реферат скачать
 

Суть і функції ринку

Суть і функції ринку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Інститут економіки, управління і права

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з політичної екомомії

Тема: Суть і функції ринку

Виконала студентка групи 41

«Фінанси та кредит» 2,5 роки

І.С.

Веремейчик

м. Луцьк, 2000р.

ПЛАН

1. СУТЬ ТА ОСНОВНІ УМОВИ ВИНИКНЕННЯ РИНКУ 3

2. ВИДИ РИНКУ 6

3. ФУНКЦІЇ РИНКУ 8

4. ІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ 10

5. МОДЕЛІ РИНКУ 14

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 19

1. СУТЬ ТА ОСНОВНІ УМОВИ ВИНИКНЕННЯ РИНКУ

З давніх часів ринок визначали як місце (ринкова площа), де

здійснюється купівля або продаж товарів. Ринок – поняття більш широке і

містке. Це і магазини, універмаги, універсами, різні палатки, де купуються

продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки, на

яких продаються і купуються цінні папери (акції, облігації), - фондові

біржі. На товарних біржах, де пропонуютья товари (зерно, цукор, цемент) за

стандартними якісними показниками, покупці та продавці вступають у

конкретні відносини. Два учасники або більше беруть на себе юридичні

зобов’язання, якими визначаються їхні дії та відповідальність. Ці та інші

відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та потенційних

товарів утворюють ринок.

Як явище господарського життя ринок з’явився багато сотень років назад

як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породило

товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного

поділу праці, появу економічно самостійних, юридично незалежних

господарюючих суб’єктів і перехід від натурального виробництва до прямого

продуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку. В сучасному

розвиненому суспільстві, де, з одного боку, неухильно зростає кількість

товарів, покупців і продавців, а з іншого – розвиваються засоби зв’язку,

акти купівлі-продажу можуть здійснюватися за допомогою телефону, поштою та

іншими сучасними засобами зв’язку. Для цього не потрібний безпосередній

контакт суб’єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що ринок – це обмін, який

ведеться за законами товарного виробництва і обігу.

Проте, коли мова іде про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що

це не просто сфера обміну (він може відбуватись і у неринковій формі –

наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за

суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні. Інакше кажучи,

збалансування актів купівлі - продажу має досягатися за допомогою ціни. Це

положення має надзвичайно важливе значення, тому що лише ринок виконує роль

механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції. Будь-які

намагання замінити ринок якимось центром, що встановлює, скільки, кому і як

виробляти, споживати, за якими цінами реалізувати товари, чи сучасними

досягненнями науково-технічного прогресу, в тому числі електронної

обчислювальної техніки, не дали позитивного результату. Інтереси суб’єктів

виробництва не реалізуються, виробництво розвивається повільними темпами,

спотворюється його структура, порушується економічна і соціальна рівновага

в суспільстві.

Ринок забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням,

пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається

суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що

втілюється в ньому. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише

після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає

суспільно необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між

попитом та пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть купити

покупці, має відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. В

такому випадку ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й веде

до рівноваги. Отже, ціна рівноваги – це ціна, за якої пропозиція відповідає

попиту.

Рівновага ринкових цін забезпечує збалансованість між різними галузями

виробництва, виробничою і невиробничою сферами, між сумою вартостей і цін

товарів, між платоспроможним попитом і пропозицією.

Якщо ж рівноваги між попитом і пропозицією немає, то ринок через такий

його інструмент, як ціна, впливає і на виробництво. Недостатня кількість

якихось споживних вартостей на ринку призводить до підвищення на них цін і

навпаки. Це, в свою чергу, впливає на виробництво: зумовлює його розширення

або зменшення. Отже, економіка, що функціонує в ринкових умовах,

розвивається за ринковими законами: вартості, попиту і пропозиції,

середнього прибутку та ін.

Сутність ринкових зв’язків невіддільна від свободи підприємництва і

конкуренції. Головним інтересом підприємця є збільшення прибутку. А це

означає, що в ринкових умовах відбувається протидія інтересів як різних

підприємців між собою, так і підприємців і працівників, зайнятих виробничою

діяльністю.

Добровільний обмін між виробниками, покупцями, робітниками і

власниками інших факторів виробництва на основі цін відображає сутність

ринкової економіки.

Досвід розвинених країн, а також нашої країни, що нехтували ринковими

відносинами, довів: модель безринкової економіки безперспективна, вона

придушує інтереси людей, паралізує всіляку ініціативу, сповільнює

економічний та соціальний розвиток. Ринок є одним з найбільших досягнень

цивілізації, загальноекономічним явищем, характерним для будь-якого способу

виробництва, де діють закони товарного виробництва.

Ринкові відносини динамічні, вони несуть в собі не тільки генетичну

пам’ять економічних перетворень, здійснених людством, а й особливості

історичних, економічних, природних, соціально-політичних, національних,

культурних та інших умов розвитку різних країн. Реальний стан цих умов

визначає ступінь розвитку ринкових відносин.

Сучасний ринок як високорозвинений продукт цивілізації докорінно

відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Для нього характерні

гарантований збут значної кількості товарів, соціальний захист

непрацездатного і малозабезпеченого населення, регулювання фінансової,

грошової, кредитної та цінової політики з боку держави, високі

організованість та виконавча дисципліна.

Отже, ринок є складним утворенням, що являє собою, з одного боку,

сферу обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють

збалансування за рахунок цін, а з іншого – забезпечує зв’язок між

виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його

цілісність. Побудувати сучасний ринок означає: привести в дію економічні

інтереси людей, стимули виробництва, прискорити економічне зростання,

вивести країну на рівень на рівень сучасних досягнень науково-технічного та

культурного розвитку.

УМОВИ ФОРМУВАННЯ РИНКУ

Для того, щоб була побудована ринкова економіка, функціонував реальний

ринок, який виконував би притаманні йому функції, мають бути відтворені

передумови. До них належать:

по-перше, наявність суб’єктів ринкових відносин, які, будучи

економічно та юридично незалежними, млжуть вступати у рівнопрвні

партнерські відносини з приводу купівлі-продажу;

по-друге, еквівалентний обмін товарів. Ринок за своєю природою

кономічної допомоги, пільг тощо не визнає;

по-третє, конкуренція, яка надає усім суб’єктам господарювання

можливість вільної підприємницької діяльності: свободи вибору покупців,

постачальників, будь-яких контрагенів, примушує підприємців застосовувати

нацпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат

виробництва, підвищенню ефективності економіки;

по-четверте, вільне ціноутворення, що як елемент конкуренції та

головний механізм контрольно-регулюючої функції ринку сприяє поєднанню

інтересів суб’єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально

використовувати елементи виробництва;

по-п’яте, реальна інформація про ринок у його суб’єктів.

Якщо подібних умов не створено, то те, що називають ринком, є

псевдоринком, де гроші не виконують своїх функцій.

2. ВИДИ РИНКУ

Ринки можна розподілити по наступним критериям:

1. По економічному призначенню об’єктів ринкових відносин

• ринок благ та послуг;

• ринок засобів виробництва;

• ринок науково-технічних розробок;

• ринок цінних паперів;

• ринок робочої сили.

2. По товарним групам:

• ринок товарів виробничого призначення;

• ринок товарів народного споживання; продовольчих товарів;

• ринок сировини та матеріалів і т.д..

3. Утворення ринків по просторовій ознаці являє собою ринки:

• внутрішньорегіональні;

• міжрегіональні;

• міжнародні (світові).

5. По видам суб’єктів ринкових відносин ринки можуть поділятись на:

• ринок оптової торгівлі, коли в якості покупців та продавців

виступають підприємтсва та організації;

• ринок роздрібної торгівлі, коли покупцями виступають окремі

громадяни;

• ринок державних закупок сільгосппродукції, коли покупцем виступає

держава, а продавцями – безпосередні виробники сільськогосподарської

продукції.

6. З врахуванням дотримання законності в економіці ринки поділяються на:

• легальні, офіційні:

• нелегальні (тіньові, чорні і т.д.)

Дослідження структуризації ринків дозволяє виділити основні види

ринків:

1. Ринки товарів та послуг. В цю групу включаються наступні ринки:

• товарів споживчого призначення (продовольчі та непродовольчі

товари);

• послуг (побутові, транспортні, комунальні);

• житла та будівель невиробничого призначення.

2. Ринки факторів виробництва. До їх складу входять:

• ринок нерухомості;

• знарядь праці;

• сировини та матеріалів;

• енергетичних ресурсів;

• корисних копалин.

3. Фінансові ринки:

• ринок капіталів (інвестиційні ринки);

• кредитний ринок;

• ринок цінних паперів;

• валютно-грошовий ринок.

5. Ринок інтелектуального продукту - інновації, винаходи, інформаційні

послуги, твори мистецтва та літератури.

6. Ринок робочої сили. Являє собою економічну форму руху трудових ресурсів,

при якому робоча сила мігрує відповідно з законами ринкової економіки.

7. Регіональні ринки: місцевий, внутрішній, національний, зовнішній,

міжнародний.

Основні види ринків підрозділяються на різноманітні субринки, ринкові

сегменти. Сегментація ринку представляє собою розподіл споживачів даного

товару на окремі групи, що пред’являють до товарів неоднакові вимоги.

Сегмент ринку - це частина ринку, група споживачів, продуктів чи

підприємств, що утворюються на основі спільних ознак. Сегментація може бути

проведена різними шляхами з використанням різноманітних факторів (ознак).

Основними з них є:

1. Географічні (по регіонам, за адміністративним поділом, за густотою

населення, за кліматичними умовами).

2. Демографічні (групування населення за віком, за статтю, за розміром

сім’ї, за рівнем доходу, за професійним складом, за рівнем освіти, за

національним складом).

3. Психографічні (групування населення за соціальним складом з

низьким, середнім, високим, дуже високим достатком, за стилем життя:

богемний, елітарний, молодіжний, спортивний).

4. Поведінчі (придбання товарів носить випадковий характер, пошук

користі при придбанні товарів: вироби високої якості, хороше

обслуговування, низькі ціни, статус постійного клієнта, ступінь потреби в

продукті, емоційне відношення до продукції) .

3. ФУНКЦІЇ РИНКУ

Більш повно і глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які

він виконує. Головні з них такі: регулююча, стимулююча, розподільча та

інтегруюча.

Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв’язків між різними

галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в

економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові

відносини активно впливають на рівень витрат та виробництво будь-якого

товару, науково-технічний прогрес, на задоволення платоспроможного попиту

населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції,

інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно

необхідної та визначення цінності товару. Без конкуренції, еквівалентного

обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню

прибутків підприємців різних галузей виробництва, утворенню середньої норми

прибутку, що досягається через перелив капіталів між галузями. Останнє, в

свою чергу, є регулятором пропозиції в економіці.

У зв’язку з тим, що створена споживна вартість перетволрюється на

товар лише після визнання її суспільством (після продажу), можна зробити

висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього немає,

то в суспільстві принижується роль ринку як регуулятора, що призводить до

наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення

дефіциту як загальноекономічного явища.

Визначаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна абсолютувати

її. У сучасних розвинених ринкових системах ринок регулюється також

державою і товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть

бути також державними і недержавними. До перших належать: а) економічні

важелі – кредити, податки, ціни, які встановлює держава; б) адміністративні

важелі – державне замовлення, державні програми, правила укладання

господарських договорів. До других належать різні угоди між

товаровиробниками про ринки збуту, ціти, квоти тощо.

Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню

тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для

одерржання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші

досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління.

Якщо суб’єти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення

ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть

вищими, ніж суспільно необхідні, то вони будуть неконкурентоздатними і

стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і таку функцію, як

розподільча.

У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи

товаровиробників, виявляє переможців та переможених. Для перших створюються

умови для подальшого розвитку і процвітання, а для других постає питання

про їхнє існування. Відповідно відбувається і соціальне розшарування

суспільства за доходами – на багатих і бідних.

Ринок “зшиває” економіку в єдине ціле, розвиваючи систему

горизонтальних і вертикальних зв’язків (підприємтсв, галузей, регіонів), у

тому числі зовнішньоекономічних. У цьому виявляється інтегруюча функція.

Будучи за своєю природою інтернаціональним, ринок сприяє проникненню

товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами

здійснюється за світовими цінами, які будуються на інтенаціональній

вартості. Якщо ж на світовий ринок потрапляє товари, витрати на

виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати

праці, то їхній власник стає неконкурентоспроможним.

4. ІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ

Ефективне функціонування сучасного ринку безпосередньо залежить від

постійно відтворюваного ринкового середовища. Важливим його елементом є

ринкова інфраструктура. Це система підприємств та організацій, які

забезпечують рух товарів, послуг, грощей, цінних паперів, робочої сили. До

таких установ належать біржі, банки, дилерські та брокерські контори,

служби зайнятості, інформаційно-комерційні, оптові та постачально-збутові

організації, пункти прокату та лізингу.

Товарна біржа

Слово “біржа” походить від латинського “бурса”, що означає “гаманець”.

Біржі з’явилися у XV-XVI ст. в Італії, Нідерландах, Франції. У Росії перша

біржа з’явилася у 1703р. в Петербурзі. У 1705р. для неї було збудоване

окреме приміщення. У Києві біржа з’явилась у 1865р.

У сучасній економічній літературі товарна біржа розглядається, по-

перше, як економічна категорія, що відображає складову частину ринку,

специфікоє якого є особлива оптова форма торгівлі товарами з певними

характеристиками: масовість, стандартність, взаємозамінюваність. По-друге,

це господарське об'єднання (товариство) продавців, покупців і торговців-

посереддників з метою створення умов для торгівлі, полегшення, прискорення

і здешевлення торговельних угод і операцій. Члени біржі виграють не від її

функціонування, а від своєї участі в торгах. Члени товарної біржі

відповідно до встановлених біржових правил укладають угоди купівлі-продажу

товарів за цінами, що складаються безпосередньо в ході торгівлі залежно від

співвідношення попиту і пропозиції на них. Це свідчить про те, що біржа є

особливим ціноутворюючим механізмом. У цьому також полягає мета діяльності

біржі.

Охарактеризувавши різні сторони діяльності товарної біржі, можна дати

таке узагальнююче її визначення: Товарна біржа – це асоціація юридичних та

фізичних осіб, що здійснює оптові торговельні операції за стандартаи,

зразками у спеціальному місці, де ціни на товар складаються в умовах

вільної конкуренції.

Біржа як сегмент загального ринку виконує наступні функції:

збалансування попиту та пропозиції через відкриту купівлю-продаж,

упорядкування та уніфікацію ринку товарних і сировинних ресурсів;

стимулювання розвитку ринку; економічного індикатора.

У країнах з розвиненою ринковою економікою товарні біржі в основному

функціонують як безприбуткові асоціації, звільнені від сплати

корпоративного прибуткового податку.

У липні 1994р. в Україні зареєстровано 90 бірж, серед них

універсальних та товарно-сировинних і товарних – 47 (52 відсотки),

Страницы: 1, 2


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.