реферат скачать
 

Шпоры Агробизнес

Шпоры Агробизнес

2/ У 50 .роки XX ст. в індустріально розвинутих країнах відбулася так звана

"зелена революція." Вона проявилась у різкому підвищенні урожайності

сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, що відбулося в

результаті стрибкоподібного зростання продуктивності праці, зумовленого

широким проникненням науково-технічної революції у сільське господарство.

\У ряді країн /наприклад, ФРН, Франції, Італії/ приймались так звані

"зелені плани". Це були спеціальні законодавчі акти окремих держав, які

визначали умови, норми і характер державного втручання у сільське

господарство, а також довгострокові плани його розвитку. \Конкретизуються

"зелені плани" в довгострокових і річних планах, у яких визначаються

розміри державних асигнувань на сільське господарство, розподіл їх за

видами витрат, специфічні для кожної країни конкретні форми державного

втручання та впливу на сільськогосподарське виробництво. "Зелені плани"

передбачають основні напрямки державних капіталовкладень. \Для здійснення

"зелених планів" із держбюджетів відповідних країн виділялись значні кошти

на іригацію, меліорацію, боротьбу з ерозією грунту і створення

інфраструктури. Податкові пільги, дотації на купівлю пального,

сільськогосподарських машин та добрив сприяли економічному стимулюванню

життєздатних господарств. \"Зелена революція" привела до ліквідації класу

селянства у цих І країнах, його місце зайняв клас фермерів-підприємців.

3. \В економіці і індустріально розвинутих країн утворюється комплекс

взазмопов'язаних виробництв, який складаються з трьох основних груп галузей

або сфер:\І. Галузі, які виробляють засоби виробництва для сільського

господарства, переробної промисловості, заготівель;\2. Власне сільське

господарство та його виробнича і соціальна інфраструктура.\3. Галузі та

виробництва, які забезпечують заготівлю, зберігання, транспортування,

переробку сільськогосподарської сировини і реалізацій виробленої з неї

продукції.\ Система виробничо-економічних відносин між цими сферами утворює

агропромисловий комплекс - АПК.\Виробничі агропромислові формування

складають мікроструктуру АПК. Макроструктуру АПК складають галузі і сфери

діяльності в масштабі країни, супермакроструктуру - у міжнародному

масштабі.

4. Всі передумови формування міжнародної системи агро бізнесу можна

розділити на дві групи: об'єктивні і суб'єктивні. До об'єктивних передумов

відносяться природні умови, які визначають можливість та спеціалізацію

ведення сільськогосподарського виробництва. Перша природна умова -

наявність земельних фондів, придатних для вирощування певних

сільськогосподарських культур та для пасовищного скотарства. Земельні фонди

розподілені на земній кулі нерівномірно. Так, на долю Євразії припадає 60%

оброблюваних земель світу. Але забезпеченість земельними фондами

визначається з розрахунку їх кількості, яка припадає на душу населення. І

тоді виявляється, що найменш забезпеченими сільськогосподарськими землями є

країни Європи і Азії. До іншої об'єктивної передумови слід віднести

нерівномірність розподілу населення по території земної кулі.

Землезабезпеченість і кількість населення в окремих регіонах світу та

окремих країнах не завжди співпадають. Крім того, певні

сільськогосподарські культури вимагають відповідної якості землі і

відповідного клімату, а тому можуть бути вирощені тільки у відповідних

агрокліматичних умовах /напр, цитрусові, чай, кава та інш/. А тому виникав

необхідність доставки такої продукції до місць споживання у міжнародному

масштабі. Су б'єктивні передумови визначаються технічним рівнем

сільськогосподарського виробництва і формами його організації, наявністю

ринкового середовища та відповідного законодавства. Транспортний фактор

особливо важливий коли необхідно реалізовувати продукцію, яка швидко

псується. Важливою передумовою формування міжнародної системи агробізнесу є

форми організації сільськогосподарського виробництва. Від того, як

організується ведення сільськогосподарського виробництва в певній мірі

залежить рівень його товарності.

5. У будь-якій підприємницькій діяльності наявні суб'єкти цієї діяльності

та певні економічні відносини, які виникають між ними. Суб'єктами

міжнародного агробізнесу є окремі країни, одні з яких експортують

сільськогосподарську продукцію і продовольство, а інші - імнортують; окремі

міжнародні продовольчі компанії, які займають відповідні позиції на

світових ринках.\ Між цими суб'єктами міжнародного агробізнесу в процесі їх

підприємницької діяльності виникають певні економічні відносини, які

проявляються у здійсненні актів продажу - купівлі тих чи інших видів

продукції. У більшості випадків це здійснюється на міжнародних біржах

сільськогосподарської продукції та продовольства. При цьому можуть

укладатися договори контрактації на поставки і закупки продукції. Сутність

контрактації полягає в тому, що це - тимчасові зобов'язання однієї

незалежної компанії виробити або купити певну продукцію у іншої незалежної

компанії. Вирішальним моментом цих відносин є процес ціноутворення на

світовому ринку, який регулюється попитом і пропозицією. Але тут виникають

протиріччя між продавцями і покупцями, їх інтереси не завжди, співпадають.

6. Виходячі з визначення сутності агробізнесу, можна встановити предмет і

задачі вивчення даного спецкурсу. Предметом спецкурсу "Основи агробізнесу"

е система економічних відносин між сферами агропромислового комплексу. Ця

система складається з двох різновидів економічних відносин: а) відносини

між двома сферами АПК; б) відносини між всіма сферами та ланками, що

утворюють саму систему. Так, наприклад, до предмету спецкурсу відносяться

економічні відносини, які виникають між виробниками сільськогосподарської

техніки та її споживачами. Разом з тим, до предмету даного курсу

відноситься вся система економічних відносин АПК, починаючи від вирощування

сільськогосподарської сировини і закінчуючи продажем виробленої з неї

готової продукції. Характер економічних відносин в АПК визначається їх

цільовою функцією, яка полягає в отриманні прибутку в результаті реалізації

продукції кожної з його сфер. У предметі даного курсу можна розрізняти його

теоретичні основи і визначення прикладного характеру, які взаємно

поєднуються. Так, узагальнення досвіду функціонування АПК дозволяє зробити

певні теоретичні висновки, які потім можуть бути корисні для практики

агробізнесу. Вивчення практики дає можливість формувати теоретичні

положення.\ Основи агробізнесу відносяться до спеціальних економічних

дисциплін і вивчаються на другому етапі вищої освіти. Для оволодіння цією

дисципліною необхідні знання таких фундаментальних дисциплін як основи

загальної економічної теорії, загальної теорії бізнесу і маркетингу, макро-

і мікроекономіки, галузевих економік, економіки регіонів та ін.

7.Система агробизнеса функционирует в результате соединения процессов

производства с/х сырья, его переработке, сохранения, транспортирования и

доведения до потребителя. Разные виды предпринимательской деятельности,

способствующие такому соединению, создают комплекс экономических отношений,

который получил название продовольственного маркетинга. Система

продовольственного маркетинга состоит из альтернативных фирм-посредников и

многочисленных видов предпринимательской деятельности, которые представляют

различные функции маркетингу. Система продовольственного маркетинга состоит

из двух главных типов деятельности. Один из них касается физического

манипулирования (сбор, погрузка, разгрузка, транспортировка), сохранение,

переработка и передача сырья и готовой продукции во время их движения от

производителей к потребителям. Другой тип деятельности касается процессов

обмена и ценообразования в рыночной системе.

9/ Цільова функція агробізнесу здійснюється з урахуванням трьох основних

факторів: фізіологічної потреби у продуктах харчування платоспроможного

попиту населення і товарної пропозиції виробників.\ Фізіологічна потреба у

продуктах харчування або попросту потреба у їжі відрізняється від багатьох

інших потреб людини. Ця відміна полягає у тому, що така потреба повинна

бути задоволена безумовно; задоволення цієї потреби не може бути замінене

іншим способом. Существует определенная ограниченность в потреблении.

Удовлетворение потребности в еде ограничеваются платежеспособностью

потребителя товарного предложения: продукт, который находится на рынке или

может быть на него доставлен. Все продукты можно поделить на: продукты

ежедневного спроса, продукты длительного потребления. Чтобы определить

объем товарного предложения нужно знать объем однодневного розничного

товарооборота и его колебание по временам года. Чтобы удовлетворить

потребности потребителей нужно иметь товарные запасы. Реализация товарного

предложения зависит от цены товара, покупатель готов платить больше за

лучшее качество. Проблемы: -рац.потребления продуктов. В мире увеличилась

мода на здоровый образ жизни. –Требования к рекламе (содержание, адрес,

рецепт). –в каком виде реализуется продукт, в какой расфасовке.

–экологическая чистота продуктов питания.

10. Фізіологічна потреба у продуктах харчування або попросту потреба у їжі

відрізняється від багатьох інших потреб людини. Ця відміна полягає у тому,

що така потреба повинна бути задоволена безумовно; задоволення цієї потреби

не може бути замінене іншим способом, наприклад, людина може обійтись без

автомобіля або телевізора. У першому випадку вона може скористатися

громадським транспортом, велосипедом і т. п.; у другому — послухати радіо,

відвідати кінотеатр. Разом з тим, потреба у їжі обмежена фізіологічними

потребами людського організму. Людина споживає їжі стільки скільки потрібно

для підтримання життєвих функцій організму. Ця потреба не може бути

задоволена взапас. Однак в умовах товарного виробництва і ринку можливість

задоволення потреби у їжі обмежується платоспроможністю споживача. В

результаті виникає таке поняття як платоспроможний попит населення.

11. В умовах товарного виробництва і ринку можливість задоволення потреби у

їжі обмежується платоспроможністю споживача. В результаті виникає таке

поняття як платоспроможний попит населення. Він характеризується тією сумою

грошових коштів, яку споживач може витратити на купівлю продуктів

харчування. На такій основі відбувається перетворення платоспроможного

попиту в купівельну спроможність населення - здатність купувати продукти

харчування у відповідності з наявністю у споживача грошових коштів. Однак

реалізація цієї здатності і купівельного попиту залежить також і від таких

категорій як товарне пропонування і ціна продукту. Платежный спрос и

товарное предложение входят в состав основных факторов целевой функции

агробизнеса. Товарное предложение- продукт, который находиться на рынке или

может быть на него доставлен. Все продукты можно поделить на: продукты

ежедневного спроса и продукты долгосрочного потребления. Чтобы определить

объем товарного предлдожения нужно знать объем однодневного розничного

товарооборота и его колебания по времени года. Чтобы удовлетворить

потребности потребителя нужно иметь товарные запасы. Реализация товарного

предложения зависит от цены товара, покупатель готов платить больше за

лучшее качество.

12. Чутливість продовольчого споживання відносно підвищення доходів

називається гнучкістю доходу. Чим більш чутливе споживання щодо зміни

доходів, тим вище гнучкість доходу. Якщо кількість їжі збільшується разом

із зростанням доходів то продукт кваліфікують як нормальний товар. Якщо

його кількість зменшується з ростом доходів, то продукт харчування

називається низько-сортним, низькоякісним товаром. У цілому продукти

харчування мають більш низьку гнучкістьдоходу, ніж інші споживчі товари. Як

показали дослідження, чим вище доход, тим "краще" раціон. Але на якість

харчування впливають і інші фактори, і високий доход ще не забезпечує

кращого раціону. По-перше, споживачі не купують набагато більше їжі при

збільшенні доходів, а покращують раціон. По-друге, при зростанні доходів

падає їх доля, яка використовується на харчування. Витрати на продовольство

не збільшуються так же швидко, як і доходи. Із зростанням доходу доля

витрат у ньому на харчування знижується. Це закон Енгеля - німецького

статистика, який першим звернув увагу на цю тенденцію у Європі середині XIX

ст. Третій наслідок підвищення доходів - розширення продовольчої "зв'язки"

атрибутів, важливих для споживача. При підвищенні доходів споживачі до

бажаного набору продовольчих атрибутів додають якість, різноманітність,

зручність вживання та сервіс.

14/ Саме на фермі повинні розпочинатися процеси концентраці у сфері

маркетингу. Фермерам необхідно краще розуміти продовольчий маркетинг та

споживача продовольства, в той час як споживачі і працівники продовольчого

маркетингу повинні усвідомлювати проблеми сільського господарства і

фермерів. Зростає інтерес фермерів до маркетингу. У порівнянні з більшістю

товарів для с/г продуктів характерні підвищена громіздкість та схильність

до швидкого псування. Через швидке псування необхідні термінове

навантаження, доставка, розвантаження і, можливо, спеціальне охолодження.

Контроль і збереження якості нерідко стають реальною та дорогою проблемою.

А тому кращий вихід для фермера — швидка реалізація. Обсяг виробленої

продукції фермерського- господарства змінюється з року в рік, що зумовлено

реакцією фермерів на ціни, урядові заходи, а також такими факторами, як

погода і хвороби. Ці зміни в обсягах випуску продукції впливають на процес

продовольчого маркетингу. Зміни у поставках продукції з ферм мають істотний

вплив на закупівельні ціни, потреби у місткостях сховищ та ступінь

завантаження виробничих потужностей переробки, які належать фірмам

продовольчого маркетингу. Прагнення зменшити ризик та невизначеність, які

спричиняються коливаннями поставок продукції з ферм— одна з рушійних сил,

що створюють більш тісні договірні, контрактні зв'язки між маркетинговими

агентствами і фермерами. Інша сторона проблеми фермерського маркетингу

полягає у дуже малому розриві між ціною реалізації і собівартістю. Умови

конкуренції у сільському господарстві звичайно утримують фермерські ціни

близько до собівартості продукції.

14a/ Знання маркетингу та його проблем допомагає фермеру приймати важливі

господарські рішення, які дають відповіді на такі питання: 1. Що виробляти

і як підготовлювати продукцію для продажу? 2. Коли і де купувати і

продавати? 3. Яку частину роботи з маркетингу повинен виконувати сам фермер

індивідуально або у складі групи? 4. Що можна зробити для розширення

ринків? 5. Які угоди та заходи з маркетингу бажані? \6. Як виправити

небажані результати дій? Весь комплекс цілей, стратегій і тактики, які

допомагають фермеру розробляти і приймати рішення щодо виробництва і

маркетингу — це так званий фермерський план маркетингу. Методика розробки

плану маркетингу на підприємствах АПК буде розглянута у наступній темі.

Фермери керуються цілим рядом цілей: розширення господарства; підвищення

виробничої ефективності; збереження сімейної ферми; досягнення економічної

незалежності і свободи ринкових І відносин; стабільність виробництва;

забезпечення якісного життя та ін. Кожний фермер робить вибір з цих цілей

або надає їм різну, ступінь важливості, що, в свою чергу, визначає усі його

маркетингові, а також виробничі рішення.

18/ На звичайному підприємстві у агропромисловому виробництві процес

впровадження маркетингової діяльності здійснюється поступово і, як правило,

проходить п'ять стадій. На першій стадії маркетинг розглядається під кутом

зору таких понять, як реклама і стимулювання збуту. На другій стадії

формується більш широкий підхід до управління маркетингом: основна ціль —

щоб покупець був задоволений придбанням продукції, після реалізаційним

обслуговуванням та ін. При цьому запити і потреби споживачів можуть

змінюватися, що необхідно враховувати при виробництві і збуті продукції. А

тому на третій стадії слід постійно оновлювати виробництво та підвищувати

якість пропонованих послуг. На четвертій стадії впровадження маркетингу

підприємство повинно вивчити наявні можливості і зайняти певне положення на

ринку. Це означає — спробувати виділитись на фоні інших підприємств, які

виробляють аналогічну продукцію для ринкового сектору. Останній, п'ятій

стадії впровадження маркетингу відповідає виконання усіх функції щодо

аналізу ринків та потреб, плануванню, обліку і регулюванню роботи у галузі

освоєння ринків збуту.

19. При усій різноманітності конкретних схем маркетингу усі вони

грунтуються на сукупності загальних принципів, а саме: — вивчення стану та

динаміки споживацького попиту і використання одержаних даних у процесі

розробки і прийняття господарських рішень; — максимальне пристосування

виробництва до потреб ринку з метою підвищення ефективності функціонування

підприємства, критерієм чого виступає значення узагальнюючого показника

його діяльності — прибутку; — вплив на ринок і споживацький попит за

допомогою таких засобів, як реклама, стимулювання збуту з метою формування

їх у необхідному для підприємства напрямку.

22/ Для успішного просування на ринку нових виробів або послуг

використовуються шість основних видів цін: 1) "зняття вершків" на ринку,

тобто встановлення з самого початку просування на ринку нового або

вдосконаленого продукту високої ціни на нього в розрахунку на споживачів,

готових купити продукт за таку ціну; 2) ціна за впровадження продукту на

ринок, тобто встановлення значно більш низької ціни, ніж є на ринку на

аналогічні товари; 3) "психологічна ціна", яка встановлюється трохи нижче

будь-якої круглої суми (наприклад, 99 коп.) і створює у споживача суто

психологічну уяву більш низької ціни; 4) ціна лідера на ринку або в галузі,

яка встановлюється у відповідності з ціною, що пропонується головним

конкурентом на ринку звичайно провідною фірмою галузі; 5) ціна з

відшкодуванням витрат виробництва, тобто визначенняцін на свою нову

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.