реферат скачать
 

Ринок природних ресурсів. Рента. Ціна землі. Билеты.

2.Окреме п-во може пропонувати диференційовану або однорідну

продукцію.

3. П-ва мають неоднакову ринкову владу

4.Вступ до галузі ускладнений через різні бар”єри

5.Може мати місце нецінова конкуренція.

Моделі поведінки фірм при олігополії різноманітні і виходять з різних

підходів шодо сценаріїв стратегічної поведінки фірми - способів

конкурентної боротьби і взаємодії із суперниками в умовах прагнення до

максимізації прибутку.Об”єктивно існуюча взаємозалежність

олігополістів визначально впливає на еволюцію внутрішньогалузевої

організації.

Кожна фірма прагне вибирати таку стратегію,щоб збільшити свою частку

на ринку і прибуток.За різного рівня витрат цінова конкуренція

учасників ринку може привести до порушення ек. Безпеки частини з них

та до перетворення оліг.ринку на монополістичний.

Тому олігополісти повинні вирішувати ,чи варто їм агресивно

конкурувати або ж “співпрацювати”та конкурувати більш

пасивно,співіснуючи зі своїм конкурентом,задовольняючись своєю часткою

та домовляючись щодо спільних дій.Тобто олігополія створює сприятлеві

передумови для організації данного ринку за змовою

(наприклад,утворення картелів,що дає змогу спільно максиимізувати

прибуток обмеженням обсягів випуску і фіксацією цін).

19. Ризик

Загальний ризик - сума всіх видів ризиків, пов\\\'язаних зі здійсненням

будь-яких інвестицій.

Види ризиків: короткостроковий, довгостроковий, допустимий, критичний,

катастрофічний, систематичний, несистематичний.

По відношенню до ризиків і поєднання “ризик+дохідність” існують такі

групи інвесторів:

* консерватори - основне - це надійність вкладень, зведення ризику

до мінімуму

* помірковано-агресивні - схильні до ризику, хоча намагаються

забезпечити захист інвестицій, їх високу дохідність

* агресивні - прагнуть до високої доходності і перспектив зростання

курсу акцій

* досвідчені - можуть спрогнозувати кон\\\'юнктуру фондового ринку

* гравці - вишукані інвестори, які одержують максимум прибутку,

навіть жертвуючи капіталом.

Поряд з страхуванням знизити рівень ризику дозволяють також ринки

капіталу. Зниження ризику відбувається шляхом диверсифікації капіталу.

Диверсифікація капіталу передбачає зниження різниці шляхом придбання

різних видів капіталу вартості з різною мірою ризику.

Диверсифікація пов”язана з тим, що в реальній дійсності завжди є більш

ризикований і менш ризикований сфери вкладання капіталу.

Фінансовий портфель інвестора - це сукупність реальних фінансових

активів в яких інвестор володіє своїм капіталом (банківські вкладення,

золото, казначейські білети)

Питома вага портфеля інвестора, яка поміщається в ризиковий актив,

буде настільки вища: 1)наскільки доход ризикового активу перевищує

середній доход подільного активу; 2) чим нижчу міру ризику має

ризиковий актив; 3) чим менше негативне відношення до ризику відчуває

інвестор.

Диверсифікація портфеля інвестора - це така стратегія, яка полягає у

скорочені ризику шляхом складання разом ризику декількох активів,

доходи яких не залежать один від одного.

Різні активи в одній і тій же ситуації можуть реагувати по різному.

Значення віддачі активів називається корельованими, якщо вони спільно

змішаються. Ця кореляція буває 2 типів:

- позитивного - доходи від двох активів змінюються в одному напрямку;

- негативною - в протилежних

Позитивно-скорельовані активи не знижують ризик фінансового портфеля

інвесторів, а лише негативно скорельований.

20. Ринок ф\\\'ючерсів

Ф”ючерсний ринок - ринок на якому заключаються контракти на поставку

товару у майбутньому на точно визначене ну дату і по ціні, по якій

сьогодні досягнута домовленість. Доцільність функціонування “Ф.р.” в

тому, що зменшується ризик, який походить від ціни. Ті хто виробляють,

поставляють товари, заключають контракти на поставку товару в

майбутньому називають хедерами

На “Ф.р.” фігурують облікові ціни (номінальна ціна, яка діє в кожній

даний момент) та розрахункова ціна - ціна по якій буде реалізований

товар через певний момент часу. За такою ціною товар продається

спекулянту. Спекулянт - це особи, яка орієнтується на отримання

прибутку за рахунок купівлі певного товару і його наступного

перепродажу. Коли спекулянт заключає контракт на поставку товарів у

майбутньому, то вважається, що він знаходиться у відкритій позиції.

Коли контракти заключаються не лише на закупівлю, а й продаж, то ця

ситуація називається закритою позицією. Прибуток, який отримує

спекулянт повинен бути таким щоб забезпечити залучення достатньої

кількості спекулянтів на “Ф.р.”

На “Ф.р.” продаються і купуються товари, що мають однакову якість або

певного складу (чай, кофе, кукурудза, золото).

21. Ринок факторів вир-ва: загально хар-ка

Фактори вир-ва- це блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення

випуску ін. благ-готової продукції.

Основні фактори: праця; капітал; матеріали; земля. Ціною факторів може

бути %, з/п, рента, прибуток.

Ринки ф-ів вир-ва - це специфічні ринки, де збоку попиту виступають

фірми, які споживають Ф.В., а збоку пропозиції - власники факторів. На

ринку Ф.В. визначаються ціни та обсяги використання факторів. Ринок

Ф.В. є вторинним по відношенню до ринку гот. пр-ції , тому що стан

перших (ціни, обсяг ф.) визначаються станом 2-ох (обсягами продукції).

Попит на Ф.В. визначається попитом споживачів на ринках ГП , тому

попит на ФВ. є вторинним (похідним) попитом. Попит на Ф.В.

визначається: а) продуктом, який створюється даним вир. ресурсом; б)

доходом вир. рес.; в) затратами на одиницю даного ресурсу.

Граничний факторний продукт - це зміна в кількості випуску продукції,

викликана використанням кожної додаткової одиниці, якого-небудь

фактора вир-ва, при умові, що всі інші фактори залишаються незмінними.

24. Праця як фактор виробництва: попит і пропозиція.

З усіх економічних ресурсів, використовуваних у вир-ві товарів та

послуг, найважливішим є праця. Це обумовлено такими обставинами:

Суб\\\'єктом ринку праці є практично кожен працездатний член суспільства

Винагорода (з/п) є основною складовою доходу переважної більшості

сімей будь-якої країни

Проблеми зайнятості, безробіття, рівня з/п стаюь об\\\'єктом політ та

екон боротьби, держ політики.

Праця є своєрідним товаром, оскільки фактично продається не найманий

працівник, а його час, обсяг якого знаходиться в природних межах: 24

години за добу. Враховуючи той факт, що частина цього часу має бути

витрачена людиною для відпочинку, тобто відновлення здатності його до

праці, робочий час дорівнює 24 - вільний час або дозвілля.

Вибір між працею і дозвіллям окремого працівника досліджується за

допомогою інструментарію теорії поведінки споживача (або ж

працівника).

При визначенні обсягу Пр праці індивід веде себе так само, як і при

визначенні По на блага, тобто він прагне максимізувати свою функцію

корисності.

Вільний від роботи час індивід розглядає в якості блага тому, що він

необхідний для споживання всіх інших благ, оскільки загальний час

обмежений, то кожна година праці скорочує вільний час, а значить і

благоустрій суб\\\'єкта. Щоб наглядно представити дію вільного часу на

благоустрій індивіда можна побудувати карту байдужості в просторі двох

благ: вільного часу (F) і грошей (М), які представляють всі інші

блага. Вона характеризує перевагу суб\\\'єкта відносно різних комбінацій

вільного часу і грошей.

0x08 graphic

0x08 graphic

Випуклість кривих байдужості до початку координат вказує на те, що для

збережння благоустрою індивіда на незмінному рівні скорочення кожної

додаткової години вільного часу повинно компенсуватися збільшенням

суми грошей. Чим далі крива байдужості знаходиться від початку

координат тим більш високий рівень благоустрою вона представляє.

Якщо дано ціну праці то можна визначити скільки праці продасть

індивід. Денний заробіток індивіда визначається по формулі: W=

(24-F)rн, де rн - ставка годинної з/п. Підвищення ціни праці спонукає

індивіда збільшувати Пр праці за рахунок скорочення вільного часу.

За зміни з/п на вибір працівника впливає як ефект доходу так і ефект

заміщення. З підвищенням з/п робота стає привабливішою, тобто відмова

від кожного часу дозвілля супроводжується збільшенням доходу. Ефект

заміщення має той самий напрям зміни що й робочий час і з/п. Разом з

тим зростання доходу підвищує цінність дозвілля як повноціного блага.

Підвищення з/п викликає ефект доходу, який примушує людину віддавати

більше часу дозвіллю.

Ефект заміни: з ростом ставки з/п Пр праці збільшується, а зменшення

ціни праці зменшує її Пр. Ефект доходу при підвищенні ставки з/п

виражається в зменшенні Пр праці.

25. Капітал як фактор виробництва довготривалого користування. Поняття

позичкового процента. Визначення ставки позичкового процента за умов

досконалої конкуренції.

Капітал є ресурсом тривалого користування, що створюється з метою

вир-ва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна риса капітального

блага полягає в тому що воно є водночас і фактором вир-ва, і

продуктом. Коли йдеться про капітал як про об\\\'єкт купівлі-продажу на

ринку ресурсів то мається на увазі не весь запас кап благ, наявний в

економіці, а потік нового капіталу, що з\\\'являється в даний період у

вир-ві. Підпр-ва пред\\\'являють По не просто на якісь матеріальні кап

блага, а на тимчасово вільні грошові засоби, які можна витрачати на

зазначені блага і повернути, віддавши частину прибутку від їх

використання в майбутньому. Таким чином, якщо мова йде про ринок

капіталу та мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об\\\'єкт

купівлі-продажу переходить з рук в руки тимчасово, а тому всі

економічні форми угод тісно переплетені з системою прав власності і

дуже різноманітні.

Грошові засоби акумулюються шляхом заощаджень або утримання від

поточного споживання. Домашні господарства спрямовують кошти на кап

блага шляхом заощадження грошей у вигляді різних фін активів. Власники

фін активів чи заощаджень сподіваються отримати деякий дохід. Його

рівень характеризує процентна ставка. Розрізняють номінальну та

реальну проц ставки. Номін ставка показує, на яку величину сума, що її

позичалльник повертає кредитору, перевищує величину отриманого

кредиту. Реальна ставка виражається в грошових одиницях постійної

споживчої спроможності і визначається як номінальна ставка,

скоригована на рівень інфляції. За умов досконалої конкуренції існує

тенденція до встановлення єдиної проц ставки. В реальних умовах

діапазон ставок досить широкий, що обумовлено терміновістю і розміром

позики, діючою системою оподаткування, структурою ринку капіталу тощо.

Отже домашні господарства або інші ринкові суб\\\'єкти забезпечують фінан

ресурсами або капіталами тих, хто хоче купити реальні кап блага. Норма

процента є ціною, яку банк або інший фін посередник платить

позикодавцю за використання грошей протягом деякого періоду часу.

Процентну ставку виражають як деякий процентний дохід за рік у

процентах.

26. Лізинговий капітал

- функціонуючий капітал, який передається в користування іншим.

Орендна плата представляє собою ціну лізингового капіталу. Більшість

капітальних благ є власністю фірм, що їх використовують. Окремі з них

їхні власники віддають в оренду. Платежі за тимчасове використання

капітальних благ називають орендною платою.

27. Визначення ціни капітальних активів.

З погляду зростання вартості капітал можна розділити на 2 частини:

постійний , уречевлений у засобах вир-ва залишається незмінною;

змінний - представлений робочою силою, вартість якого в процесі вир-ва

змінюється, зростає. Виходячи з цього ,структуру вартості товару ,

виробленого із застосуванням найманої праці, можна подати так:

W=C+V+m , де

С- вартість постійного капіталу,

V-вартість змінного капіталу,

m-додаткова вартість.

Процес праці неможливий без знарядь праці і предметів праці, отже, і

виробництво вартості та додаткової вартості без них неможливе. І

навпаки , без живої праці , носієм якої є робоча сила, засоби вир-ва

не можуть функціонувати.

29. Дисконтування та інвестиційні рішення

Теперішня вартість грошей - це сума майбутніх грошових надходжень

приведення за допомогою певного коефіцієнта дисконту до нинішнього

періоду. Це називається ДИСКОНТУВАННЯ. Це зворотня операція до

операції нарощення % при фіксованому розмірі грош.коштів. Сума

дисконту - це % під який треба інвестувати кошти на момент розрахунку,

щоб через певний час отримати зазначену суму.

Інвестиційні рішення обов”язково повинні бути обґрунтований визначений

обсяг інвестицій та їх розподіл. На інвест.рішення безпосередньо

впливає інвестиційний клімат - сукупність позитивно правових, екон.,

та соц. умов, що забезпечують та сприяють ін вест. діяльність

вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Рішення може бути негативним і

позитивним . спочатку оцінюється ефективність інвестиційних проектів

за такими показниками ,як термін окупності проекту, коефіцієнт

співвідношення доходів і витрат коеф. прибутковості. Крім цього

оцінюється ризик, а лише потім приймається рішення.

FV = PV (1+r) ^n, r- % ставка по депозиту, n- кількість років, період,

на який здійснюється інвестування.

Для визначення доцільності капіталовкладення використовують метод

чистої теперішньої вартості NPV.

NPV = -CF0 + CF1/ (1+r)^1 + …+ CFn / (1+r)^n

Капіталовкладення буде доцільним, якщо ЧТВ буде більшою за 0.

Крім того застосовують внутрішню норму рентабельності IRR, яка є

ставкою дисконту, при якій NPV=0

IRR = А + (а(В-А) / (а-b)), а - величина позитивної NPV, при величині

ставки дисконту А; b - величина негативної NPV, при величині ставки

дисконту В; А - величина ставки дисконту, при якій NPV позитивна; В -

величина ставки дисконту, при якій NPV негативна.

Період окупності проекту визначають: = сума інвестицій / щорічні

надходження.

30. Ринок природних ресурсів. Рента. Ціна землі.

Земля як фактор виробництва це не тільки та частина земної поверхні

яка не зайнята водою, але й природні ресурси(ліси, корисні копалини,

ресурси морів, родючість ґрунтів, які можуть бути використані у

процесі виробництва, тобто це всі рідкісні, природні ресурси.)

Природні ресурси поділяються на такі, що не відтворюються (вони можуть

бути використані всього один раз - вугілля, нафта, природний газ) і що

відтворюються (тобто можуть використовуватись у виробничих процесах не

одноразово - моря, земельні угіддя). Запас природних ресурсів

визначається і самою природою. Обсяг потоку -послуги природніх

ресурсів - визначається людським вибором, ціною послуги природних

ресурсів (землі) є земельна рента R - орендна плата за користування

землею протягом певного періоду. Ціна землі як запасу визначається

поточною цінність майбутньої ренти. Якщо відомі процентна ставка (ч) і

щорічна рента (R) то поточна цінність RV ренти за N років складатиме:

формула1. PV =( R / 1+ r) + (R / (1+r)^2) + +… + (R / (1+r)^n).

Через те, що земля може давати ренту нескінченно довго, ціна її P[L]

визначається поточною цінністю ренти за формулою1. Коли N прямує до

нескінченності ця величина може бути підрахована як сума членів

спадної геометричної прогресії

P[L] = R / r.

Щодо якості землі то вона може бути з часом покращена, або погіршена,

від того як ведеться господарювання.

АТС2

МС

АТС1

D

MR

Товар 2

Товар 1

M

F 12 18 24

12 18 24 F

Страницы: 1, 2


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.