реферат скачать
 

Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності

здійснюється у трьох формах : тверда застава ( певна маса товару

закладається на користь банка ) , застава у товарообігу , застава товару у

переробці . Бланковий кредит видається підзобов’язання боржника погасити

його в певний строк . Документом по кредиту виступає соло-вексель з однім

підписом боржника . Різновидами бланкових кредитів є контокорент та

овердрафт. Котнокорентом називається єдиной рахунок , за яким здійснюються

всі операції між юанком і клієнтом , в тому числі і по використанню

кредитів. Овердрафт - надання банком право віставляти в межах певної суми

платіжні доручення на данного клієнта поверх залишку на його рахунку.

5. По валюті займу розрізняють :

кредити , що надаються в валюті країни

позичальника

кредити , що надаються в валюті країні

кредитора

кредити , що надаються в валюті третьої

країни

кредити , що надаються в міжнародній

грошовій одиниці

6. За умовами реалізації кредити підрозділяють на :

наявні ( сума кредиту зараховується на

рахунок кредитора )

акцептні

При цій формі кредитування акцептується тратта - перевідний вексель,

що являє собою письмовий наказ кредитора позичальнику про виплату останнім

певної суми грошей третій особі або пред’явнику тратти .

7. По кредиторах розрізняють :

урядові кредити

кредити , що надаються міжнародними валютно-фінансовими

організаціями

приватні кредити

В світовій практиці існують наступні джерела отримання кредиту :

1. Брокерські та та комісійні фірми.

Кредити , як правило надаються під товари. Ці фірми використовують

банківські кредити , тому їх кредити дорожче ніж у банку. До послуг

брокерів вдаються тоді , коли отримання кредита в своїй країні обходиться

дорожче , коли ринок є мало відомим або реалізація товара потребує

особливої специфіки.

2. Банківськи установи

Якщо в роботі Зовнішньоекономічного банку широко застосовується

довгострокове валютне кредитування під гарантію міністерств та відомств ,

то в практиці комерційних банків переважає короткострокове кредитування .

При вирішенні питання про надання валютного кредиту вповноважені

банкирозглядають ціль отримання кредита , характеристику товара , що

закупається та можливість його реалізації в межах країни , а також

економічний ефект від використання товарів, що закуповуються за рахунок

кредиту , джерела фінансування в національній валюті та джерела погашення

кредита в іноземній валюті. Серед різних варіанті здійснення експортно-

імпортних операцій , пов’язаних з кредитом , зустрічаються , в переважній

більшості , наступні :

1. Кредит в гривнях для закупки товара в Україні та продажу за

кордоном

2. Кредит в гривнях , конверсія його в валюту, для закупки товара за

кордоном та продажу в Україні за гривні

3. Кредит в валюті, для закупки товара за кордоном та продажу в

Україні за гривні

4 . Кредит в гривнях для закупки товара в Україні , бартер з

інофірмою , продаж в Україні за гривні.

Для забезпечення кредитів використовуються в основному такі форми :

1. Застава валютних цінностей ( вразі неповернення кредиту банк

частково відшкодовує збитки за рахунок застави )

2. Товарно - матеріальні цінності , які закупає позичальник ( банки не

заинтересовані , як правило , в цій формі , бо вних можуть виникнути

проблеми з реалізацією застави)

3. Гарантія ( найбільш приваблива для банків форма , бо вразі несплати

кредита, повністю або частково, банк має право на відшкодування збитків за

рахунок гаранта .

Ставки по валютних кредитах можуть бути фіксованими та плаваючими.

Плаваючі ставки складаються з двох частин : базової ставки та надбавки (

маржи ) банка , яка і є безпосередньо предметом договору між кредитором та

позичальником . Роль базової ставки можуть відігравати ставка по

незабезпеченим кредитам першокласним позичальникам , облікова ставка

центрального банку та ин.

Кредитні ризики пов’язані не лише з погіршенням фінансового положення

позичальника , а також з погіршенням економічної коньюнктури , змінами

законодавства , політичними подіями. Тому держава заохочує

зовнішньоекономічну експансію за допомогою податкових та митних пільг ,

субсидій , кредитів , боніфікації ( субсідуванні процентних ставок , тобто

відшкодування банкам а рахунок держбюджета різниці між ринковими та

пільговими ставками по експортним кредитам ) . Державні гарантії по

короткостроковим експортним кредитам перетворюють тратті експортерів в

першокласні цінні папери.

Для кредитування та страхування зовніщньоекономічних операцій в

багатьох країнах створені напівдержавні страхові компанії , експортно-

імпортні банки.

3. Фірмові ( комерційні ) кредити

Видаються експортерами та імпортерами , що тісно пов’язані товарними

угодами та розрахунками по них. Фірмовий кредит оформляється векселем або

надаються за відкритим рахунком.

При кредитуванні у формі відкритого рахунку експортер виставляє

рахунки після відвантаження товару на покупця , а сплата по ціх рахунках

відбувається через обумовлений стронами термін. За умови регулярних

поставок сторони домовляються , що розрахунки між ними будуть здійснюватися

не за кожну окрему партію , а в певні терміни - звичайно наприкінці місяця

або кварталу. При використанні векселів ( інкассова форма розрахунку )

кредитування засновується на траттах.

Як вже зазначалося при цій формі кредитування продавець виписує тратту на

отримувача і дає вказівку банку-інкасатору передавати документи , що

додаються до тратти , тільки за умови акцепту останнім тратти. Тратта

частіше всього використовується при короткостроковому кредитуванні . В

деяких країнах встановлюється максимальний строк тратти від 120 до 180

днів. Схема здійснення такого кредиту зводиться до наступного :

Експортер поставляє товар

Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1

Експортер в визначений по тратті термін прад’являє вексель до оплати в

банк 1

Експортер отримує платіж від банка 1

Оплата товара відбувається пізніше поставки товара тому експортер

кредитує імпортера.

Але акцепт імпортера може бути замінений на банковський акцепт.

Експортер вимогає банківського акцепту у випадках коли він не впевнений у

платіжоспрроможності імпортера або заинтересований в найскорішому отриманні

коштів і планує продати ( врахувати ) тратту до строка її платежа . В цьму

випадку механізм кредитування має такий вигляд :

Експортер поставляє товар

Імпортер розраховується векселем , акцептувавши його в своєму банку 1

Експортер регеструє вексель в своєму банку 2

Банк 2 в визначений по тратті термін прад’являє вексель до оплати в банк 1

Банк 2 отримує платіж від банка 1

Покупаючи достроково вексель , банк виплачує клієнту не повну

сумму векселя , а за мінусом суми , що залежить від відсотка , який

застосовуєть для данного виду цінних паперів та терміну, що лишився до

оплати тратти. При купівлі тратти банк надає тим самим кредит , але вже не

імпортеру , а експортеру ( до того моменту поки тратта не буде оплачена

імпортером ) .

Щоб уникнути недостатньо забезпечених кредитних ризиків банки

приймають на облік векселя як найменьш з двома підписами і на термін не

більше 6 місяців . В деяких випадках банк може відмовитися від акцепту

тратти і запропонувати експортеру аванс під вексельне забезпечення. Після

того як імпортер оплачує тратту банк проводить розрахунки з імпортером :

віднімає комісію , що належить йому за послуги , процент за кредит та суму

авансу , а різницю повертає експортеру.

Для продавця аванс проти тратти може бути навіть вигідніше ніж продаж

тратти з відповідною скидкою при умові , що він не потребує поповнення

оборотного капіталу негайно на вю сумму проданого товару. Експортер та

імпортер можуть передбачити , що акцепт буде здійснено не банком імпортера

, а більш надійним з точки зору експортера банком. Таким банком може бути

банк третьої країни . Треба також зазначити , що акцептований першокласним

банком вексель можливо буде реалізувати на ринку банківських акцептів.

Розвитком акцептного кредитування є акцептно-рамбурсний кредит , засновагий

на сполученні акцепта векселів експортера банком третьої країни та переводі

( рамбурсуванні ) суми векселя імпортером банку-акцептанту.

Новими специфічними формами кредитування зовнішньої тогівлі стали

операції лізінга , факторінга та форфейтерування.

Відмінність лізінгових операцій від звичайної аренди полягає в

наступному :

об’єкт угоди вибирається арендатором а не арендодавцем , який купує

обладнання за свій рахунок ;

строк лізінга меньше строку фізичного зносу обладнання і наближений до

строку податкової амортизації ;

по закінченні дії контракту клієнт може продовжити його на піьгових умовах

або викупити обладнання на пільгових умовах ;

в ролі арендодавця виступає фінансова установа - частіше всьго лізінгова

компанія.

Лізінгові операції дозволяють фірмам набувати обладнання не роблячи

капіталовкладеньь і не змінюючи баланс. Фінансовий лізінг в цілому схожий

зі звичайним лізінгом , але має свої відмінності. При цьому різновиді

лізінгу арендатор відповідно угоди має опцион на покупку в кінці строку

аренди по номінальній заздалегідь встановленій ціні . Звичайно це ціна в

1 доллар або інша символічна ціна . Строк фінансового лізінгу співпадає зі

строком амортизації обладнання 10 - 15 років , тому фінансовий лізінг

являє собою альтернативне ( отриманню кредитів ) джерело фінансування ,

бо при ноьму відбувається фактичний продаж майна аредарю у розстрочку . В

світовій практиці використовуються такі види фінансового лізінгу :

Лізінг “ стандарт “ . Прицьому виді виробник продукції передає

обладнання лізінговій компанії , а та , в свою чергу , здає його в

аренду споживачу. Між споживвачем обладнання та виробником не існує ніяких

правових відносин , однак за окремою угодою виробник може здійснювати

обслуговування обладнання. Лізінгові компанії в питання про технічне

обсуговування не втручаються.

Лізінг “ ліз - бек “ . Суть цієї операції полягає в тому , що власник

обладнання продає його лізінговій компанії і одночасно бере його в аренду .

Цей вид лізінгу використовується в тому випадку коло власник зіштовхнувся

з нестатком в коштах і тим самим розраховує виправити своє фінансове

становище.

Лізінг “ постачальнику “ . В данному випадку продавець обладнання , як і

при лізингу “ ліз - бек “ стає орендарем , однак арендоване обладнання

використовується не ним, а іншими орендарями , яких він повинен знайти і

здати їм обладнання у субаренду .

Факторингові операції полягають у закупівлі спеціальною компанією

грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасації . Авансуючи

кошти експортеру до настання строку вимоги , факторінгова компанія кредитує

його. Величина авансу коливається від 70 до 90 % від суми фактури. Інші

10 - 30 % після вичету процента за кредит та коміссії за послуги

зараховуються на блокований рахунок клієнта. Кошти з цього рахунку

відіграють роль покриття комерційного ризику . Після сплати боргу покупцем

кошти з блокованого рахунку зараховуються клієнту , а рахунок закривається

. Факторинговий кредит дорожче звичайного , бо він супроводжується

інкасовими , юридичними , обліково-контрольними , консультаційними та

іншими послугами . За допомогою факторингу рефінансуються вимоги строк

сплати яких не перевищує 360 діб. Факторинг має найбільшу вигоду для

крупних експортерів , що мають значні відстрочки у платежах та недостатню

наявність коштів . Вони отримують наступні вигоди :

вивільнення від ризику неплатежу ;

дострокова реалізація портфеля боргових вимог ;

спрощення структури балансу ;

скорочення строку інкасації вимог на клієнтів ;

економію на бухгалтерських , адміністративних та інших витратах ;

Наступною специфічною формою кредитування є форфейтування.

Форфейтеруванням називається покупка векселів , інших боргових та

платіжних документів за готівковий розрахунок . Покупець ціх вимог бере

на себе комерційні ризики , пов’язані з неплатежеспроможністю імпортера ,

без права регреса ціх докуменів на попереднього власника . Форфейтер

фактично бере на себе усі види ризику, а експортер відповідає лише за

правові аспекти вимог , наприклад , за відповідність товара умовам угоди .

Форфейтування дає експортеру наступні переваги :

страхування кредитного ризику ;

страхування ризику зміни процентних ставок та валютних курсів ;

вивільнення від необхідності контролю за погашенням кредиту та роботи по

інкасацій платежів ;

В залежності від кредитоспроможності імпортера строк вимог обмежується

як правило 2-5 роками . Векселя повинні бути з авалем банку країни покупця

, а інші вимоги - з банківською гарантією. Без данних відміток вимоги не

можуть бути проданими форфейтеру.

Слід відмітити , що для західних банків операцій по факторингу та

форфейтуванню стали добре оснащеними видами фінансових послуг , що

надаються експортерам. Вплив на хід розрахунків полягає в відкритті

акредитиву від імені імпортера на зарубіжного постачальника та наданні

імпортеру забалансових кредитів на строк до надходження платежів від

реалізації продукції на внутрішньому ринку .

1.2.2 Основні законодавчі положення про кредитування

зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право :

самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-

поміж тих , що не суперечать законам України та відповідають міжнародним

правилам.

Безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів

у діючий на теріторії України валюті та в іноземній валюті як у межах , так

і за межами України , самостійно приймати рішення по зазначених питаннях.

Вільно обирати банківсько-кредитні установи , що будуть вести їх валютні

рахунки та розрахунки з іноземними суб’єктами господарської діяльності ,

користуватись їх послугами з додержанням при цьому вимог чинніх законів

України .

Розрахункове та кредитне обслуговування суб’єктів зовнішньоекономічної

діяльності здійснюється на теріторії України банком для

зовнішньоекономічної діяльності України і уповноваженими банківськими та

кредитними установами , а також іноземними та міжнародними банками ,

зареєстрованими у встановленому порядку на теріторії України

Кредитування зовнішньоекономічної діяльності у діючий на теріторії

України валюті та в іноземній валюті здійснюється на основі домовленостей

та на умовах погоджених між кредиторами та одержувачами кредитів у

кредитних угодах , договорах .

Розрахункові кредити банків , які видаються суб’єктам

зовнішньоекономічної діяльності за спеціальним кредитним (позичковим )

рахунком у діючий на теріторії України валюті для покриття коштів , що

тимчасово вилучаються з обігу , забезпечуються товарно-матеріальними

цінностями, розрахунковими , транспортними та/або товарносупровідними

документами. Всі інші кредити , крім розрахунових , забезпечуються майном ,

що належить на праві власності боржнику , та/або його немайновими правами.

Державне кредитування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та

гарантування державою комерційних кредитів , що надаються цим суб’єктам, в

Україні здійснюється через банк для зовнішньоекономічної діяльності

України та інші уповноважені банки .

Умови державного кредитування та гарантування державою комерційних

кредитів визначаються кредитними угодами , що укладаються між відповідними

суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та банком для

зовнішньоекономічної діяльності України.

Рішення про надання державних кредитів та гарантій приймається банком

зовнішньоекономічної діяльності України в межах лімітів державного

кредитування зовнішньоекономічної діяльності у діючій на теріторії

України валюті та в іноземній валюті за поданням суб’єктів

зовнішньоекономічної діяльності та за результатами експертної оцінки

техніко-економічного обгрунтування об’єкта кредитування та умов окупності

кредитів . Банк для зовнішньоекономічної діяльності України повинен

повідомити про соє рішення подавця заявки на державний кредит ( державну

гарантію комерційного кредиту ) у місячний строк з дня подання зазначеної

заявки . В разі відсутності вищеозначеної експертної оцінки об’єкта

кредитування відмова у державному кредитуванні ( державному гарантуванні

комерційного кредиту ) суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності з підстав

недоцільності не дозволяється. Розмир державного кредиту ( державної

гарантії комерційного кредиту ) , що надається у діючий на теріторії

України валюті та/або іноземній валюті одному суб’єкту

зовнішньоекономічної діяльності не може перевищувати 5 % від відповідних

річних лімітів державного кредитування зовнішньоекономічних операцій.

1.3 Страхування зовнішньоекономічних операцій

Питання про страхування експортних кредитів набуло великого значення у

звязку зі всезростаючим розподілом праці у зовнішній торгівлі. Підприємці

все більше намагаються зосередити всі свої зусилля на обраній ними

діяльності не відволікаючись на спірну сферу кредитного ризику , що виникає

через кредитування іноземного покупця товару . До розглянення основ

страхування , необхідно вивчити природу ризику пов’язаного з наданням

комерційного кредиту .

Для повного розуміння суті питання необхідно ввести нові терміни

загальноприйняті у світовій практиці щодо данної теми.

Трасант ( drawer ) - особа , яка виписує перевідний вексель (

тратту)

Трасат (drawee) - особа , яка зобов’язана сплатити за перевідним

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.