а/б в країнах Сх. Європи

58. охарактеризуйте особливості аграрн. реформи в кр. СНД

59. У чому поляг. особл. формуавння нац. АПК в Африці

60. які особл. ап розвитку раїн Азії

61. дати х-ку розвитку а/б у Лат. Америці.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.