реферат скачать
 

Анализ резервирования кредитных операций КБ и пути повышения его результативности

"субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна".

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий

кредитний ризик для кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними

операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках)

шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями

ризику, на вартість прийнятного забезпечення. Банки зобов'язані створювати

та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір

чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний

коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній

та іноземних валютах.

Не здійснюється формування резерву за бюджетними кредитами-1, за кредитними

операціями між установами в системі одного банку-2, а також за операціями

фінансового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно.

1 Бюджетні кредити - бюджетні кошти, які розміщені банком у вигляді

кредитів на підставі договору з розпорядником цих коштів, за якими банк не

несе кредитного ризику.

2 Для банків із 100% іноземним капіталом - за кредитними операціями з

материнською компанією, якщо ця компанія має кредитний рейтинг не нижчий

ніж "інвестиційний клас".

У разі консорціумного кредитування резервуванню в провідному банку підлягає

тільки та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

За коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в

інших банках, а також депозитами до запитання в інших банках (№1500) і

сумнівною заборгованістю за коштами до запитання в інших банках (№1580)

банки зобов'язані формувати резерв: за коштами, розміщеними в банках-

нерезидентах, - з урахуванням ризику країни; за коштами, розміщеними в

банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або

ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в

офшорних зонах - на всю суму цих коштів.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та

нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під

нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями,

класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також

"безнадійні".

Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується

заборгованість.

Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за

непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за

основним боргом, стягнення якої є неможливим.

Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та

нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за

кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію

(або укладено угоду на її здійснення-3). Формування резервів банки

зобов'язані здійснювати щомісячно в повному обсязі незалежно від розміру їх

доходів за групами ризику відповідно до сум фактичної кредитної

заборгованості за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до

встановленого строку для подання місячного балансу.

3 Угода про надання гарантії тощо.

Розмір фактично сформованого резерву за кредитними операціями банків

контролюється за даними місячного балансу-4.

4 Контроль за даними місячного балансу означає, що формування резерву

здійснюється з урахуванням коригуючих проводок відповідно до Порядку

формування коригуючих проводок, що здійснюються комерційними банками

України з метою забезпечення реальної фінансової звітності, затвердженого

постановою Правління Національного банку України від 10.09.98 №358 (із

змінами і доповненнями).

Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за рахунок резерву під

нестандартну заборгованість за рішенням правління банку.

Банки зобов'язані розробити та затвердити за рішенням відповідного органу

банку внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних

операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника

(контрагента банку). Ці документи повинні подаватися на вимогу

вповноважених працівників Національного банку для перевірки достовірності

оцінки фінансового стану позичальників, правильності їх класифікації та

достатності резервів під кредитні ризики. Відсутність чи неподання цих

документів для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку

вважається підставою для негативних висновків щодо якості активів та

управління банку.

1.2.2. Оцінка фінансового стану позичальника

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком

самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій

(кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника

(контрагента банку) з урахуванням вимог положення Національного банку про

порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат

за кредитними операціями банків (Показники, що наведені в п.4.3,

ураховуються обов'язково. Додатково можуть використовуватися й інші

показники, які визначаються банками самостійно з урахуванням особливостей

виробничих процесів у різних галузях господарювання.), у яких мають бути

визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки

фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі

аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо.

Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента

банку), яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до

внутрішньобанківського положення банку про кредитування.

Оцінку фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням

поточного стану обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної

заборгованості банк здійснює в кожному випадку укладання договору про

здійснення кредитної операції, а надалі - не рідше ніж один раз на три

місяці, а для банків - не рідше ніж один раз на місяць.

Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки

фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою

адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними.

Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для

кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших

показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання

позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями.

Вагомість кожного показника визначається індивідуально для кожної групи

позичальників (контрагентів банку) залежно від кредитної політики банку,

особливостей клієнта (галузь економіки, сезонність виробництва, обіговість

коштів тощо), ліквідності балансу, становища на ринку тощо.

Клас позичальника (контрагента банку) за результатами оцінки його

фінансового стану визначається на підставі основних показників та

коригується з урахуванням додаткових (суб'єктивних) показників.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи банк

має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної

ліквідності);

фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів,

співвідношення залучених і власних коштів);

обсяг реалізації;

обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і

суми кредиту, наявність рахунків в інших банках;

наявність неплатежів - у динаміці);

склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній

звітний та поточний роки);

собівартість продукції (у динаміці);

прибутки та збитки (у динаміці);

рентабельність (у динаміці);

кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність

діючих кредитів).

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ1), що характеризує те, як швидко

короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними

активами:

КЛ1 = Ав/ Зп

де Ав - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їх

еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з

короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ1 - не менше 0,2;

коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ2), що характеризує можливість погашення

короткострокових зобов'язань у встановлені строки:

КЛ2 = Ал/ Зп

де Ал - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів,

дебіторської заборгованості, векселів одержаних,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з

короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КЛ2 - не менше 0,5;

коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує те, наскільки обсяг

короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх

ліквідних активів:

КП = Ао/ Зп

де Ао - оборотні активи,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з

короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Оптимальне теоретичне значення показника КП - не менше 2,0.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь

мобільності використання власних коштів:

КМ = (Вк – Ан)/ Вк

де Вк - власний капітал підприємства,

Ан - необоротні активи.

Оптимальне теоретичне значення показника КМ - не менше 0,5;

коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику:

КН = Зк/ Вк

де Зк - залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання),

Вк - власний капітал.

Оптимальне теоретичне значення показника КН - не більше 1,0.

Рентабельність позичальника визначається за такими показниками:

рентабельність активів:

Р = Пч/ А

де Пч - чистий прибуток,

А - активи;

рентабельність продажу:

Р = Пч/ Ор

де Пч - чистий прибуток,

Ор - обсяг реалізації продукції (без ПДВ).

Аналіз грошових потоків позичальника має здійснюватися з урахуванням такого

показника:

співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника (у тому числі

відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та

відсотками за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для

короткострокових кредитів):

К = [(Нсм x n) - (Зм x n) – Зі] / Ск

де Нсм - середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох

останніх місяців (за винятком кредитних коштів),

Ск - сума кредиту та відсотки за ним,

n - кількість місяців дії кредитної угоди,

Зм - щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-

господарські витрати тощо),

Зі - податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що

мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов'язань, строк

погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього

балансу).

Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана з

сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень

визначається за 12 місяців.

Оптимальне теоретичне значення показника К - не менше 1,5.

Також можуть бути враховані суб'єктивні чинники, що характеризуються такими

показниками:

ринкова позиція позичальника та його залежність від циклічних і структурних

змін в економіці та галузі промисловості;

наявність державних замовлень і державна підтримка позичальника;

ефективність управління позичальника;

професіоналізм керівництва та його ділова репутація;

інша інформація.

Оцінка фінансового стану позичальника-банку здійснюється не рідше ніж один

раз на місяць на підставі:

інформації позичальника-банку про дотримання економічних нормативів і

нормативу обов'язкового резервування коштів;

аналізу якості активів і пасивів;

аналізу прибутків і збитків;

інформації про виконання банком зобов'язань у минулому;

інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;

щорічного аудиторського висновку.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи мають

ураховуватися: (загальний матеріальний стан клієнта (доходи і витрати,

майно, право власності на яке засвідчується згідно з чинним законодавством

України; відповідні підтверджувальні документи), соціальна стабільність

клієнта, тобто наявність постійної роботи, сімейний стан, вік клієнта,

інтенсивність користування банківськими кредитами (гарантіями тощо) у

минулому та своєчасність погашення їх і відсотків (комісій тощо) за ними, а

також користування іншими банківськими послугами тощо, ділова репутація,

інша інформація.

Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану

здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:

Клас "А" - фінансова діяльність дуже добра (прибуткова та рівень

рентабельності вищий ніж середньогалузевий, якщо такий визначається), що

свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними

операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним

відповідно до умов кредитної угоди;

економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики

оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами

банку);

вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію;

кредитна історія позичальника - бездоганна.

Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним (До першокласного

забезпечення належать: застава майнових прав на грошові депозити; безумовні

гарантії: урядів країн категорії "А", Міжнародного банку реконструкції та

розвитку, Європейського банку реконструкції та розвитку, банків з рейтингом

не нижче ніж "інвестиційний клас"; забезпечені гарантії банків України, а

також інше ліквідне забезпечення, що користується високим попитом на ринку

та може бути швидко реалізоване (згідно виносці 7 в редакції Постанови

Нацбанку №418 від 24.10.2000; із змінами, внесеними згідно з Постановою

Національного банку №502 від 07.12.2001 ). Немає жодних свідчень можливих

затримок з поверненням основної суми боргу та/або зі сплатою відсотків.

Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі

проводитиметься на такому ж високому рівні.

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати:

позичальники - банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж

показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових

рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо);

позичальники – банки (резиденти), які дотримуються економічних нормативів,

що встановлені Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності

комерційних банків (затвердженою постановою Правління Національного банку

України від 14.04.98 №141, із змінами і доповненнями), за умови, що

значення нормативів платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н4)

становлять відповідно не менше ніж 15% та 8%.

Клас "Б" - фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за

характеристиками до класу "А" (тобто фінансова діяльність добра або дуже

добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, якщо такий визначається,

окремі економічні показники погіршились або мають незначні відхилення від

мінімально прийнятних значень), але ймовірність підтримування її на цьому

рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти банку),

які віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні

недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для

обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового

результату їх діяльності.

Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів (щодо

оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення

кредитних операцій тощо).

За результатами оцінки фінансового стану позичальник відноситься до

відповідного класу. Якщо рівень забезпечення за окремою кредитною операцією

не відповідає умовам визначеного класу, то позичальника слід віднести на

клас нижче, а якщо забезпечення є першокласним, то клас позичальника можна

підвищити (згідно до абзацу сьомому пункту 4.6 в редакції Постанови

Нацбанку №418 від 24.10.2000 )

Недоліки в діяльності позичальників, які віднесені до класу "Б", мають бути

лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника

потрібно знизити. До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами

можуть належати: позичальники - банки (нерезиденти), що мають кредитний

рейтинг не нижче ніж "інвестиційний клас", що підтверджений у бюлетені

однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard &

Poor's, Moody's тощо); позичальники - банки (резиденти), які дотримуються

встановлених економічних нормативів, за умови, що значення нормативів

платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н4) становлять відповідно не

менше ніж 10% та 6%. (згідно до пункту 4.6 в редакції Постанови Нацбанку

№418 від 24.10.2000 )

Клас "В" - фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж

середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, деякі економічні

показники не відповідають мінімально прийнятним значенням) і потребує більш

детального контролю.

Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про

ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі

і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені.

Проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитними операціями,

необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність застави,

тощо. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і

покращення фінансового стану позичальника.

До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати

позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за

показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових

рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо), а також

можуть належати позичальники-банки (резиденти), які дотримуються

встановлених економічних нормативів.

Клас "Г" - фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не

Страницы: 1, 2, 3


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.