реферат скачать
 

Ринок цінних паперів

акції.

Фондова біржа України засновується на неприбуткових основах і повинна

діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних

паперів в гроші без фінансових втрат для власника, стабільності ринку,

широкої гласності і довір'я. Це дозволить їй виконувати роль залучення

грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сфери;

перерозподілу капіталів між різними галузями і підприємствами;

централізації капіталів, стабілізації заощаджень представників різних

верств населення, створення умов для розвитку в країні підприємницької

діяльності.

Організацію українського ринку цінних паперів і створення необхідних

умов для його функціонування прийняла на себе Українська фондова біржа

(УФБ). Серед її акціонерів (усього їх біля 30) такі великі

республіканські банки, як Укрінбанк, Агропромбанк, Укрсоцбанк,

Агропромбанк "Україна", Ощадний банк України, регіональні банки в

Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Ужгороді, Криму.

Виходячи з важливості регулюючої ролі фондової біржі в економічному

житті країни встановлено, що вона є суб'єктом особливої державної

реєстрації. Її реєструє Кабінет Міністрів України, тоді як товарну -

виконком місцевої Ради (як і всіх суб'єктів підприємницької діяльності

на загальних основах). Особливістю державного регулювання роботи біржі

є те, що міністерство Фінансів призначає своїх представників,

уповноважених стежити за дотриманням положень статуту і правил фондової

біржі і що мають право брати участь в роботі її керівних органів. Така

практика має місце в країнах з розвиненою економікою. Наприклад, в

Англії, США функціонують державні комісії з нагляду за фондовими

біржами. Уряд збирається йти на визнання правоприємства відносно цінних

паперів і здійснювати компенсацію втрат від їх знецінення.

Закон передбачає також особливі умови припинення діяльності фондової

біржі. Одною з них є виникнення ситуації, коли в біржі залишається 10

членів і протягом 6 місяців в її склад не будуть прийняті нові члени.

Таким чином законодавець намагається не допустити виникнення

монополістів в сфері фондового ринку.

На УФБ відповідно до чинного законодавства можуть випускатися і

знаходитися в обізі як державні, так і недержавні цінні папери,

укладатися касові угоди і угоди на терміни.

Перші торги на УФБ сталися 6 лютого 1992 р. На даний час, крім

основної біржі, функціонують 25 її філіалів по всій Україні. 13 грудня

1993 р. відбулися перші електронні торги.

Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок недержавних

цінних паперів розвивається більш високими темпами. На 1 липня 1993 р.

в Україні були зареєстровані 218 недержавних емітентів, якими було

випущено цінних паперів на загальну суму 41,1 млрд. крб. Більшість цих

цінних паперів - акції. Їх випущено на суму 40,9 млрд. крб., а

облігацій - тільки на 2,2 млрд. крб. В цей же час помітна тенденція

зростання обсягів угод по реалізації кредитних ресурсів в порівнянні з

продажем акцій і інших цінних паперів. На біржі проводяться і такі

операції, як реалізація експортних квот, валютні торги і т.д. Це

говорить про те, що біржа знаходиться на "голодному пайку" (в країні не

створений ринок цінних паперів на первинному рівні), немає товару

фондової біржі - цінних паперів, а жити всім, хто там працює, треба.

Управління біржею

З

агальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У

своїй діяльності вона керується статутом біржі, в якому визначаються

порядок управління біржею, склад її членів, умови їх прийому, порядок

освіти і функції біржових органів.

Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом

рада призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма

сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами,

наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп'ютери), біржових

індексах, опціонах.

Комітет по прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени

біржі. Комітет по арбітражу заслуховує, дозсліджує і регулює спори,

виникаючі між членами біржі, а також членами і їх клієнтами. Число і

склад комітетів міняються від біржі до біржі, але ряд з них

обов'язковий. Це комітет або комісія з лістингу, котрі розглядають

заявки на включення акцій в біржовий список; комітет по процедурах

торгового залу, який спільно з адміністрацією визначає режим торгівлі

(торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій по діяльності в

торговому залі, а також в інших випадках.

Біржі - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові

і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для

покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з

учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на

операцію, укладену в торговому залі; плата компаній за включення їх

акцій в біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і

складають основні статті прибутку біржі.

Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично

не в змозі вмістити всіх, хто хотів би продати або купити ці папери.

Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають

посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки

далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку

формується коло посередників, на яких фактично покладається функція

концентрації попиту і пропозиції. Просторово посередники роз'єднані,

але вони пов'язані між собою і утворюють єдине ціле, постійно вступаючи

в контакт один з одним.

Біржова торгівля облігаціями

Н

а розвинених фондових ринках біржова торгівля облігаціями, як

правило, невелика за об'ємом. Сучасні біржі виконують для облігацій

головним чином представницькі функції - норми, що встановлюються

державою для інвестиційних операцій інституційних інвесторів,

забороняють багато кому з них купувати облігації, які не котируються на

якій-небудь з фондових бірж. Оскільки зараз важко знайти емітента, що

не розраховує на купівлю його облігацій інституційними інвесторами,

зовсім не дивно, що абсолютна більшість емітентів справно йде на біржу

з проханням прийняти облігації до котирування.

Здавалося б, раз уже облігації котируються на біржі, то і операції

з ними доцільно провести в торговому залі. Адже в свій час біржова

торгівля цінними паперами починалася саме з облігацій.Результат

операцій на біржі здається тим більше виправданим, якщо в торгівлі

облігаціями беруть участь найбільш активні фірми, що входять в число

найбільш великих і впливових членів біржі.

І все ж операції з облігаціями здійснюються головним чином у

позабіржовому обороті. Головна причина полягає в тому, що динаміка

ринкових цін облігацій більш передбачувана, менш схильна до сильних і

раптових коливань, чим у разі акцій. Чим нестійкіший курс біржового

товару, тим сильніше виявляється у біржовиків "стадний інстинкт", тим

більш охоче збиваються вони в біржовий натовп, що втілює концентрацію

попиту і пропозиції. Якщо і далі використати образ біржового натовпу,

то з його допомогою можна проілюструвати другу властивість біржової

торгівлі - здатність переробляти великий потік доручень на купівлю-

продаж цінних паперів. Дійсно, в біржовому натовпі замовлення на

проведення операцій швидко розчиняються, взаємодія зацікавлених сторін

протікає динамічно, сама атмосфера сприяє висновку операцій, і тому

біржовий натовп здатний пропустити через себе безліч операцій.

Торговий зал біржі - місце збору біржового натовпу. Для торгівлі

облігаціями обидві властивості таких зборів - концентрувати попит і

пропозицію і переробляти великий потік операцій - не потрібні. По-

перше, внаслідок характеру облігацій як біржового товару завдання

встановлення їх ринкової ціни можуть брати на себе дилери, що досить

добре уявляють собі співвідношення попиту і пропозиції. Поринати в

біржовий натовп необхідності немає. По-друге, темп торгівлі облігаціями

неспішний, його не порівняти з виром акцій. Облігації набагато рідше за

акції переходять з рук в руки.

Принципи діяльності фондової біржі

Б

іржа будує свою діяльність на наступальних принципах:

а) особисте довір'я між брокером і клієнтом – наприклад, операції на

біржі укладаються усно і оформляються юридично заднім числом;

б) гласність – публікуються відомості про всі операції і дані, що

надаються емітентом по угоді з біржею про внесення акцій в біржовий

список, незалежно від активності емітента;

в) жорстке регулювання адміністрацією біржі і аудиторами

діяльності ділерський фірм шляхом встановлення правил торгівлі і

обліку.

Кожний крок брокерської фірми від подачі заявки на придбання місця на

біржі до здійснення позабіржових операцій обставлений масою норм, що

пишуться і що не пишуться, що виробляються адміністрацією і її

комітетами з метою забезпечення ліквідності.

Внаслідок забезпечення перерахованих принципів формується середовище,

яке спонукає продавати і купувати цінні папери на біржі. Це такі

переваги, як: по-перше, можливості кращого доступу до кредиту для

купівлі цінних паперів (банк більш охоче його дає, якщо досягнута

домовленість про реалізацію цінних паперів через біржу); по-друге,

чудовий огляд стану ринку цінних паперів, більш точна оцінка

можливостей тих або інших акцій і т.д.

Необхідно чітко розуміти, що виникнення повноцінної фондової біржі

вимагає забезпечення ряду важливих умов по формуванню відповідного

ринкового середовища. Іншими словами, для того, щоб запустити механізм

фондової біржі необхідно заздалегідь: по-перше, прикласти зусилля для

створення мережі майбутньої клієнтури і, передусім, акціонерів, тобто

вирішити питання про те, з ким працювати і як сформувати необхідний для

старту біржі об'єм цінних паперів. Для цієї мети біржі, що формуються

особливу увагу приділяють активізації процесу акціонування зі своєї

сторони, чому, зокрема, сприяє відроблення власної концепції

акціонування, відповідних економіко-математичних моделей і якісної

документації по реєстрації акціонерних товариств. При цьому повинні

враховуватися особливості:

- реальне акціонування (становлення акцій повноцінними) відповідно до

порядку проведення підписки розтягується звичайно на рік;

- виникнення потреби не просто купити які-небудь акції (щоб "сховати"

гроші від інфляції і отримати процент), а перепродати їх і купити нові

акції, що також вимагає часу. Поки акціонери не "помацають" дивіденди,

вони не почнуть позбуватися куплених акцій.

По-друге, запускати механізм фондової біржі (фондового

відділу)можна тільки тоді, коли буде сформована система посередників в

проведенні фондових операцій - брокерів і дилерів. Повноцінна фондова

біржа спирається на двоступеневу структуру посередництва, але її

створення – результат розвитку самої біржі, в ході якого і

розставляються ті або інші акценти на статусі її учасників.

По-третє, перш ніж зважитися на запуск фондової біржі необхідно

налагодити роботу центральних блоків біржового організму – експертної

комісії і системи допуску ЦП на біржу, котирувальної комісії, системи

реєстрації цінних паперів і т.д.

Фондова біржа являє собою організований ринок цінних паперів. При

цьому значущість цього дуже важливого інституту в різних країнах далеко

не однозначна. Як підкреслює шведський професор Андерс Ослунд, якщо в

США і Великобританії велика частина власного капіталу підприємств

мобілізується саме на фондових біржах, то в Європі і Японії їх питома

вага значно менше, а половина з 100 найбільших підприємств Німеччини -

взагалі сімейні фірми, акції яких не підлягають продажу. А на

Варшавській фондовій біржі біля 25% біржового обороту цінних паперів

відводиться на операції іноземних інвесторів.

Природно, нам ще далеко до Нью-Йоркської і Токийської фондових бірж

по об'єму біржового обороту. Але потрібно зазначити, що і на

Варшавській фондовій біржі щоденний оборот досягає $50 млн.

З метою вдосконалення механізму приватизації державного майна,

розширення можливостей фінансових посередників по участі в

приватизаційних процесах, створення сприятливих умов для подальшого

розвитку ринку цінних паперів відповідно до Указу Президента України

від 27 лютого 1995 року "Про участь Української фондової біржі в

приватизаційних процесах" УФБ дозволено розміщувати частину акцій

відкритих акціонерних товариств, створених на базі об'єктів груп В і М.

Таким чином, спроба комплексного аналізу ринку цінних паперів в

Україні свідчить про багатоаспектність цієї , однієї з найважливіших

сфер ринкової економіки, наявність маси недоліків і невирішених питань,

зумовленими як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. А значить і

усунення останніх вимагає комплексного підходу. Будемо сподіватися, що

цивілізований ринок цінних паперів на Україні коли-небудь з'явиться.

Розділ ІІ.Законодавче регулювання РЦП

Д

іяльність на українському ринку цінних паперів регулюють два основних

законодавчих акти - закон України "Про цінні папери і фондову біржу"

від 18 червня 1991 року і Указ президента України "Про інвестиційні

фонди і інвестиційні компанії" від 19 лютого 1991 року.

Згідно із законом "Про цінні папери і фондову біржу " розрізняють

два типи цінних паперів:

а) іменні цінні папери, які, як правило, передаються шляхом повного

індосамента;

б) представницькі цінні папери, що знаходяться у обігу вільно.

Українським законодавством також визначені наступні види цінних

паперів:

а) акції;

б) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

в) облігації підприємств;

г) казначейські зобов'язання підприємств;

д) ощадні сертифікати;

е) векселі;

є) приватизаційні папери;

ж) інвестиційні сертифікати.

Акції і облігації підприємств можуть бути випущені лише після їх

реєстрації у відповідному фінансовому органі. А в тому випадку, коли

акції і облігації підприємств призначені для відкритого продажу, в тому

ж фінансовому органі повинен бути зареєстрований і проспект емісії.

Українське законодавство встановлює два серйозних обмеження

діяльності акціонерних товариств як емітентів:

1. акціонерні товариства мають право випускати облігації на суму, що не

перевищує 25% оплачених статутних фонди;

2. кількість привілейованих акцій акціонерного товариства обмежена 10%

статутних фондів.

Наказом Міністерства фінансів України (як реєструючого органу) від 20

липня 1995 року №123, зареєстрованим Міністерством юстиції 24 липня

1995 року №233/769, затверджений "Порядок видачі дозволу на проведення

діяльності по випуску і обігу цінних паперів, як виняткової

діяльності".

Цей документ встановлює не тільки перелік і правила подачі

документів і отримання дозволу на роботу з цінними паперами, але і

державний контроль за здійсненням операцій з ними. Необхідно відмітити

створення Державної комісії з цінних паперів зі статусом міністерства.

У її завдання входять розширення впливу держави на фондовий ринок,

перерозподіл функцій контролюючих його державних структур і створення

на базі цієї комісії Методологічної координаційної ради.

Комісія ставить перед собою завдання створити системи звітності

компаній - учасників фондового ринку, систематизувати українські

фондові стандарти, контроль за ціноутворенням на фондовому ринку,

створити депозитарну і клірингову мережі і участь у виборі і виробленні

моделі фондового ринку України.

У відповідності зі ст. 4 закону України "Про цінні папери і фондову

біржу" підприємство самостійно веде книгу реєстрації іменних акцій. У

цій книзі відображається обіг іменних акцій, включаючи інформацію про

кожну акцію, її власника, час придбання і кількість акцій у кожного з

акціонерів. Закон не визначає юридичну силу інформації, включеної в

книгу. Однак, враховуючи фактично повну відсутність матеріалізованих

цінних паперів, які могли підтвердити право власності акціонера на цей

папір завдяки індосаменту, і те, що книга реєстрації акцій, що є в

зв'язку з цим основним документом, підтверджуючим право власності

інвестора на акції, ведеться самим емітентом, існує значний ризик

повторення на Україні ситуації з виключенням з книги реєстрації акцій

"незручних" акціонерів.

Аналізуючи українське законодавство на сьогоднішній день про цінні

папери з точки зору його зрілості і визначеності, можна сказати, що

воно поки що далеко не досконале. У ньому відсутні багато які поняття,

звичні для цивілізованого ринку цінних паперів. Основною проблемою,

звичайно ж, є відсутність нормальної процедури переходу права власності

на цінні папери. У той же час безліч проблем можуть створити такі

незначні, на перший погляд, питання, як визначення поняття "торговець

цінними паперами" або порядок здійснення "андеррейтингових" або

"підрейтингових" функцій".

Розділ ІІІ.Ринок цінних паперів на Україні

(1. Особливості становлення і розвитку РЦП в Україні

З

а рівнем свого розвитку український ринок цінних паперів перебуває на

початковій стадії розвитку. Це пов'язано з багатьма причинами,

включаючи млявий темп приватизації і недоліки в роботі українських

Страницы: 1, 2, 3, 4


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.