реферат скачать
 

МЕХАНІЗМ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

МЕХАНІЗМ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Міністерство аграрної політики України

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економічної теорії

Курсова робота з економічної теорії

на тему:

"МЕХАНІЗМ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ"

|Виконав: студент |

|Науковий керівник: доцент Пушкаренко П.І. |

Суми 2000 р.

ПЛАН:

ВСТУП 3

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ 6

2. ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ 18

3. ТЕОРІЯ ВИРОБНИЧОЇ ФУНКЦІЇ 22

4. ЕФЕКТ МУЛЬТИПЛІКАТОРА 25

5. ЕФЕКТ АКСЕЛЕРАТОРА 29

6. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС – ОСНОВА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ 30

ВИСНОВОК 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 36

ВСТУП

За досить короткий проміжок часу, що минув з моменту оголошення

України незалежною державою, вона стикнулася з безліччю проблем, що

зачепили практично усі сфери суспільного життя країни. Та найголовнішою

проблемою сучасної України, я вважаю, є її теперішній економічний стан.

Макроекономічна стабільність, рівновага, достатні темпи економічного

зростання належать до найважливіших суспільних благ, що їх спроможний

створити для своїх громадян уряд країни.

На сьогодні рівень цих благ в Україні надзвичайно низький. Адже

упродовж 90-х років у країні наростала тотальна розбалансованість:

невідповідність ресурсів і обсягів виробництва, загальних доходів і витрат,

надходжень і видатків бюджету, обсягів товарів і грошової маси, експорту та

імпорту тощо. Такий стан, крім усього іншого, зумовлений і ілюзією щодо

простоти макроекономічного регулювання. Вражає швидкість, з якою

пропонувалися, приймалися і безслідно зникали програми виведення економіки

з кризи. Лише протягом 1993 року було прийнято три такі урядові програми.

Безліч політичних діячів, вищих урядовців, кандидатів у народні депутати

вважають за необхідне і можливе мати свою особисту, ні на які інші не схожу

програму макрорегулювання економіки.

У спадок від радянських часів Україні перейшли чорнобильська проблема;

великі нагромадження зброї, яку необхідно було знищити; зношені та морально

застарілі основні фонди підприємств; непристосований до праці в ринкових

умовах менеджмент та непристосоване до життя в ринкових умовах населення.

Це, а також невміла економічна політика держави і багато інших

факторів зумовили прогресування темпів падіння валового внутрішнього

продукту України, що загнало її у дуже гостру та багатогранну економічну

кризу.

Зупинка багатьох промислових підприємств і, як наслідок, збитковість

наукових організацій, постійно зростаючий рівень безробіття, зубожіння

населення, періоди девальвації національної валюти, ріст об'ємів тіньової

економіки - це далеко не повний перелік причин, що роблять актуальними

досліджувані в цій курсовій роботі питання.

За даними Держкомстату, темпи падіння ВВП України за період з 1994 по

1997 роки були такими:

[pic]

Основною метою курсової роботи є визначення механізму економічного

зростання в умовах ринкових відносин.

Економічне зростання можна визначити як збільшення виробництва товарів

і послуг в масштабі усього національного господарства. Воно входить до

числа найважливіших проблем суспільного розвитку.

Від нього залежить можливість будь-якої держави забезпечити достатній

життєвий рівень свого народу. Тому економічне зростання повинно

розглядатися як важлива економічна мета. [1, стор. 132]

Лише зростаюча економіка може збільшити рівень задоволення необмежених

потреб і розв'язати соціально-економічні проблеми як всередині країни, так

і на міжнародному рівні.

Економічне зростання дозволяє здійснювати нові програми з питань

боротьби з бідністю і забрудненням навколишнього середовища без падіння

існуючого рівня споживання, скорочення обсягів інвестицій і виробництва

суспільних благ. Економічне зростання полегшує вирішення проблеми

обмеженості ресурсів.

Економіка, що динамічно розвивається, на противагу статичній економіці

знімає перепони, породжені обмеженістю обсягів виробництва і дозволяє

суспільству повніше реалізовувати поставлені економічні цілі та здійснювати

нові широкомасштабні програми.

Практика промислово розвинутих країн показує, що економічне зростання

проходило там не стільки за рахунок збільшення трудозатрат, скільки за

рахунок підвищення продуктивності праці. Її підвищення відбувається

головним чином завдяки технічному прогресу, а також завдяки зростанню

фондоозброєності, поліпшенню якості робочої сили, переміщенню трудових

ресурсів із низькопродуктивних у високопродуктивні галузі, а також завдяки

цілому ряду інших чинників.

Економічне зростання завжди пом'якшує суперечність між необмеженими

потребами та вкрай обмеженими ресурсами.

В умовах економічного зростання вибір соціальних цілей стає менш

болісним і веде до зменшення суперечностей між різними групами населення,

що мають різні та протилежні інтереси. В цих умовах набагато легше

вирішувати соціальні негаразди, що є у будь-якому суспільстві, дбати про

культурні цінності народу, створювати нові освітні заклади та

вдосконалювати існуючі, вдосконалювати інфраструктуру країни, реалізовувати

житлові програми та ще багато чого корисного. Таким чином, значно

покращуються умови життя населення, та… створюються умови для подальшого

економічного зростання.

Кожне суспільство прагне досягти економічного зростання та постійно

жити в часи повної зайнятості, технічного прогресу, швидкого збільшення

виробничих потужностей і неухильного підвищення життєвого рівня народу.

Але, як показує світовий досвід, будь-яке економічне зростання не є

рівномірним, а переривається періодами нестабільності. [1, стор. 149]

Завдання курсової роботи:

1. Визначити теоретичні аспекти економічного зростання.

2. розглянути фактори економічного зростання.

3. дослідити теорію виробничої функції, ефекти мультиплікатора та

акселератора.

4. Розглянути науково-технічний прогрес як основний чинник економічного

зростання.

5. Зробити висновки.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Головне питання, на яке прагне відповісти теорія економічного

зростання, зводиться до того, яким чином можна збільшити реальний обсяг

номінального продукту в довгостроковому періоді, тобто в умовах повної

зайнятості. Відповідь на це питання має практичне значення, так як його

вирішення дозволяє подолати обмеженість ресурсів і, отже, розширити

можливості економіки задовольняти потреби суспільства. Незважаючи на те, що

економічне зростання - це лише один з критеріїв економічного розвитку, в

макроекономіці частіше за все аналізують саме його, так як при вимірюванні

процесу економічного розвитку виникають труднощі.

Під економічним зростанням національного господарства мається на увазі

такий його розвиток, при якому збільшується реальний національний прибуток.

Економічний зростання - це характерна особливість сучасного світу. Країни

зростали по чисельності населення, за загальними масштабами виробництва і

зайнятості; по реальному національному продукту; по рівню життя типової

сім'ї в цей час в порівнянні з рівнем життя; по кількості вільного часу

після роботи; по мірі полегшення важкого, втомливого труда, який раніше був

долею людини, що заробляє на життя. Все це, окремо, і в цілому, - аспекти

економічного зростання.

Для того, щоб суспільство могло жити сьогодні й у майбутньому, процес

виробництва повинен постійно повторюватися, відновлюватися, тобто

необхідний процес відтворення. При здійсненні останнього виникають певні

економічні закони. Навіть у визначенні сутності категорії «закон»

виділялась така його риса, як постійна повторюваність, сталість. Щоб дія

економічного закону могла проявитися, необхідно не менше 5-7 років. У

процесі відтворення виникають закони розвитку й функціонування

технологічного способу виробництва (у тому числі закони розвитку

продуктивних сил та їх речової форми), закони розвитку виробничих відносин,

або відносин власності, а також закони, властиві всьому суспільному способу

виробництва (наприклад закон відповідності виробничих відносин характеру і

рівню розвитку продуктивних сил).

Відтворення сучасної системи продуктивних сил здійснюється у

результаті взаємодії таких її основних складових елементів, як робоча сила,

засоби та предмети праці, наука, використовувані людьми сили природи, форми

й методи організації виробництва, а також інформація. Найважливішим у цій

системі є постійне відтворення складної робочої сили, тобто такої робочої

сили, яка має високий рівень освіти, кваліфікації, культури, прагне

постійно вдосконалювати їх. Важливою умовою відтворення за сучасних умов є

необхідність випередження робочою силою рівня техніки, форм і методів

організації праці тощо. Лише за таких умов робітник може швидко

пристосовуватися до появи нової техніки, до нестандартних ситуацій, що

виникають у процесі виробництва. Інакше при появі більш досконалої та

складної техніки остання не буде використовуватися до того часу, поки не

будуть підготовлені робітники належної кваліфікації, освіти. [2]

Економічне зростання є процесом збільшення потенційного і реального

валового національного продукту, зміцнення економічної могутності країни.

Теорія економічного зростання аналізує чинники, або процеси, що

забезпечують зростання, та сили, які зумовлюють швидке зростання могутності

країни чи навпаки. [1, стор. 132]

Економічне зростання може визначатися та вимірюватися двома

взаємозв'язаними способами:

. як збільшення реального ВНП чи ЧНП протягом певного часу;

. як збільшення за той же період реального ВНП чи ЧНП на душу

населення.

Зростаюча економіка характеризується приростом річного реального

продукту, що може бути використаний для ефективнішого задоволення існуючих

потреб або для розробки нових програм. Збільшення реальних заробітків

розширює можливості будь-якої сім'ї без обмеження можливостей і благ для

інших.

У економічній статистиці для вивчення динаміки використовуються

коефіцієнти зростання, темпи зростання і темпи приросту. Коефіцієнт

зростання k обчислюється по формулі:

[pic]

де y1, y0 — показники відповідно в періодах, що вивчається і базовому. Темп

же зростання рівний коефіцієнту зростання, помноженому на 100. [3, стор.

484]

До основних чинників, що зумовлюють фізичну здатність будь-якої

економіки до зростання, належать: кількість і якість природних ресурсів;

кількість і якість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу і

технологія. Ці чинники економічного зростання можна об'єднати під назвою

чинників пропозиції. Саме вони роблять можливим зростання виробництва.

Тільки доступність великої кількості кращих за якістю ресурсів, включаючи

передовий технологічний потенціал, дозволяє збільшувати виробництво

реального продукту.

Але важливо розрізняти здатність до зростання і саме реальне

зростання. Зростання залежить від чинників попиту. Для реалізації

зростаючого виробничого потенціалу економіка країни повинна забезпечити

повне використання ресурсів, а для цього необхідно підвищення рівня

сукупних видатків.

На процес економічного зростання впливають також чинники розподілу.

Для більш раціонального використання виробничого потенціалу слід

забезпечити не тільки повне залучення ресурсів в економічний оборот, але й

найефективніше їх виведення з цього обороту, тобто їх утилізацію.

Однієї лише здатності до нарощування виробництва недостатньо для

розширення загального випуску продукції. Необхідно також реально

використати зростаючий обсяг ресурсів та розподілити їх таким чином, щоб

отримати максимальну кількість корисної продукції.

Важливо відзначити, що чинники пропозиції і попиту, які впливають на

економічне зростання, дуже взаємозв'язані між собою. Так, низькі темпи

впровадження нововведень і капіталовкладень можуть стати головною причиною

безробіття. І навпаки, безробіття уповільнює темпи нагромадження капіталу,

а також уповільнює зростання видатків на дослідження.

Здатність економіки повністю реалізувати свій виробничий потенціал

обмежується чинниками попиту і розподілу. Це означає, що приріст

виробничого потенціалу реалізується тоді, коли сукупні видатки збільшуються

темпами, достатніми для підтримання повної зайнятості, і коли додаткові

ресурси ефективно використовуються для того, щоб забезпечити максимально

можливе збільшення випуску продукції. [1, стор. 134]

З практики найбільш розвинених країн можна винести те, що основною

запорукою економічного зростання є розвиток науки та технологій. Спочатку

це був розвиток промислових технологій, потім біотехнології, а вже зараз –

швидкий розвиток інформаційних технологій, які забезпечили незаперечне

економічне та політичне лідерство цих країн у світі.

До цього привів динамічний розвиток наукових лабораторій, науково-

дослідних інститутів тощо, першопричиною котрого стало прогресивне

законодавство цих країн та зацікавленість населення.

Постійне відновлення робочої сили, засобів виробництва, науки,

інформації, форм і методів організації праці, використовуваних людьми сил

природи означає відтворення продуктивних сил. Разом з ними відтворюється їх

речова форма — відносини спеціалізації, кооперування, комбінування

виробництва, концентрації виробництва, обмін діяльністю між людьми, тобто

техніко-економічні відносини. Удосконалення цих відносин прискорює процес

відтворення ефективної взаємодії всієї системи продуктивних сил.

Разом з технологічним способом виробництва відтворюється його

суспільна форма — виробничі відносини, або відносини власності, тобто весь

суспільний спосіб виробництва. При еволюції останнього по висхідній

виробничі відносини відтворюються на все більш широкій основі.

Коли суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами

сягає фази конфлікту, гострого протиборства, процес відтворення

продуктивних сил і техніко-економічних відносин значно сповільнюється, у

межах технологічного способу виробництва виникають і розвиваються елементи

більш розвинутого, нового суспільного способу виробництва (його речового

змісту), які вимагають заміни існуючих відносин власності.

При переході від одного суспільного способу виробництва до іншого

відбувається революційне оновлення виробничих відносин. Разом з тим

продуктивні сили і техніко-економічні відносини забезпечують послідовність

у розвитку суспільного виробництва як цілісного історичного процесу.

Якщо відбувається висхідний розвиток технологічного способу

виробництва і його суспільної форми, то у цьому випадку має місце

економічне зростання. Коли ж розвиток суспільного способу виробництва

здійснюється по низхідній лінії, то відбувається криза відтворювальних

процесів, їх занепад.

Залежно від результатів процесу відтворення розрізняють просте і

розширене відтворення.

При простому відтворенні у кожному наступному циклі відбувається

відновлення виготовленого продукту у незмінних масштабах і з однаковою

якістю при незмінному рівні розвитку продуктивних сил. Весь додатковий

продукт при цьому йде лише на особисте споживання.

При розширеному відтворенні у кожному наступному циклі здійснюється

кількісне й якісне зростання виготовленого продукту за умов більш високого

рівня розвитку продуктивних сил. Джерелом такого прогресу останніх є

використання частини додаткового продукту для збільшення кількості й якості

засобів виробництва, вдосконалення робочої сили та інших елементів системи

продуктивних сил.

Сукупний суспільний продукт з погляду речового змісту є масою

різноманітних товарів, створених працею сукупного робітника у різних

галузях виробництва. У кожній соціально-економічній формації він набуває

специфічних соціальних форм руху.

Національне або суспільне багатство — сукупність створених і

нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня

освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення,

які призначені для розширеного відтворення відповідно до системи

економічних законів певного суспільного способу виробництва і, насамперед,

для досягнення основної мети даного суспільства.

При визначенні суті національного багатства слід пам'ятати про

необхідність використання його складових частин для розширеного

відтворення. У цьому плані джерелами для такого відтворення не можуть бути

понаднормативні запаси, які лежать без руху, неякісні товари, застаріле

устаткування, хоча вони включені до статистики національного багатства. [3,

стор. 392]

Найважливішими складовими частинами національного багатства у всій

сукупності матеріальних благ, споживних вартостей є:

1) створені й нагромаджені у країні виробничі фонди, які, у свою

чергу, діляться на основні й оборотні. До основних належать засоби праці

(машини, верстати, устаткування, будівлі, споруди тощо), які

використовуються у декількох виробничих циклах. До оборотних належать

предмети праці (сировина, матеріали, паливо та ін.), які витрачаються

повністю протягом одного виробничого циклу;

2) основні невиробничі фонди, тобто фонди, які функціонують у

соціальній сфері,— школи, лікарні, житлові будинки, культурно-освітні та

спортивні об'єкти;

3) домашнє майно населення: житлові будинки, товари довгострокового

користування, одяг тощо;

4) товарні запаси народного господарства (запаси готової продукції на

складах, резерви і страхові запаси).

Надзвичайно важливим компонентом національного багатства є залучені у

процес виробництва природні ресурси, котрими виступають земля, ліс, води,

Страницы: 1, 2, 3, 4


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.