реферат скачать
 

Підприємство та підприємництво

Підприємство та підприємництво

Зміст

Вступ 3

I. Підприємство в умовах ринку

1. Види, типи, форми, мета і функції підприємства

4

2. Економічні показники результатів діяльності підприємства

8

II. Кадри підприємства

1. Підбір, структура кадрів

9

2. Керування кадрами підприємства 10

ІІІ. Сутність і види підприємництва

1. Визначення підприємництва 12

2. Суб’єкти підприємницької діяльності 13

3. Види підприємницької діяльності 15

ІV. Проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні 19

Висновок 24

Література 26

Вступ.

Будь-яка нація пишається плодами діяльності своїх підприємців. Але

будь-яка нація і кожен її окремий представник пишаються і своєю причетністю

до втілення якої-небудь конкретної підприємницької ідеї. Підприємництво як

одна з конкретних форм прояву суспільних відносин сприяє не тільки

підвищенню матеріального і духовного потенціалу суспільства, не тільки

створює сприятливий ґрунт для практичної реалізації здібностей і талантів

кожного індивіда, але і веде до єднання нації, збереженню її національного

духу і національної гордості.

Зараз ми усі є свідками кризового стану нашої економіки, знецінення

національної валюти і падіння життєвого рівня населення. За роки

незалежності уряд не зміг активізувати діяльність приватних підприємців,

створити сприятливі умови для їхнього росту. Недавно один відомий політик

сказав, що ця криза відкинула Україну і Росію на 3 роки тому, що приблизно

стільки знадобиться, для того щоб досягти рівня 17 серпня 1998 року. Це

означає, що ми практично заново стаємо перед проблемою розвитку

підприємництва. Значить усі перераховані вище риси підприємництва не

знайшли відображення в конкретних діях ні з боку держави, ні з боку

населення, що і привело до даної кризи. Традиційна комуністична модель

суспільного розвитку завжди базувалася на необхідності придушення

підприємницького духу в суспільстві і підприємця як носія такого духу.

Досвід перебудови (особливо її початкового періоду) показав, що,

відмовляючись на словах від традиційної комуністичної моделі суспільного

розвитку, фактично ми багато в чому продовжуємо саме цю лінію. Загальне

неприйняття підприємництва поступово переходить в усвідомлення необхідності

створення умов для його найшвидшого й ефективного розвитку.

За підприємництвом в Україні майбутнє, процес нагромадження критичної маси

неминуче приведе до "підприємницького бума". Тому на даному етапі важливо

вивчити поводження підприємця, щоб у наслідку не допускати помилок,

зроблених раніше. У своїй роботі я постараюся розкрити сутність

підприємництва, дати йому чітке визначення, розглянути такі важливі

елементи, як підприємницьке середовище, партнерські зв'язки і відносини. В

другій частині я зупинюся на суб'єктах і видах підприємництва, особливо

докладно розглянувши один із самих розповсюджених на Україні видів

діяльності - посередницького підприємництва. У третій частині буде

проведений аналіз проблем, перспектив підприємництва в Україні, а також

заходів для виходу з положення, що створилося.

I. Підприємство в умовах ринку

1. Види, типи, форми, мета і функції підприємства

На всіх етапах розвитку економіки основною ланкою є підприємство.

Саме на підприємстві здійснюється виробництво продукції, відбувається

безпосередній зв'язок працівника з засобами виробництва. Підприємство

самостійне здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що

випускається, отриманим прибутком, що залишився в його розпорядженні після

сплати податків і інших обов'язкових платежів.

В умовах ринкових відносин ключовою фігурою виступає підприємець.

Статус підприємця здобувається за допомогою державної реєстрації

підприємства. При цьому суб'єктом підприємницької діяльності може бути як

окремий громадянин, так і об'єднання громадян. Таким чином, підприємство -

це самостійний суб'єкт, що хазяює, створеним чи підприємцем об'єднанням

підприємців для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з

метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.

Часто в економіці використовується термін “фірма”, під яким

розуміється економічний суб'єкт, що займається різними видами діяльності і

володіє господарською самостійністю. Інакше, фірма - це організація, що

володіє і веде господарську діяльність на підприємстві.

По формах власності підприємства підрозділяються на:

- часті, котрі можуть існувати або як цілком самостійні, незалежні

фірми, або у виді об'єднань і їхніх складових частин. До часток можна

віднести і ті фірми, на яких у держави є частка капіталу ( але не переважна

);

- державні, під якими розуміють як чисто державні ( у тому числі

муніципальні ), де капітал і керування цілком належать державі, так і

змішані, де держава має більшу частину чи капіталу відіграє вирішальну роль

у керуванні.

По розмірах підприємства підрозділяються на малі, середні і великі,

виходячи з двох параметрів - чисельності зайнятих і обсягу виробництва.

Класифікація підприємств по характері діяльності (виробнича і

невиробнича) припускає їхній розподіл на виробляючі матеріальні блага і

послуги.

Класифікація підприємств по ознаці домінуючого фактора виробництва

передбачає трудомісткі, капіталомісткі, матеріалоємні, наукомісткі

підприємства.

По правовому статусі розрізняють, насамперед, господарські

товариства і суспільства; виробничі кооперативи; державні і муніципальні

унітарні підприємства; індивідуальних підприємців.

Господарські товариства. Об'єднання учасників підприємницької

діяльності, партнерів для спільного бізнесу називають товариством. Участь

партнерів у товаристві прийнято скріплювати письмовою угодою, чи договором.

З метою більш тісного і міцного союзу товариство оформляється як

підприємство. Товариство дозволяє з'єднати не тільки зусилля, але і

капітали його учасників. Обличчя, що створюють господарське товариство,

іменуються його засновниками. Кожний з них вносить визначений вклад у

товариство і стає його учасником. Первісний внесок називають статутним чи

складовим капіталом.

Учасники господарських товариств вправі брати участь у керуванні

справами, одержувати інформацію про діяльність товариства, знайомитися з

його документацією, брати участь у розподілі прибутку, одержувати при

ліквідації товариства частина майна, що залишилося після розрахунків із

кредиторами, чи грошовий еквівалент вартості. У той же час учасники

господарських товариств несуть ряд зобов'язань перед організаціями, членами

яких вони є.

У залежності від виду майнової відповідальності учасники товариства

поділяються на два основних типи: повне товариство і товариство на вірі.

Однієї з характерних рис повного товариства є високий ступінь і міра

майнової відповідальності його учасників за виконання прийнятих

зобов'язань.

Проміжна форма між повним товариством, учасники якого несуть повну

майнову відповідальність, і товариством з обмеженою відповідальністю

одержала назву товариства на вірі. Такі товариства називаються також

командитними. Командитне товариство, подібно повному товариству, являє

собою об'єднання декількох чи громадян юридичних осіб на підставі договору

між ними з метою ведення спільної господарської діяльності. Але принципова

відмінність командитного товариства від повного полягає в тому, що тільки

частина його членів, іменованих повними товаришами, несе повну

відповідальність по зобов'язаннях товариства усім своїм майном. Інша ж

частина у виді членів-вкладників несе обмежену відповідальність і

відповідає по зобов'язаннях тільки своїм пайовим внеском у суспільство.

Товариства з обмеженою відповідальністю. Головна ознака, що визначила

назва і складає одне з найважливіших переваг товариства з обмеженою

відповідальністю, полягає в тому, що учасники товариства з обмеженою

відповідальністю несуть відповідальність по зобов'язаннях, прийнятим на

себе таким суспільством, тільки в межах своїх внесків у капітал

суспільства. Саме в цьому змісті відповідальність суспільства обмежена. Як

установчі документи такого суспільства виступає статут і установчий

договір.

Товариство з обмеженою відповідальністю являє собою юридична особа,

діє відповідно до прийнятих його учасників статутом і установчим договором,

має власне найменування з обов'язковою вказівкою в ньому організаційно-

правової форми.

До числа переваг товариств з обмеженою відповідальністю відноситься

відносно невисокий мінімально припустимий розмір статутного капіталу. Це

дає можливість почати власну справу навіть при малому стартовому капіталі.

Товариства з обмеженою відповідальністю створюються як об'єднання партнерів

у справі, облич і організацій, між якими існує постійний діловий контакт і

має місце взаємна зацікавленість у загальному успіху. У цьому зв'язку

товариства з обмеженою відповідальністю дуже підходять для організації

сімейних підприємств, фірм, що поєднують постійно співробітничають

підприємців.

Акціонерні товариства. Акціонерним називається господарче товариство,

статутний капітал якого поділяється на визначене число акцій. Учасники

відкритого акціонерного товариства можуть чи продавати передавати свої

акції без згоди інших акціонерів цього суспільства. У закритому

акціонерному товаристві акції розподіляються тільки серед чи засновників

іншого заздалегідь визначеного кола обличчя. Головна особливість відкритого

акціонерного товариства полягає в тому, що його майновий і грошовий капітал

формується шляхом відкритого, вільного продажу своїх акцій. Акціонерні

товариства відкритого типу представляють одну з найбільш розповсюджених і

цивілізованих форм організації колективного бізнесу.

У формі акціонерних товариств можуть існувати і великі, і середні, і

малі підприємства. Створення акціонерних товариств звичайно припускає

залучення значного числа учасників. Акціонерне товариство є єдиним

повновладним власником приналежного йому майнового комплексу, тобто

матеріально-речовинних, інформаційних і інтелектуальних цінностей.

Акціонери є власниками тільки цінних паперів, що дають їм право одержання

визначеної частки доходу суспільства у вигляді відсотків, іменованих

дивідендами.

Таким чином, об'єкти права власності акціонерів і акціонерного

товариства не збігаються. Акціонер розпоряджається сам своєю акцією як

цінним папером. Майном же розпоряджається лише суспільство в особі його

представницьких органів керування.

Звичайно, акціонер здатний впливати на використання майнового

комплексу і його діяльності в цілому, беручи участь у керуванні. Таке право

реалізується насамперед завдяки тому, що звичайна акція ( на відміну від

привілейованої, що дає право на твердий відсоток дивідендів ) надає

можливість голосувати на зборах акціонерів, обирати правління. При цьому

реалізується принцип “ одна акція - один голос”. Уплинути на хід подій

можливо, тільки маючи солідний пакет акцій, найкраще - контрольний.

Кооперативи і малі підприємства. Майно кооперативів формується на

частковій основі за рахунок внесків його членів, вироблених у грошовій і

матеріальній формах. Джерелами утворення майна служать також продукція

кооперативу і доходи, одержувані від її реалізації. Вищим органом керування

кооперативу є загальні збори. Виконавчі органи представлені правлінням,

очолюваним головою.

З початку проведення економічної реформи в Росії значне поширення

одержав такий тип господарської структури, як мале підприємство. Малі

підприємства здатні до високого динамізму розвитку, самостійні у виборі

стратегії розвитку і її реалізації, мають спрощену організаційну структуру,

обслуговуються відносно невеликим числом працівників. Малі підприємства

можуть створюватися в різних організаційно-правових формах. Вибір найбільш

прийнятної організаційно-правової форми малого підприємства звичайно

здійснюється його засновниками - фізичними і юридичними особами.

Об'єднання підприємців. Великомасштабному бізнесу властиві форми

організації, в основі яких лежить об'єднання підприємств, фірм у сукупні

структури. Це збірні асоціативні форми. Розглянемо окремі типи асоціативних

організаційних структур, найбільш розповсюджених в економіці розвитих

країн.

Корпорація - це акціонерне товариство, що поєднує діяльність

декількох фірм для досягнення їхніх загальних цілей чи захисту привілеїв.

Як юридична особа, корпорація несе відповідальність по боргах і податкам за

усі вхідні в неї підприємства і виступає як самостійного суб'єкта

підприємницької діяльності.

Господарські асоціації - договірні об'єднання підприємств і

організацій, створювані для спільного виконання однорідних функцій і

координації загальної діяльності. Асоціації відносяться до однієї із самих

м'яких форм об'єднань, мінімально обмежуючі дії вхідних у них членів

асоціації. Учасники асоціації мають право входити в будь-які інші

асоціації.

Концерни - форма договірних великих об'єднань звичайно монопольного

типу, що дозволяє використовувати можливості великомасштабного виробництва,

комбінування, кооперування, завдяки наявності виробничо-технологічних

зв'язків. Виникнення концернів у країнах з розвитий ринковою економікою

історично було обумовлено насамперед концентрацією капіталу, його

перенагромадженням в окремих товаровиробників. Таким чином, учасники

концернів взаємозалежні не за договором, а власне кажучи економічних

відносин.

Холдингові компанії характеризуються тим, що вони мають контроль над

іншими компаніями або за рахунок володіння їх акціями і грошовим капіталом,

або в зв'язку з правом призначити директорів підконтрольних компаній.

Механізм прийняття рішень в акціонерних товариствах дозволяє холдингу

впливати на господарські, комерційні рішення підприємств, що входять у

холдингове об'єднання. Хоча ці підприємства залишаються в правовому

відношенні самостійними, холдинг здатний направляти їх у русло інтересів

великої компанії як великої цілісної структури.

Консорціум - тимчасове добровільне об'єднання підприємств,

організацій, утворене для рішення конкретних задач і проблем, здійснення

великих інвестиційних, науково-технічних, соціальних, екологічних проектів.

У консорціум можуть входити і великі, і дрібні підприємства, що бажають

взяти участь у здійсненні проектного чи іншого підприємницького задуму, але

не володіють самостійними можливостями його здійснення. Консорціум

представляє потенційно ефективний організаційно-структурний спосіб

тимчасової інтеграції кадрів, потужностей, матеріальних і фінансових

ресурсів.

В умовах ринку підприємство вирішує двох задач - зробити продукцію і

реалізувати її. У залежності від рішення цих задач підприємство буде чи

процвітати стане неспроможним. Для того щоб знати, що необхідно робити -

який асортимент, у якій кількості - підприємство предприятиу повинне

вивчити ринок, тобто зайнятися маркетингом. Причому маркетингом необхідно

займатися постійно - як до запуску продукції у виробництво, так і після, у

процесі реалізації продукції.

Для прийняття рішень необхідно зібрати і проаналізувати достовірну

інформацію, що включає:

- характеристику товарів: є вони товарами кінцевого чи споживання

проміжними, готовими чи виробами напівфабрикатами, необхідна служба чи

сервісу ні, чи прийнятна ціна споживачу, які ціни в конкурентів;

- загальну характеристику ринку: велике чи мале число споживачів,

способи покупки товарів, відношення покупців до товарів, до умов і термінів

постачання, умови продажу в конкурентів;

- канали поширення товарів: наявність посередників між виробниками і

споживачами, їхня кількість;

- конкретний стан ринку: сутність і ступінь конкуренції, чи існує

конкуренція між виробниками товарів і який її рівень;

- законодавчі обмеження: чи існують законодавчі обмеження, що можуть

перешкоджати маркетингової діяльності;

- рівні управлінської діяльності в області маркетингу: довгострокові

цілі фірми, що враховують ситуацію на внутрішньому і зовнішньому ринках і

тенденції її розвитку; фінансові, матеріальні й інші ресурси, необхідні для

досягнення цих цілей.

У виробництві продукту і здійсненні маркетингової політики необхідно

враховувати життєвий цикл продукту на ринку, що включає ряд стадій:

- упровадження, що вимагає великих витрат, тому торгівля товаром на

цій стадії, як правило збиткове;

- ріст як результат визнання покупцем товару і швидкого збільшення

попиту на нього. При росту обсягу продажів і відповідно прибутку

стабілізуються витрати на рекламу;

- зрілість, характерна тим, що більшість покупців товар уже придбали,

тому темпи росту продажів, досягши максимуму, починають падати, прибуток

також починає знижуватися в зв'язку зі збільшенням витрат на рекламу й інші

маркетингові заходи;

- насичення, у цьому періоді, незважаючи на вжиті заходи, ріст

продажів більше не спостерігається. Прибуток від торгівлі продовжує

збільшуватися через зниження витрат на виробництво;

- спад, являє собою період різкого зниження продажів, а потім і

прибутку;

Підприємство на вході споживає ресурси визначеного виду, щоб потім у

результаті виробничого процесу на виході одержати трансформовані ресурси,

ресурси іншої споживчої вартості. Співвідношення ресурсів на виході складає

зміст такого предмета, як економіка підприємства. Її цікавить

Страницы: 1, 2, 3, 4


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.