реферат скачать
 

Комерційні банки

процесом. В тій чи іншій мірі лібералізація умов діяльсті

банківської сфери охопила й інші розвинуті країни - Австрію,

Великобританію, Францію, Японію тощо. В кожній з них спостерігалось

зруйнування або розмивання жорстких перегородок, які довгий час

розділали різні види фінансово-кредитних інститутів та окремі

сегменти ринку позичкових капіталів, розвиток конкурентних відносин в

сфері банківського обслуговування, бурхливе розповсюдження фінансових

нововведень, пошук нових форм менеджменту.

Так, у Франції на початку 80-их років була проведена

реорганізація ринків позичкового капіталу, що привела до їх

об'єднання та уніфікації. В результаті винникла нова система

фінансових ринків, що включила тісно пов'язані між собою і

взаємодіючі ланки:

1. Грошовий ринок (ринок короткострокового й середньострокового

капіталу), зокрема:

а) міжбанківський ринок резервних коштів;

б) ринки обігу фінансових інструментів (казначейських

векселів, депозитивних сертифікатів).

2. Ринки цінних паперів (ринки довгострокового капіталу):

а) ринок акцій;

б) ринок облігацій, включаючи появу в 1986 році ринку

опціонних контрактів на купівлю цінних паперів - МОНЕП.

3. Париський міжнародний ринок термінових контрактів ( МАТІФ), що

забезпечують покриття ризиків зміни процентних ставок і валютних

курсів шляхом угод "своп", ф'ючерних контрактів тощо.

Характерною рисою дерегулювання банківської діяльності в Японії

було пом'якшення адміністративного контролю над банківськими

процентними ставками, а також поступова відміна жорстких обмежень на

здійснення фінансових операцій різними категоріями банків. Якщо в

післявоєнні роки до кінця 70-их років в Японії банківські

процентні ставки встановлювались адміністративним шляхом, що, по суті,

не створювало можливостей конкуренції між фінансовими закладами, то

в 1979 році почався процес лібералізації умов залучення банками

депозитів. Банкам було дозволено випускати депозитні сертифікати з

процентною ставкою, що вільно встановлюється. Поступово знижувався

мінімальний номінал сертифікатів, збільшувався строк їх дії. Були

пом'якшені обмеження і по іншому дуже популярному виду депозитів з

нерегульованою ставкою - крупних термінових вкладах, по яких

мінімальний розмір був значно знижений. В останні роки в Японії

продовжується лібералізація банківської діяльності, розширюються

функції різних категорій банків. Серед них виділяються звичайні

банки, включаючи міські банки; банки довгострокового кредиту;

трастбанки; брокерсько-ділерські фірми по операціях з цінними

паперами; філій іноземних банків. Кожній з цих категорій банків

властиві свої обмеження й дозволи на проведення тих чи інших

банківських операцій, що визначає й можливості їх менеджменту.

1.3. Виявлення конкурентів і відносини з ними

Проводячи аналіз конкурентів, необхідно виділити тих основних

суперників, які мають чи ймовірно мають значний вплив на здійснення

вашої власної стратегії. Звичайно це означаєвіділення із широкої

групи оточуючих банк огранізацій тих, які є прямими конкурентами.

Це, як правило, характерно для банківської індустрії, де головні

конкурентні небезпеки витікають від небанківських фінансових і

промислових корпорацій.

Виділяють слідуючі основні групи конкурентів:

- існують прямі конкуренти. До них належать основні банківські

конкуренти чи ті, які мають високі показники росту, особливо якщо

вони успішно здійснюють намічені стратегії. Примітно, що ряд

конкурентів, що знаходяться за кордоном, конкурують з вашим банком

не на географічному ринку, а на конкретних ринках продуктів.

Різні конкуренти повинні підлягати (зазнати) аналізу з різним

рівнем глубини. Ті, які впливають чи можуть вплинути на основну

діяльність, повинні бути більш ретельно досліджені. Необхідно бути

уважними, щоб не випустити з уваги важливих конкурентів, які

історично не були важливі.

- конкуренти в особі нових банків. До них відносяться переважно

іноземні банки, які розширюють свій географічний простір.

- потенційні "новачки" на ринку. Це - нові небанківські

конкуренти. Вони часто несуть не меншу загрозу ніж прямі

конкуренти. До небанківських конкурентів належать різні ітститути, що

мають стабільну базу клієнтів, яка підтримується за рахунок

розширення і вдосконалення системи розповсюдження послуг і засобів

використання низькозатратних технологій.

До таких небанківських інститутів відносяться чотири основних

типів фірм:

1) Фірми з низькими бар'єрами виходу на ринок, що дозволяє їм

належно встановити свою торгову марку і загальну технологію. Слово

"бар'єр" в сфері бізнесу використовується для позначення перешкод

для проникнення на ринок нових конкурентів і спроб фірм, діючих на

ринку, вийти з нього. Прикладами таких компаній можуть бути, Sears

Roebuck, J.C. Penney, Mark & Spencer чи компанії з високим рівнем

технології, такі, як IBM і Geisco.

2) Фірми з гарним досвідом чи з перевагами сінергії. Під

сінергією розуміють співпрацю, взаємодія між організаціями, які

об'єднуються для сумісного функціонування під єдиним началом.

Сіненергія дає багато переваг, що проявляються в підвищені

ефективності діяльності, зниження затрат і т. п. Однак необхідно

завжди з обережністю відноситись до різного роду сінергетичним

ефектам, так як укрупнення організації завжди супроводять зниження

гнучкості і підвищення бюрократизму, які можуть принести тільки до

негативних результатів. До таких компаній належать, наприклад, Merrill

Lynch, American Express / Shearson, Benefical Finance.

3) Передові чи відстаючі фірми, інтегруючі між собою. Серед

основних торгових компаній прикладом може служити Mitsui і

Mitsubishi. Серед індустріальних компаній можна виділити General

Electric і General Motors.

4) Фірми, що купують різного роду продукти, якщо їх вихід на

ринок надає можливість фінансової сінергії. Прикладами можуть бути

ITT Bethlehem Steel.

Деяким фірмам властиво декілька подібних якостей одночасно, що

значно ускладнює банкам конкуренції з ними.

Для оцінки сильних і слабих сторін конкурентів необхідно

зібрати систематизовану інформацію по кожному значному існуючому чи

потенційному конкуренту. Причому за найбільш важливими конкурентами

необхідно встановити безперервне спостереження. Для організацій, що не

представляють особливої небезпеки, буде прийнятним періодичний

щорічний аналіз їх діяльності.

Західні банкіри вважають, що для комплексного аналізу

конкурента необхідна слідуюча інформація:

- назва банка-конкурента чи потенційного конкурента;

- кількість і розміщення офісів, філіалів, операційних комплексів,

небанківських підрозділів;

- чисельність і склад персоналу кожного підрозділу;

- детальна структура організації банку і його підрозділи;

- детальна інформація про наявні послуги, включаючи їх якість і

ціни.

- дані про систему контролю, інформації і плануванню.

Для банківської системи характерна висока ступінь розвитку

відносин конкуренції, тому дослідження цієї проблеми в рамках

аналізу середовища є важливою.

Основна частина банків діє в середовищі багатосилельних

конкурентів. В останні роки, проникнувші на національ внутрішні ринки

іноземні банки, розвитком банків, не виходячих на міжнародний рівень

впровадженням на традиційно банківські ринки небанківських

організацій - конкурентів, на багатьох ринках значно зросла

конкуренція. Результатом цього стало розуміння того, що для успішної

діяльності недостатньо тільки ретельного аналізу ринку і своїх

клієнтів, необхідно ще вивчення своїх основних конкурентів. Раніше

банки досить часто нехтували цією процедурою, однак з недавнього

часу вони переглянули свої підходи. На багатьох ринах банки,

прагнучи до досягнення хороших результатів, витрачають багато часу

і грошей існуючих і потенційних конкурентів.

Аналіз конкурентів і розробка тактики дії банку по відношенню

до основних суперників приносить великі результати, навіть більші

ніж реальних ріст в даному сегменті ринку.

Ця діяльність зводиться до визначення, якого конкурента

атакувати чи від кого, де, коли і як захищатися і дозволяє

приймати важливі тактичні рішення, створюючи основний елемент

стратегічного планування. Для покращення своєї здатності утримувати

ініціативу в відношеннях з конкурентами (а саме така поведінка

вважається найбільш сприятливою), деякі банки налідують практиці

провідних індустріальних компаній, розробляючи інформаційні системи

для аналізу конкурентів і тим самим збільшити свої шанси в

досягненні успіху.

Таким чином, аналіз конкурентів дозволяє:

а) виробити стратегію максимально можливої нейтралізації сильних

сторін конкурентів;

б) зконцентрувати зусилля на тих послугах, де банк має

порівняно стійкі позиції;

в) виділити найбільш перспективних клієнтів;

г) надати допомогу потенційним клієнтам в реальній оцінці

переваг посуг банку в порівнянні з послугами, які надаються

конкурентами;

д) переконливо продемонстувати, чому клієнт повинен вибирати

саме цей банк, а не банк конкурента;

е) почувати себе більш впевнено після чіткого вияснення

сильних і слабких сторін послуг, наданих цим банкам.

Робота на корпоративному і роздрібному ринках в умовах

конкуренції має свої особливості, які необхідно враховувати.

При обслуговуванні корпорацій необхідно пам'ятати:

1)Починаючи новий для вашого банку вид діяльності, першочерговою

задачою, ймовірно, стане входження в число банків, що обслуговують

корпотації. Найбільш жорстока конкуренція буде створюватися в

сегменті орранізацій середнього ринку.

2) В більшості випадків Ваш прибуток - це втрати буть-якого

іншого з існуючих банків. Тільки в дуже рідких випадках Вам

вдасться лідируючі банки і часто це не дуже прибутково у випадку,

якщо Ви - іноземний банк.

3) Вам необхідно попробувати пропонувати ті послуги, в яких у

Вас є перевага над конкурентами і які вигідні Вам, відкинувши

невигідні. Це вимагає від Вас розуміння структури як своїх витрат,

так і витрат конкурентів. Необхідно остерігатися взаємних дотацій в

рамках ряду запропонованих Вами продуктів (зниження вартості одних

послуг за рахунок підвищення вартості інших).

4) Ретельно проаналізуйте ваших клієнтів і виберіть тих , яких

необхідно оберігати від впливу конкурентів, так як Ваші суперники

напевно будуть намагатися те ж, що і Ви збераєтесь розпочати по

відношенню до їх клієнтури.

Коли Ви займаєтесь обслуговуванням роздрібної клієнтури,

пам'ятайте:

1) Традиційно клієнти з високим рівнем достатку найбільш

привабливі і часто використовуються для підтримки бідних рахунків. В

цьому сегменті можна чекати ціленаправлених атак конкурентів.

2) Ретельно вивчіть структуру ваших витрат і виявіть доходи і

витрати , зв'язані з кожним роздрібним сегментом.

3) Виберіть рахунки, які Ви бажаєте добре обслуговувати

пропонуючи відповідні чи переважаючі конкурентів послуги.

4) Будьте готові втратити клієнтів, яких Ви не можете

обслуговувати з вигодою для себе чи які знижують Вашу можливість

обслуговувати привабливих клієнтів.

Процес аналізу конкурентів проходить ряд етапів, на яких банк

повинен розробити систему інформації про конкурентів, яка включає

визначення конкурентів, виявлення джерел інформації про конкурентів і

аналіз цієї інформації. Власне аналіз конкуренції зводиться до

аналізу стратегії конкурента і оцінка його стратегічних можливостей.

Ця система повинна розширюватись як на реально існуючих, так і на

потенційних конкурентів. Огляд стратегій конкурентів повинен включати

розгляд впливу на загальну задачу і цілі Вашого банку і виявити,

де стратегічне положення конкурентів загрожує їх виконанню. Отже цей

аналіз має бути широкомасштабним і відповідними витратами часу.

Задачою конкурентної стратегії, по Портнеру, є проведення

компанії (банку) в такому складі, при якому вона може в повній

мірі використати свої переваги.

З цього видно, що глубинний аналіз конкуренції є важливою

складовою частиною формулуванні стратегії. Мета аналізу - оцінити, які

зміни стратегії можуть використати Ваші конкуренти.

Аналіз конкуренції, як буть-який вид стратегічного аналізу, -

праця дуже важка. Він потребує дорогоцінних досліджень, а багато

потрібних Вам даних малодоступні.

По Портеру, аналіз конкуренції завбачає чотири складових

компонента:

1) майбутні цілі;

2) передбачення;

3) текучу стратегію;

4) можливості.

Добре розібравшись в цьому, Ви можете передбачити характер

реакції Ваших конкурентів. Вона визначається відповідями на ключові

питання, що вказані на мал. № 1.

Майбутні цілі

Знання цілей конкурента дає можливість передбачити, наскільки він

задоволений своїм сьогоднішним положенням і фінансовими результатами.

З цих даних можна зробити висновок про йворівність зміни стратегії

конкурента і відреагувати на події, які його торкаються.

Знання цілей конкурента також може допомогти Вам передбачити

реакцію на зміни в стратегічній картині. Деяких з них можуть

настрашити визначеного суперника. Діагностика цілей конкурентів

повинна охопити і такі якісні характеристики, як лідерство на

ринку, технологічна позиція і соціальний статаус.

Передбачення

Відповідні концепції Портер ділить на дві категорії:

1) оцінка конкурентом самого себе;

2) передбачення конкурента відносно ринку і інших діючих на

ньому компаній (банків).

Кожна компанія (банк) діє у відповідності з певними оцінками

обставин, в яких вона знаходиться. Вона, наприклад, може вважати себе

лідиром в своїй області, виробником з низьким рівнем витрат і т.

п. Такі оцінкиабо передбачення часто впливають на поведінку компанії

і її реакцію на різні події.

Поточна стратегія

На думку Портера, стратегію конкурента необхідно визначати як

оперативну програму, розроблену для кожного функціонального підрозділу

компанії і для кожного способу координації цих функціональних

підрозділів. Стратегія може бути явною або скритою, але в тій чи

іншій формі вона завжди присутня.

Можливості

Аналіз можливостей конкурентів завершає процес діагностики. Їх

ціль, оцінки і стратегії впливають на ймовірність, час, природу і

інтенсивність їх реакцій.

Тому Портер переходить до розгляду сильних і слабких сторін

конкурентів, їх можливостей і загрожуючих факторів. Коли він

переходить від діагностики до терапії, його узагальнення коротке. Він

стверджує, що, опираючись на знання майбутніх цілей конкурентів їх

передбачення, існуючих можливостей і стратегій, можна сформулювати

відповіді на головні питання, які дозволять створити картину

ймовірної реакції конкурентів на різні ситуації.

Розділ II. Основні поняття банківської конкуренції

Згідно з діючим Законом України “Про банки і банківську

діяльність” було закладено основи класичної дворівневої структури

банківської системи, яка включає:

з одного боку - центральний банк, як головний банківський

інститут, який є емісійним центром держави і відповідає за

управління всією грошово-кредитною системою. Виходячи з основних

завдань, центральний банк не націлений на комерційну діяльність та

одерження прибутків;

з другого боку - банківську систему, яка представлена мережею

комерційних банків і небанківських установ, які за умовами здорової

конкуренції покликані задовільнити населення країни і народне

господарство щодо банківських послуг і створити умови для

стабілізації та поступового підвищення национальної економіки.

Діюча нині банківська система України має дворівневу структуру

і схематично виглядає так:

- Національний банк України;

- акціонерно-комерційні банки, які включають:

а) спеціалізовано-універсальні комерційні банки, сформовані

на акціонерній основі (Промінвестбанк, Укрсоцбанк,

Агропромбанк “Україна”);

б) спеціалізовані комерційні банки, що працюють на

державній основі (Ексімпбанк України, Ощадний банк);

в) інші комерційні банки.

Перехід української банківської системи від одного до

двухрівневої і від державної банківської монополії до ринкової

конкуренції висунуло проблему конкуренції в банківській справі на

одне з перших місць. Розглянем, що являє собою банківська

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.