реферат скачать
 

Розміщення продуктивних сил

коксівне (Донецька область) і енергетичне (Луганська область) вугілля. На

вугільній промисловості базується потужна електроенергетика. Вона

представлена тепловими електростанціями, які дають близько третини всієї

електроенергії країни (Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миро-нівська,

Сіверськодонецька, Слов'янська, Старобешівська, Штерівська).

Галуззю спеціалізації є чорна металургія, проте за виробництвом металу

Донецький район поступається Придніпровському. Тут виробляють чавун, сталь,

різноманітний прокат. (Пригадайте, на яких сировинних ресурсах працює ця

галузь. Які з них власні, а які девізні?)

пром»). Цьому

сприяють запаси кухонної солі, а також карбонатної сировини. (Пригадайте,

де.)

Дістала розвиток хімія органічного синтезу. Сировиною для неї є продукти

нафтопереробки, природний і коксовий газ. Нафтопереробна промисловість

зосереджена в Лисичансь-ку, смоли і пластмаси виробляють у Донецьку і

Сіверськодонецьку, гумотехнічні вироби — в Лисичанську. Сажу (технічний

вуглець) постачає виробництво в Стаханові. (Які екологічні проблеми

пов'язані з розвитком цих галузей промисловості?)

Значного розвитку в районі досягло важке машинобудування, передусім

виробництво обладнання для гірничодобувної, металургійної, будівельної

індустрії, рухомого складу залізничного транспорту.

Найбільші підприємства важкого машинобудування знаходяться в Краматорську.

Тут виробляють крокуючі екскаватори, прокатні стани, шахтне і транспортне

устаткування, верстати для обробки великих деталей для прокатних станів,

залізничних вагонів.

Виробництво гірничошахтного устаткування налагоджено на машинобудівних

заводах Донецька, Луганська, Горлівки, Дружківки, Ясинуватої, обладнання

для металургійної промисловості — у Макіївці, Дебальцевому, Слов'янську.

Транспортне машинобудування Донецького району представлене вагонобудівним

заводом у Стаханові. Маріупольське ВО «Маріупольважмаш» виготовляє різні

типи залізничних цистерн, ВО «Луганський тепловозобудівний завод»

(найбільше підприємство транспортного машинобудування в Україні) —

тепловози.

У Луганську і Маріуполі виробляють сільськогосподарські машини, в

Первомайську Луганської області — електродвигуни для врубових машин.

Виробництво різноманітного електротехнічного обладнання зосереджено у

Донецьку, Слов'янську і Торезі.

Район має потужну будівельну індустрію, підприємства якої переважно

розміщуються в малих і середніх містах. (Пригадайте, чи є сировинна база

для цієї галузі в Донбасі.) Найбільшого розвитку досягла цементна і скляна

промисловість. Виробляють також покрівельні матеріали (толь, шифер),

керамічні вироби, залізобетонні конструкції.

Високий рівень територіальної концентрації характерний для цементної

промисловості району. Працює цементний комбінат у Амвросіївці, цементні

заводи в Макіївці, Єнакієвому і Краматорську.

У Донецькому районі зосереджена значна частка виробництва віконного і

технічного скла в країні. Найбільшим підприємством галузі є

Костянтинівський завод «Автоскло».

Природні умови і потреби міського населення сприяли формуванню в районі

потужного АПК. Близько 80 % сільськогосподарських угідь припадає на орні

землі. Вони займають площу понад 3 млн 'гектарів. З них близько 50 %

знаходиться під зерновими культурами, 35 % — під кормовими.

Особливістю сільського господарства району є переважання тваринництва над

рослинництвом. Тваринництво має молочно-м'ясний напрям. (Чому?) Розвинуто

також свинарство і птахівництво. В найбільш індустріальній частині району

сільське господарство має приміський характер. Південь і північ Донецького

району спеціалізуються на вирощуванні зерна, насамперед озимої пшениці та

соняшнику.

Підприємства, що переробляють сільськогосподарську продукцію, переважно

зосереджені у найбільших промислових вузлах. Серед них виділяються

борошномельно-круп'яна, м'ясна, молочна, пивоварна, виноробна,

хлібопекарська та кондитерська. (Розміщення яких галузей визначається

сировинними чинниками, а які тяжіють до споживача?)

Розвинута в районі соляна галузь, що належить до харчової. промисловості.

Тут зосереджено 75% видобутку солі в країні.

Легка промисловість використовує як місцеву сировину, так і девізну. В

галузі зайняті здебільшого жіночі трудові ресурси. Найбільшими

підприємствами в районі є Донецький бавовняний та Луганський тонкосуконний

комбінати, трикотажні підприємства Луганська, Донецька, Маріуполя, шкіряно-

взуттєві — Донецька, Луганська, Костянтинівки, Артемів-ська. В багатьох

містах району знаходяться швейні цехи і фабрики.

Значно розвинутий в районі транспортний комплекс. За обсягами перевезень

район посідає перше місце в країні. Провідне місце за цим показником займає

залізничний транспорт.

Висока густота міських поселень і великі обсяги перевезень сировини і'

готової продукції зумовлюють найгу-стішу в країні мережу залізниць, що

становить 56 км на 1 000 км2 території.

Основними електрифікованими: залізницями є Ясинувата—

Чаплине—Дніпропетровськ—Кривий Ріг, їловайськ—Слов'янськ— Лозова—Харків,

Слов'янськ—Донецьк—Маріуполь.

Друге місце за обсягами перевезень у районі займає автомобільний транспорт.

Основними магістралями є: Донецьк— Дніпропетровськ,

Донецьк—Артемівськ—Харків, Луганськ— Дебальцеве—Донецьк—Запоріжжя.

Промисловими вузлами району є: Донецько-макіївський, Маріупольський,

Горлівсько-Єнакіївський, Луганський, Кра-маторсько-Костянтинівський,

Стаханово-Алчевський, Лисичан-сько-Рубіжанський.

Провідними галузями Донецько-макіївського проми слового вузла є вугільна

промисловість і чорна металургія Основні центри вузла — Донецьк (1 млн 121

тис. чоловік) Макіївка (424 тис. чоловік).

У межах вузла знаходяться підприємства чорної металургії, представлені

Донецьким і Макіївським металургійними заводами, Харцизьким трубним

заводом.

Машинобудівні підприємства розташовані в Донецьку, Макіївці, Ясинуватій

тощо. Розвинуті також легка та харчова галузі промисловості. Донецьк —

важливий залізничний вузол, що об'єднує 6 станцій.

Маріупольський промисловий вузол розміщений на півдні району на березі

Азовського моря. Найбільшим центром вузла є Маріуполь (549 тис. чоловік).

Тут працюють два великих металургійних комбінати. Зосереджено виробництво

залізничних цистерн і металургійного устаткування, коксохімія. В місті є

підприємства легкої (швейна, взуттєва, трикотажна) та харчової (м'ясна,

молочна, рибоконсервна, борошномельна, хлібопекарська, кондитерська)

галузей промисловості. Маріупольський порт — найбільший на Азовському морі.

До Горл і всько - Єн ак іївс ького промислового вузла належать Горлівка,

Єнакієве, Дебальцеве, Пантелей-монівка та Ясинівка.

У промисловому вузлі зосереджені вугільна, хімічна, коксохімічна,

металургійна і машинобудівна галузі промисловості. В Горлівці (336 тис.

чоловік) та на її околицях працює кілька великих шахт потужністю понад 1

млн тонн вугілля на рік.

На газі Горлівського і Єнакіївського коксохімічних заводів виробляють аміак

і гранульовані добрива (Горлівське ВО «Стирол»).

Великий машинобудівний завод в Горлівці випускає вугільні комбайни та інше

шахтне устаткування. На території вузла знаходиться Микитівський ртутний

комбінат. Для забезпечення потреб населення міста і збалансованого

використання трудових ресурсів в Горлівці виникли підприємства легкої і

харчової промисловості.

Єнакієве (120 тис. чоловік) майже втричі менше Горлівки за кількістю

населення. Місто є значним центром вугільної, коксохімічної, металургійної

та цементної промисловості.

До складу Краматорсько-Костянтинівського промислового вузла входять

Краматорськ, Слов'янськ, Арте-мівськ, Часів Яр та ін. Вузол знаходиться на

півночі Донецької області і спеціалізується на важкому машинобудуванні,

чорній і кольоровій металургії. Розвинуті тут також хімічна промисловість,

промисловість будівельних матеріалів, видобуток вогнетривких глин і

кам'яної солі. Промисловість вузла працює на електроенергії Слов'янської і

Миронівської ДРЕС.

Найбільшим промисловим центром вузла є Краматорськ (204 тис. чоловік).

Серед галузей переважає важке машинобудування. Три машинобудівні заводи

виробляють машини і обладнання для чорної металургії, хімії, енергетики,

вугільної промисловості: блюмінги, слябінги, ротори для турбін, мостові

крани, крокуючі екскаватори, потужні преси, шахтні підйомники тощо.

Працюють також заводи: металургійний, коксовий, будівельних матеріалів.

Важливим центром Краматорсько-Костянтинівського вузла є Слов'янськ (138

тис. чоловік) — досить своєрідне за своєю спеціалізацією місто. Місцеві

ресурси солі і крейди є основою для розвитку хімічної і соляної

промисловості (ВО «Хімпром»). Розвинуті також важке і електротехнічне

машинобудування, виробництво обладнання для чорної металургії і коксохімії

та арматурно-ізоляційного устаткування, будівельних машин. Місто —

найбільший в країні центр, що виробляє олівці. Поряд із Слов'янськом

розташований Слов'яногірськ — важливий рекреаційний центр, що використовує

грязі і соляну ропу Торських соляних озер.

На південь від Краматорська знаходиться Костянтинівна (106 тис. чоловік) —

потужний центр чорної і кольорової металургії, хімічної і будівельної

індустрії. В місті працюють металургійний і цинковий заводи, виробляють

фосфорні добрива і сірчану кислоту (яка це галузь?), віконне, кольорове і

автомобільне скло, мінеральну вату, дзеркала тощо.

Центром гірничодобувної промисловості (кам'яна сіль, крейда, гіпс,

вогнетривкі глини) є Артемівськ (92 тис. чоловік). Працює кілька соляних

шахт. Розвинуті машинобудування і металообробка, промисловість будівельних

матеріалів. У місті знаходиться завод шампанських вин. Легка промисловість

представлена взуттєвою і швейною галузями.

Між Краматорськом і Костянтинівкою знаходиться Друж-ківка (75 тис. чоловік)

— центр важкого машинобудування і будівельної індустрії. В місті виробляють

породонавантажувальні машини, електровози і вагонетки для шахт і рудників,

механізовані кріплення для вугільних шахт. Фарфоровий завод здебільшого

використовує жіночі трудові ресурси.

У місті Часів Яр видобувають найкращі за якістю в країні вогнетривкі глини,

налагоджено виробництво вогнетривких матеріалів.

До Луганського промислового вузла входять Луганськ (504 тис. чоловік) і

навколишні селища. Основою виробничої спеціалізації вузла є транспортне

(тепловозобудівний завод), а також важке машинобудування, виробництво

інструментів, верстатів, деталей до автомобілів і сільськогосподарських

машин, санітарно-технічного обладнання, труб.

Легка промисловість представлена швейною, текстильною, взуттєвою галузями.

Розвинута меблева і харчова промисловість (молочна, м'ясна і кондитерська).

ДоЛисичансько-Рубіжанського промислового вузла входять Лисичанськ,

Сіверськодонецьк, Рубіжне і Кремінна.

Центром хімічної промисловості є Сіверськодонецьк (Ї35 тис. чоловік), де

працюють підприємства ВО «Азот» і ВО «Склопластик». Доповнюють виробничий

комплекс міста приладобудування, легка і харчова промисловість.

У Лисичанську (127 тис. чоловік) розвинуті вугільна, хімічна, скляна галузі

промисловості і промисловість будівельних матеріалів. У місті і поблизу

нього є кілька шахт. Хімічна промисловість представлена содовим заводом,

заводами гумо-технічних виробів та нафтопереробним. У Лисичанську

виробляють скло для автомобілів, телевізорів, вагонів тощо. Розвинута також

легка і харчова промисловість.

Центром хімічної промисловості є Рубіжне (76 тис. чоловік). У місті

знаходиться хімічний комбінат (виробництво синтетичних барвників,

отрутохімікатів тощо). Працюють підприємства промисловості будівельних

матеріалів (виробництво силікатної цегли), легкої (швейне і панчішно-

шкарпеткове виробництва) і харчової промисловості.

До Стаханово-Алчевського промислового вузла входять міста Стаханов,

Алчевськ, Брянка, Первомайськ та ін.

Центром вугільної і коксохімічної промисловості є Стаханов (114 тис.

чоловік). У місті і поблизу нього є вугільні шахти. Розвинута чорна

металургія (завод феросплавів). Хімічна промисловість представлена

коксохімічним заводом і заводом технічного вуглецю, машинобудівна —

виробництвом бурового устаткування і металоконструкцій, легка — комбінатом

шовкових тканин із штучного волокна. Є підприємства харчової промисловості.

Алчевськ (129 тис. чоловік) — центр металурги і коксохімії. Одне з

найзабрудненіших міст України. Тут також розвинуті машинобудування,

промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість.

З Донецького економічного району експортують в інші райони вугілля, кокс,

чорні метали, електроенергію, різноманітні машини і устаткування, добрива,

продукцію АПК. З Придніпров'я в Донбас надходять залізна і марганцева руди,

з Карпатського району — калійні добрива, ліс, автобуси, телевізори, із

Столичного — різноманітні машини і обладнання, продукція легкої

промисловості. Значну кількість продуктів харчової промисловості дістає

район з Причорноморського та Подільського районів.

Проблеми Донецького району можна розділити на соціально-економічні і

екологічні. Такий поділ досить умовний, оскільки всі вони взаємопов'язані.

Важливою проблемою є нерівномірність розвитку окремих частин району.

Передусім це стосується Луганської області, на півночі якої багато

слаборозвинутих малих міст. (Поміркуйте, що може стати основою їх

економічного розвитку в ринкових умовах.)

Ще одна проблема пов'язана з раціональним використанням трудових ресурсів.

Для Донбасу гострою є також проблема розвитку малих і середніх міст, селищ

міського типу, господарство яких тісно пов'язане з вуглевидобутком.

Закриття шахт, скорочення обсягів будівництва нових підприємств призводять

до того, що населення працездатного віку починає залишати такі міста і

селища. (Чи впливає на це явище екологічна ситуація в містах району?)

Проблемою є також технічне переозброєння і реконструкція металургійних

підприємств району, де знаходяться найстаріші заводи України. Гостроти

набула і соціальна проблема, оскільки умови праці на таких підприємствах

дуже важкі.

Надзвичайно гострою є також проблема водопостачання промисловості та

сільського господарства. Здебільшого підприємства району дуже водомісткі.

Не вистачає води і на побутові потреби населення.

Багато проблем у розвитку сільського господарства району. Насамперед

необхідно збільшити вирощування свіжих овочів, картоплі, фруктів, ягід,

виробництво незбираного молока для промислових районів і міст. Ґрунти

стають менш родючими. Великі площі в Донбасі і Приазов'ї займають еродовані

землі.

Азовське море, в минулому одне з найчистіших і найпродуктивніших на рибу

морів світу, поступово втрачає своє значення. (Поміркуйте, чому так

сталось.)

Проведіть прес-конференцію на тему «Проблеми соціально-економічного

розвитку нашого села (міста)».

Придніпровський район

Район розташований у центральній і південно-східній частинах країни, в

басейні Дніпра.

Площа його становить 59,1 тис. квадратних кілометрів. Населення — 6,0 млн

чоловік. Район охоплює територію Дніпропетровської і Запорізької областей

(див. мал. 109).

За рівнем економічного розвитку Придніпровський район поступається тільки

Донецькому. За вартістю виробленої продукції промисловість значно,

переважає над сільським господарством. Її частка досягає 80 %.

Найрозвинутішими галузями району є чорна металургія, машинобудування та

металообробка, хімічна промисловість та електроенергетика.

На відміну від Донецького району в Придніпровському виробляється більший

обсяг сільськогосподарської продукції, тут більша розораність земель і

більші її площі зрошуються. Рослинництво розвинуте краще, ніж тваринництво.

У районі розгалужена транспортна мережа, конфігурацію якої визначають

розміщення головних промислових центрів і географічне положення району.

Район має сприятливі природні умови, різноманітні й багаті природні

ресурси. Окремі з них за якістю і кількістю мають світове значення.

За кількістю населення Придніпровський район посідає шосте місце в країні.

Проте він досить густо заселений (понад 103 чоловіка на 1 км2). (Визначте

за картами, яка частина району і чому найменш заселена.)

За рівнем урбанізації район поступається лише Донбасу. Разом з тим за

кількістю міст, де проживає понад 700 тис. чоловік, він не має собі рівних

у країні. (Які це міста? Знайдіть їх на карті. Чому саме в цьому районі

вони виникли?)

Однією з провідних галузей промисловості Придніпров'я є чорна металургія.

За виробництвом чорних металів (більша частина загального обсягу) район

посідає перше місце в країні. Тут виник цикл виробництв, що складається з

добування коксівного вугілля (Західний Донбас), залізної і марганцевої руд,

нерудної сировини, виробництва коксу, вогнетривів, чавуну, сталі, сплавів,

прокату. (Накресліть у зошиті схему циклу виробництв чорної металургії.)

Коксохімія району розвивається в комплексі з чорною металургією. Основними

її центрами є Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Запоріжжя,

Новомосковськ, Нікополь. Кольорова металургія представлена виробництвом

алюмінію, магнію і титану (Запоріжжя).

Машинобудування і металообробка поступається тільки чорній металургії.

Провідну роль відіграє важке металомістке машинобудування, але воно все ж

поволі втрачає свої позиції, поступаючись трудомістким його галузям —

виробництву інструментів, верстатів, приладобудуванню тощо. Металургійне і

гірничошахтне устаткування виробляють у Дніпропетровську, Кривому Розі,

Марганці, електротехнічне — в Запоріжжі і Бердянську, будівельно-шляхове —

в Бердянську, Дніпропетровську, Нікополі. Транспортне машинобудування

зосереджено в Дніпродзержинську і Запоріжжі, виробництво металоконструкцій

— у Кривому Розі і Дніпропетровську.

Підприємств хімічної промисловості в районі порівняно небагато, але їх

продукція значна за обсягом.

Шини для автомобілів виробляють у Дніпропетровську, мінеральні добрива — у

Дніпродзержинську, лаки і фарби — у Кривому Розі і Дніпропетровську,

пластмаси — У Дніпропетровську.

Страницы: 1, 2, 3, 4


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.