реферат скачать
 

Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів

Проблема інвестування єкономіки України за рахунок внутрішніх резервів

Міністерство освіти і науки України

Черкаський державний технологічний Інститут

Кафедра економічної теорії

Факультет економіки і управління

Курсова робота

з предмету:”Економічна теорія”

на тему: ”Проблема інвестування економіки України за рахунок

внутрішніх резервів”.

Перевірив виконав

студент

викладач кафедри 1курсу феу групи зу-

112

Баландюк В.С. Шкарбан С.В.

Черкаси 2002

План

Вступ.

1. Поняття, сутність та класифікація інвестицій.

2. Інвестиції, їх види і характеристика.

3. Економічний зміст, мета та завдання інвестиційної діяльності.

4. Проблеми використання власних та залучених коштів підприємства для

фінансування.

4.1 Прибуток підприємств як джерело інвестицій.

4.2 Амортизаційні відрахування.

4.3 Бюджетне фінансування.

4.4 Банківський кредит.

4.5 Кошти населення.

4.6 Запобігання відтоку капіталу.

Висновок.

Література

Вступ

Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки

країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт чи занепад

власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних

проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та

людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими б

професійно володіли спеціалісти відповідного профілю, важко сподіватися на

сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний і соціальний

прогрес, а з ними і на належне місце у світовому господарстві.

Інвестиційна діяльність[1] - це широкий комплекс цілеспрямованих

проектних, організаційних, економічних, фінансових, управлінських робіт, що

виконуються в інтересах ефективної реалізації інвестицій. Основною метою

сучасної інвестиційної діяльності є переведення економіки на інтенсивний

шлях розвитку в умовах переходу до ринкових відносин з послідовним

скороченням витрат на екстенсивне зростання виробничого потенціалу та

збільшення вкладень в інтенсифікацію використання вже створених основних

виробничих фондів.

Ефективність інвестиційної діяльності вирішальною мірою залежить від

рівня розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-

будівельного комплексів, що у свою чергу зумовлюється виробничим

потенціалом його матеріально-технічної бази, кваліфікацією складу

виконавців, науково-технічним рівнем проектних рішень, станом організації

та планування інвестиційного процесу, забезпеченістю його фінансовими

ресурсами, сукупною діяльністю всіх учасників процесу.

На сучасному етапі розвитку економіки ефективність інвестиційної

діяльності залежить від відродження фінансового, фінансово-кредитного та

інвестиційного ринків у економіці нашої країни. Економічне піднесення та

активність інвестиційної діяльності можуть бути досягнуті тільки шляхом

створення діючого ринку капіталів та інвестицій.

Завдання відродження ринку капіталів та інвестицій є багатоплановим.

Воно містить у собі як короткостроковий та середньостроковий аспекти, так і

довгостроковий, пов'язаний з вирішенням проблеми розвитку ринку акціонерних

капіталів та державних цінних паперів.

В Україні здійснюється економічна реформа. Тому сьогодні як ніколи

необхідні зусилля для пожвавлення господарчого життя з метою забезпечення

стабілізації економіки й економічного зростання. Такого результату можна

досягти на основі фінансової стабілізації, заохочення заощаджень та

інвестицій, структурної перебудови, приватизації, створення ринку

капіталів.

Діючий нині механізм інвестиційної діяльності є неповним і не має

достатньої методологічної та методичної основи. У ньому відсутні такі

складові, як фінансовий механізм інвестиційного процесу відтворення

капіталу, фінансово-кредитний механізм інвестиційної діяльності, механізм

формування ресурсів та джерел інвестування на підприємстві, механізм

державного регулювання інвестиційної діяльності, формування ринку капіталу

та ринку інвестицій та ін.

1. Поняття, сутність та класифікація інвестицій

Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів та країни в

цілому значною мірою характеризується обсягом здійснюваних інвестицій.

Терміни “інвестиції”, “інвестування”, “інвестиційний процес”,

"інвестиційна діяльність", "інвестиційна політика" стали вживатись у нашій

країні порівняно нещодавно. Тому поняття та сутність цих термінів у нашій

економічній літературі все ще трактуються по-різному. Так, наприклад,

поняття "інвестиції" ототожнюється з капітальними вкладеннями,

"інвестиційна діяльність" з інвестуванням. Хоча ці поняття за своєю суттю

та економічним змістом не однозначні.

Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest"[2], що

означає вкладення коштів. У більш широкій трактовці інвестиції являють

собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиції

мають фінансове та економічне визначення.

За фінансовим визначенням, ІНВЕСТИЦІЇ - це всі види активів (коштів),

що вкладаються в господарчу діяльність із метою отримання доходу.

Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином:

інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне

переозброєння основного капіталу, а також на пов'язані з цим зміни

оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах

здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних

формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за

різними ознаками.

1. За об'єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.

Під РЕАЛЬНИМИ інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи

як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні

активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються

як інноваційні інвестиції).

Під ФІНАНСОВИМИ інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні

фінансові активи, серед яких найбільш значущу частку посідають вкладення

коштів у цінні папери.

2. За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі

інвестиції.

Під ПРЯМИМИ інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів

інвестором в об'єкти інвестування.

Під НЕПРЯМИМИ інвестиціями розуміється інвестування,

опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими

посередниками).

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та

довгострокові інвестиції.

Під КОРОТКОСТРОКОВИМИ інвестиціями розуміють звичайно, вкладення

капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові

депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і т. ін.).

Під ДОВГОСТРОКОВИМИ інвестиціями розуміють вкладення капіталу на

період більше одного року.

У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції

деталізуються таким чином:

а) до 2 років;

б) від 2 до 3 років;

в) від 3 до 5 років;

г) понад 5 років.

4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні

(акціонерні), державні, іноземні та спільні.

5. За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни та за

кордоном.

Під ВНУТРІШНІМИ інвестиціями розуміють вкладення коштів в об'єкти

інвестування, розміщені в межах даної країни.

Під інвестиціями ЗА КОРДОНОМ (іноземні інвестиції) розуміють вкладення

коштів у об'єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.

Під інвестиціями звичайно, розуміються довгострокові вкладення

капіталу в підприємства різних галузей народного господарства, в

інфраструктуру, в соціальні програми, в охорону навколишнього середовища.

Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які

вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у

результаті якої формується прибуток (доход) або досягається соціальний

ефект. Державні інвестиції можуть здійснюватись і з метою регулювання

розвитку економіки.

Основними цінностями інвестицій є:

• рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші

матеріальні цінності);

• кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;

• майнові права, похідні від авторського права — ліцензії, "ноу-хау",

досвід та інші інтелектуальні цінності;

• право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші

майнові права.

Інвестиції у відтворення основних фондів здійснюються у формі

капітальних вкладень. Слід відзначити, що до 1991 року поняття інвестицій

ототожнювалось з терміном "капітальні вкладення", що характеризує

діяльність замовників (інвесторів).

Капітальні вкладення розглядались у двох аспектах: як економічна

категорія; як процес, пов'язаний з рухом грошових ресурсів. Капітальні

вкладення як економічна категорія — це система грошових відносин,

пов'язаних з рухом вартості, авансованої у довгостроковому порядку в

основні фонди від моменту виділення коштів до моменту їх відшкодування.

Головним об'єктом вивчення виступали капітальні вкладення як процес

руху вартості, авансованої у розширене відтворення основних фондів. Основна

увага приділялась вивченню структури джерел фінансування капітальних

вкладень, договірним стосункам замовників та підрядників, ролі банків як

установ, що здійснюють фінансування та кредитування капітальних вкладень.

Позитивним фактором виявилось внесення до складу капітальних витрат на

фінансування обігових коштів підприємств-новобудов у зв'язку з наданням їх,

новобудовам один раз на весь період функціонування підприємства.

За обсягом та значущістю капітальні вкладення є основною складовою

частиною інвестицій, у нашій країні на них припадає близько 85% усіх

інвестицій.

Існує також таке розуміння інвестування, яке характеризується

витратами матеріальних, трудових та грошових ресурсів на створення основних

фондів галузей народного господарства шляхом капітальних вкладень. У

капітальному будівництві планування, управління та організація, разом із

проектуванням, ресурсозабезпеченням будівництва в сукупності складають

зміст процесу інвестування. Головними етапами інвестування є:

• перетворення ресурсів у капітальні вкладення (витрати), тобто процес

спрямування інвестицій у конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне

інвестування);

• перетворення вкладених коштів у приріст капітальної вартості, що

характеризує кінцеве перетворення інвестицій та отримання нової споживчої

вартості;

• приріст капітальних вартостей у формі доходу або соціального ефекту,

тобто кінцева мета інвестиційної діяльності.

Початковий та кінцевий ланцюжки замикаються, утворюючи новий

взаємозв'язок: прибуток - ресурси, тобто процес нагромадження

повторюється. При цьому слід мати на увазі, що процес нагромадження

грошових ресурсів, не входячи в інвестиційну діяльність, є його необхідною

передумовою. Інвестиційна діяльність є основою індивідуального кругообігу

інвестицій на підприємстві. Інвестиційний цикл (період) містить один оборот

інвестицій, тобто рух вартості, авансованої у капітальне майно від моменту

акумуляції коштів до моменту їх, відшкодування. Держава стимулює

інвестиційну діяльність підприємств шляхом надання їм податково-

амортизаційних преференцій (пільг з оподаткування прибутку або пільгових

норм амортизації).

2. Інвестиції, їх види і характеристика.

Характеристика інвестицій. Як показують розрахунки за тривалий період

часу, в середньому приблизно одну третину обсягу фінансових

коштів

підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції

(одноразові капітальні витрати).

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку

діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку). Той, хто має

капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту і іншу комерційну справу,

називається інвестором, а процес вкладення капіталу — Інвестуванням

строковим фінансуванням. У будь-якій підприємницькій

діяльності інвесторами можуть бути як пні, так і фізичні особи, тобто

підприємства і окремі види капіталу.

Для сутньозмістовної характеристики інвестицій істотне теоритичне і

практичне значення має визначення різновидів за окремими ознаками, їх

функціонально-елементний склад (рис. 7.4).

Рис. 7.4. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном),

виокремлюють Внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. У

свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а

зовнішні ~ на прямі і портфельні.

Фінансові інвестиції[3] означають використання наявного капіталу для

придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що

випускаються підприємствами або державою. За умови такого інвестування має

місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання

нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у

вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним капіталом,

поза як він не є реальним багатством і не має дійсної вартості (на відміну

від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільного виробництва).

В умовах ринкової економіки з фінансових інвестицій найбільш поширеним є

придбання акцій з метою одержання щорічного дивідендного доходу. За

характером розпорядження вирізняють два види акцій — іменні та на

пред'явника, а за розміром одержуваного доходу ~ звичайні та привілейовані.

На відміну від іменних акції на пред'явника можуть вільно купуватись і

продаватись. По звичайних акціях виплачуються дивіденди, розмір яких

залежить від величини одержуваного у тому або іншому році підприємством

(акціонерним товариством) прибутку, а по привілейованих — фіксований

розмір (процент) незалежно від фактичної величини прибутку.

Реальні інвестиції[4] являють собою вкладення капіталу (грошей) в різні

сфери і галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою

оновлення існуючих і створення нових "капітальних" (матеріальних) благ, а

як наслідок цих результатів — одержання набагато більшого прибутку. Такі

реальні інвестиції ще називають виробничими; проте у практиці

господарювання за ними закріпилась інша усталена і повсюдно поширена назва

— просто капітальні вкладення. Оскільки в наступних розділах мова йтиме

лише про капітальні вкладення у виробництво на різних підприємствах, то це

обумовлює необхідність їх окремого більш детального розгляду.

Зовнішні Прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за

величиною становить не менше 10% вартості того чи іншого конкретного

проекту, а портфельні — закордонні інвестиції розміром до 10% вартості

здійснюваного за їх допомогою капітального проекту. Періодичний аналіз

співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для

виявлення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіталу до

сфери розвитку і підвищення виробництва та інших напрямків діяльності

господарюючих суб'єктів.

Ефективність довгострокового фінансування модернізації існуючих і

будівництва нових виробничих і невиробничих об'єктів багато де в чому

залежить від пропорцій між державними і приватними інвестиціями. Поки що

домінують державні інвестиції і фінансова підтримка держави, позаяк за

кількістю господарюючих суб'єктів і обсягом вироблюваної продукції

переважають державні підприємства порівняно з фірмами інших форм власності.

Цілком природно, що з активізацією розвитку роздержавлення і приватизації

власності, акціонування державних підприємств все більшою має ставати

частка приватного капіталу в загальному обсязі. Це сприятиме підвищенню

рівня ефективності використання як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.

3. Економічний зміст, мета та завдання інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій

юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня

правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших

нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність[5].

Серед них слід насамперед відзначити Закон України "Про інвестиційну

діяльність". Закон України "Про іноземні інвестиції", Закон України "Про

державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", Закон України

"Про цінні папери та фондову біржу", які створюють правову основу

інвестиційної діяльності.

Законодавство визначає, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності

незалежно від форм власності та господарювання

мають рівні права в частині здійснення цієї діяльності; самостійно

визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестицій; залучають для їх,

реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної

діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів та торгів.

Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

• новоутворюванні та ті, що реконструюються, основні фонди, а також

обігові кошти в усіх галузях народного господарства;

• цінні папери (акції, облігації та ін.);

• цільові грошові внески;

• науково-технічна продукція та інші об'єкти власності; майнові права та

права на інтелектуальну власність.

Аналогічні об'єкти має і діяльність зарубіжних інвесторів, якщо вона

не суперечить законодавству України. Іноземні інвестори мають право

здійснювати інвестування на території України шляхом:

• пайової участі спільно з юридичними та фізичними особами України у

Страницы: 1, 2


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.