реферат скачать
 

Монополии сегодня

ст., поява яких сприяла розвитку економіки. Як і у всьому світі поява

монополій була пов’язана з зростанням концентрації виробництва і капіталу.

Переломним моментом процесу зростаючої концентрації була економічна криза

1900-1903рр. Вона безпосередньо призвела до краху сотень невеликих і

слабких підприємств та створенню ряду великих монополістичних об’єднань.

Важливим фактором у монополізації промисловості було створення у 1904р.

синдикату “Продвугілля”, який об’єднав майже весь видобуток і продаж

кам’яного вугілля в Донбасі. Це був один з найбільших синдикатів в

Російській імперії, до якого входило 18 акціонерних товариств, які

зосереджували 75% видобутку всього вугілля в Донбасі.

У 1902р. в Україні було засновано найбільший у металургії завод

”Продамет”, що об’єднував 12 металургійних заводів, які виробляли 2/3

усього заліза і сталі Пд. України.

У харчовій промисловості найбільшим був синдикат “Цукрозавод”, який

об’єднував 90% усього виробництва галузі, підприємці навмисно вивозили

частину цукру за кордон, тим самим підтримуючи високі ціни на нього в

Україні. Ще у харчовій промисловості існували синдикат “Дріжжі”, соляна

монополія, тютюновий трест.

Монополії охопили своєю діяльністю й інші галузі народного господарства.

Напередодні першої світової війни в Україні вже не було жодної важливої

галузі промисловості, щоб не була монополізована. Усі монополістичні

об’єднання, що діяли в Україні мали не регіональне, а загальноімперське

значення [6.стр.486]

3. Види монополій.

3.1. Адміністративна, природна, економічна монополії

Протягом всієї історії розвитку монополій, вони були представлені

різними видами, які можна класифікувати за такими ознаками:

1) За причиною виникнення. За такою ознакою можна виділити три основні

види монополій – природна, адміністративна, економічна.

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває

ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється

однією або кількома фірмами. В її ocнові — особливості технологій

виробництва й обслуговування спожива- чів. Тут конкуренція неможлива або

небажана, бо при входжені в галузь інших фірм, витрати на виготовлені

продукції зростуть. Причиною є економія від маштабу – чим більше вироблено

продукції, тим менша її вартість. Прикладом можуть служити енергоза-

безпечення, телефонні послуги, зв'язок, трубопровідний транспорт i т. д. У

цих галузях існує обмежена кількість, якщо не єдине національне

підприємство, і тому, природньо, вони посідають монопольне становище на

ринку. Ліквідація чи розукрупнення таких мо-нополій економічно недоцільно.

Найвища ефективність функціонування галузі забезпе-чується лише за умови

наявності одного виробника чи дистрибьютора (розподільника) .

Адміністративна монополія вииикає внаслідок дій державних oрганів. 3

одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання

певного роду діяльності. Так голландській та англійській Ост-Індським

компаніям на початку 17 ст. державою було надано вийняткове право на

торговлю з Індією.

3 другого боку, це органюзаційні структури для державних підприємств,

коли вони об'єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам,

асоціаціям. Тут, як правило, групуються підприємства однієї галузі Вони

виступають на ринку як єдиний господарський суб'єкт i між ними відсутня

конкуренція. Економіка колишнього Pa- дянського Союзу належала до найбільш

монополізованих у cвіті. Домінуючою там була саме адміністративна

монополія, пepeдусім монополія всесильних міністерств i відомств. Більше

того, існувала абсолютна монополія держави на організацію й управління

еконо-мікою, яка базувалась на пануючій державній власності на засоби

виробництва.

Найпоширенішою є економічна монополія. Саме про неї ітиме головним чином

мова далі. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі

закономірностей господарського розвитку. Йдеться про підриємців, які зуміли

завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два основні шляхи.

Перший полягае в ycпішному розвитку підприємства, постійному зростанні його

масштабів шляхом концентрації капі-талу. Другий—набагато швидший—базуеться

на процесах центральзації капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або

поглинанні переможцями банкрутів. Тим чи іншим шляхом або поєднуючи обидва,

підприємство досягає таких масштабів, коли починає домінувати на ринку.

Воно переходить в іншу категорію підприємств: з розряду «статистів», що не

грають істотної ролі i кожне зокрема не може вплинути на загальну ситуацію,

до розряду «солістів», які фактично розігрують ринковий «спектакль». [7.

стр178]

3.2 Картель, синдикат, трест, концерн.

2) За формою об’єднання капіталу монополії поділяють на трести,

синдикати, картелі, багатогалузеві концерни.

Картель – це об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва,

учасники якого зберігають свою власність на засоби виробництва і вироблений

продукт, промис-лову і комерційну самостійність, і домовляються про частку

кожного в загальному об’ємі виробництва, цінах, ринках збуту.

Існує багато міжнародних картелів. Найвідоміший з них – це картель

Організації стран експортерів нафти ( ОПЕК ). Він намагається регулювати

випуск нафти його членам, з метою контролювати ціну, щоб максимізувати

групові прибутки.

Синдикат — це об'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості,

учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають

власність на виго- товлений продукт, а значить, зберігають виробничу, але

втрачають комерційну само-стьйність. У синдикатів збут товарів здійснюється

загальною збутовою конторою.

Більш складні форми монополістичних об'єднань виникають тоді, коли процес

моно-полізації поширюється і на сферу безпосереднього виробництва. У цьому

випадку ви- никлає необхідність об'єднання у межах однієї корпорації

послідовних, взаємопов'язаних виробництв кількох галузей промисловості,

тобто вертикальній інтеграції, або комбіну- вання. Наприклад, у межах

велетенських автомобільних корпорацій можуть об'єднуватися підприємства, що

видобувають сировину, виплавляють сталь, виготовляють автомобілі та iн. На

цій основі виникає така більш висока форма монополістичнх об'єднань, як

трест.

Трест — це об'єднання ряду підприємств однієї або декількох галузей

промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва i

виготовлений продукт, виробничу i комерційну самостійність, тобто

об'єднують виробництво, збут, фінанси, управліния, а на суму вкладеного

капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту, які дають їм

право брати участь в управлінні i привласнювати відповідну частку прибутку.

За допомогою механізму мікгалузевої конкуренції та переливання капіталів

вертикальна інтеграція переростае у диверсифікацію, яка є процесом

проникнення капіталу тієї чи іншої монополії у галузі, які безпосередньо не

пов'язані з основною сферою їх діяльності. Якщо диверсифікація здійснюється

на основі концентрації капіталу, то проникнення монополиї в іншу галузь

промисловості здійснюється за рахунок внутрішнйх нагромаджень капіталу,

коли цей процес відбувається на основі централізації капіталу, то

організація виробництва в інших галузях здійснюється шляхом купівлі акцій,

«системи участі».

На основі диверсифікації виникає така сучасна основна форма

монополістичних об'єднань, як багатогалузевий концерн. Останній є

об'єднанням десятків i навіть сотень підприємств різних галузей

промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втра-чають власність на

засоби виробництва i виготовлений продукт, а головна фірма здійснює над

іншими учасниками об'єднання фінансовий контроль. Серед 500 наймогутніших

монополій США понад 90 % існують у формі багатогалузевих концернів. Лише 5

% серед цих гігантських корпорацій випускають однопрофільну продукцію, а

переважна більшість їх має у своему складі у середньому підприемства 11

галузей, а найбільш могутні моно-полії — до 30-50 галузей.

У 60-ті роки у США i деяких інших країнах почали зростати конгломерати,

тобто монополістичні об'єднання, які утворилися шляхом поглинання

прибуткових різногалу-зевих підприємств, які не мали виробничої та

технічної спільності. [7. стр183]

3.3 Прості, дискримінуючи, монопсонії, двосторонні монополії.

3) За своїм становищем на ринку, монополії можна поділити на:

Прості монополії. Монополіст, що намагається отримати максимальний

прибуток, буде намагатися встановити таку ціну і таку кількість товару, які

будуть сумісні з вимогами попиту на цей товар, з його кривою витрат.

Він роздивляється попит як еластичний. Якщо він підніме ціну, то загубить

частину своїх клієнтів; якщо зменшить ціну, то продасть більше.

Поведінку монополіста легко пояснити. В умовах досконалої конкуренції

продавець може збільшити кількість продаваної продукції, не викликаючи

зменшення ціни; продаж додаткової одиниці продукції додає до загального

доходу ціну продажу цієї одиниці, і в цих умовах граничний дохід

дорівнюватиме ціні продажу.

При монополії будь-який додатковий продаж призводить до зниження ціни, що

відображається на всіх інших проданих одиницях товару. Таким чином

отриманий моно-полістом доход менший за суму доходів, втрачених внаслідок

зменшення цін на інші одиниці товару. Наприклад: продавець міг продати 7

одиниць товару по 50 гр. але, щоб продати восьму одиницю йому необхідно

було б знизити ціну до 49 гр. Але восьма одиниця не принесе йому 49 гр.,

так як 7 попередніх одиниць будуть тепер продаватись по 49 гр., що

означатиме втрату 7 гр. Таким чином граничний дохід за восьму одиницю

становитиме лише 42 гр.

Але монополіст коли він встановлює ціну повинен також передбачити

небезпеку того, що може з’явитись при появі конкурентів в цій галузі, де

він домінував поки один. Тому монополіст буде намагатись встановити таку

ціну, яка була б йому вигідна і забезпечувала прибуток на довгостроковий

період, уникаючи того, щоб ця ціна могла вплинути на появу конкурентів.

Дискримінуючі монополії. Дискримінація виникає тоді коли монополіст

протягом одного періоду пропонує покупцям один і той же товар за різними

цінами. Зрозуміло що дискримінація може відбуватися тоді коли продавець

контролює ринок.

Три основних типи дискримінаційно монополіїї:

1) особиста: наприклад, лікар встановлює різні гонорари в залежності від

рівня доходів його хворих, або місця в театрі коштують найдорожче в

партері а ніж в інших місцях залу. В цих випадках Д складається у

врахуванні структури попиту і в вилученні споживчої ренти.

2) Матеріальна: вона базується на використанні продаваних товарів і

послуг. Наприклад, встановлюється різний тариф для використання

електрики в промисловості і побуті, для професійного і власного

транспорту.

3) Географічна. Продавець враховуючи відстань між містами, різні

транспортні витрати, встановлює різні ціни.

Монопсонії. Цей вид монополії на ринку виникає тоді, коли велика

кількість продавців має справу з одним покупцем. Чистий монопсоніст – це

єдина фірма на ринку, яка є покупцем ресурсу чи послуг, які пропонуються на

цьому ринку. Монопсоніст має владу, достатньою для впливу на ціну ресурсу,

який закупає. Крива пропозиції послуг ресурса монопсоніста має зростаючий

характер, тому монопсоніст може впливати на ціну ресурсу шляхом зміни його

кількості.

Двосторонні монополії – це така ситуація, коли на ринку існує один

продавець і один покупець якогось товару чи послуги. Частіше така ситуація

виникає на ринку труда, де профспілці працівників протидіє профспілка

роботодавців. В умовах двосторонньої монополії продавець і покупець

обумовлюють своє замовлення заздалегідь – вони обумовлюють як ціни так і

кількість товару. Кожна з сторін хотіла б встановити умови найбільш вигідні

для себе, але ризикуючи не отримати нічого, вони встановлюють ціни обмежені

двома границями: верхнім – ціна яка позбавляє будь-якого прибутку покупця,

нижнім – ціна яка позбавляє будь-якого прибутку продавця.. [8. стр 512-522]

3.4. Міжнародні монополії.

. Існує ще особливий вид монополій, який не відноситься до жодної з цих

класифікацій - міжнародні монополії. Економічною основою виникнення і

розвитку міжнародних монополій є інтернаціоналізація господарського

життя. Існує два різновиди міжнародних монополій. Перший –

транснаціональні монополії. Вони національні за своїм капіталом та

контролем, але міжнародні за сферою своєї діяльності. Наприклад більша

частина виробленої потужностей та збуту організацій швейцарського

харчового концерну “Нестлє” знаходиться в інших країнах. І тільки 2-3%

всього обігу припадає на Швейцарію. Другий різновид – власне міжнародні

монополії. Особливість міжнародних трестів та концернів – міжнародний

розподіл акціонерного капіталу. Наприклад: англо-голандський хімічно-

харчовий концерн “Юнілевер”, німецько-бельгійський трест “Агфа-Геверт”.

Їх кількість невелика, оскільки об’єднання капіталу з різних країн

супроводжується великими труднощами: різниця в законодавстві країн,

подвійний податок тощо. Основні форми об’єднання: започаткування

монополіями різних країн спільної компанії у формі самостійно існуючого

тресту чи концерну; придбання однією монополією частки контрольного

пакету акцій іноземної монополії; безпосереднє злиття активів фірм

різних країн; об’єднання фірм різних національностей шляхом

“квазізлиттів”. Останнє відбувається шляхом обміну акціями між фірмами,

які зберігають юридичну незалежність. Об’єднання такого типу є найбільш

популярною формою створення міжнародних трестів та концернів.

4. Антимонопольне законодавство.

4.1. Причини антимонопольного регулювання.

Як ми можемо бачити – протягом всього розвитку монополій вони мали різні

форми, вони і досі продовжують еволюціонувати. Але що було незмінним весь

цей час так це те, що одразу після того як з’явились перші монополії,

держави почали проводити антимонопольну політику, це було пов’язано з тим,

що монополізація ринків у 6ільшості випадків не відповідає інтересам

суспільства з економічних і соціальних міркувань.

Ми вже зазначали, що при наявності монопольної влади фірми завищують ціну

порівняно з ефективною ціною на рівні граничної вартості, скорочують обсяги

виробництвапорівняно з ефективним обсягом, тому що у монополістів відсутній

конкурентній стимул для виробничої ефективності.

Для монополістичної фірми мінімізація вартості виробництва не є

необхідною умовою максимізації прибутку, що не стимулює ефективного

витрачання pecypciв i не вимагає необхідності економії на масштабі.

Різниця між фактичною та мінімально можливою вартістю виробництва означае

так звану Х-неефективність (або технологічну неефективність). При аналізі

вартості виробництва в традиційній теорії вважається, що фірма оперує з

кривими мінмально можливої вартості. Внаслідок монопольної влади фірма має

криві вартості, що, як правило, розташовані вище, ніж це мінімально

можливо; тому виникае неефективне використання pecypciв, їхня

продуктивність зменшується.

На монополізованих ринках втрачаються чисті вигоди для суспільства

порівняно з конкурентними ринками, зменшується суспільний добробут, зростає

нерівність доходів за рахунок монополістичного прибутку. [1. стр 122]

Ще однією причиною монопольного регулювання є те, що монополія веде до

гальмування науково-технічного прогресу. Послабивши натиск конкуренції,

монополія створює штучні передумови для стримування запровадження у

виробництво технічних новинок, сповільнення нововведень. Монопольне

становище i вигоди, що з нього випливають, послаблюють стимули до

постійного вдосконалення виробництва, до зростання ефективності. Ti ефекти,

які звичайно досягаються шляхом раціоналізації, монополія може досягти

«дешевше» — використовуючи свою «привілейовану» позицію. Це зовсім не

означає зупинку науково-технічного прогресу. В сучасному світі i

монополістам не забезпечується спокійне життя, їм постійно доводиться

вступати у конкурентну боротьбу, захищаючи свої позиції. Це змушує шукати

шляхи зниження витрат виробництва, у тому числі через удосконалення техніки

та технології. Але сама можливість уникнути конкуренції, щоденної гонитви

за лідерством у науково-технічному пргресі використовуеться у зручних

ситуациях i приводить до уповільнення економічного розвитку. Найбільш

шкідливою у цьому плані є адміністративна монополія. Тут у ролі

монополистів здебільшого виступають відсталі технично та економічно

підприємства.

Монополізація спричиняє деформацію господарських зв'язків i процесів.

Замість народно-господарського оптимуму створюється структура, яка

відповідає завданню оптимізації монопольних прибутків. Має місце

неправилний розподіл доходів: виникають «незаслужені» прибутки

монополистів. Через це відбуваеться неправильне розміщення pecypcів,

здійснюються хибні інвестиції. Крім того, монопольні угоди на зразок

картельних можуть сприяти збереженню економічно слабких підприємств,

виділяючи їм відповідні кошти i встановлюючи ціни на високому рівні. Вони

фактично консервують нежиттєздатні підприємства. Отже, монополістична

деформація економіки знижуе її ефективність i продуктивності. Американсьий

дослідник Ф. Шерер оцінює втрати від монополістичного нераціонального

розподілу pecypсів у 0,5 — 2,0 5 валового націо-ального продукту США. [7.

стр 191]

Доведено, що монополія зумовлює застой та загнивання господарсьного

механізму, паралізує конкуренцію, загрожує нормальному ринку. П.

Самуельсон, зважуючи позитивні та негативні риси і наслідки монополії,

робить однозначний висновок: «це економічне зло». [10. стр 110]

Нарешті, монополії створюють певну політичну небезпеку для суспільства,

коли здійснюють неправомірний тиск на уряд у пошуках пільг. Цьому є багато

прикладів і в історії розвинутих країн, і сьогодні, в країнах з перехідною

економікою. До речі, цей політичний тиск у вигляді витрат на лобіювання,

Страницы: 1, 2, 3


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.