реферат скачать
 

Контрольная: Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Санітарні норми та правила

Контрольная: Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Санітарні норми та правила

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

Кафедра фінансів

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Безпека життєдіяльності”

на тему:

“Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Санітарні

норми та правила”

Виконав:

Студент 4 курсу

Спеціальності “Фінанси та кредит”

Група 42 – Ф Варіант №6

Заверюха А. М.

Викладач:

Кобилянський О. В.

м. Вінниця

2001 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Екологічні знання суспільства – гарантія

продовження його цивілізації

1.1. Історія екології та безпеки життєдіяльності

1.2. Здорова екологічна ситуація – здоров’я суспільства

Розділ 2. Джерела екологічної кризи в Україні і її

вплив на суспільство

2.1. Шляхи вирішення санітарної та епідемічної ситуації в

Україні

2.2. Перспективи розвитку природоохоронних заходів в

Україні

2.3. Вирішення глобальних проблем охорони

навколишнього природного середовища в Україні і

світі

Висновки

Додатки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Кінець ХХ століття – це час усвідомлення суспільством кризи цивілізації,

негативних її наслідків при підкоренні природи.

Сучасний каскад актуальних дисциплін сьогодення (“Екологія”, “Безпека

життєдіяльності”, “Цивільна оборона”, “Охорона праці” – це наукова база для

розробки стратегії і тактики поведінки людства. ЇЇ закони навчають, що

людство є частина природи і своїм існуванням залежить від функціонування

природних систем.

Суспільству потрібно усвідомити необхідність орієнтування не на боротьбу з

наслідками, які руйнують природу, а на усунення самих причин знищення

природи.

Закони екології, санітарного та епідемічного стану лежать в основі не лише

біологічного, а й соціального буття. З розширенням екологічної кризи вони

сьогодні стають більш актуальними.

Серія прогнозів, зроблених різними вченими світу, досить об’єктивно

засвідчують, що кризові ситуації в сировинній, продовольчій та екологічних

сферах не є тимчасовими, вони зростають і ставлять перед людством серйозні

завдання.

Протягом всієї історії свого існування людина спиралася на природоруйнівну

структуру господарювання. Але сьогодні, коли уряди і народи світу

зрозуміють необхідність включення стану навколишнього середовища до числа

пріоритетів розвитку нації, глобальна соціоекологічна катастрофа може не

наступити.

Великий вчений В. І. Вернадський вимагає виконання таких важливих умов:

- об’єднання всього людства навколо єдиних цілей та задач;

- створення єдиної інформаційної мережі;

- свобода виконання прийнятих рішень перетворення навколишнього

середовища за рахунок необмеженого доступу до ресурсів та енергії;

- рівність та високий добробут усіх членів суспільства;

- виключення війни як засобу вирішення соціальних конфліктів.

У сучасному суспільстві не всі вимоги виконуються. Людська цивілізація

продовжує знаходитися у фазі нестійкого розвитку, коли внутрішні конфлікти

перешкоджають вирішенню глобальних проблем. Світовому співтовариству необхідна

єдина концепція виживання.6

З розвитком нових технологій та ускладненням умов видобування корисних

копалин з кожним роком зростає небезпека в гірничодобувній справі. Яскравим

прикладом небезпеки є сотні смертей українських гірників на шахтах Донецької

та Луганської областей. Лише за 11 місяців 2001 року загинуло 286 гірників

від вибухів метану та інших аварій, пов’язаних з грубими порушеннями техніки

безпеки та технології видобування, нехтуванням елементарних контрольних

вимірювань концентрації метану в робочих лавах та інших причин, які на перший

погляд здаються незначними. Тому сьогодні кожний 1 мільйон видобутого вугілля

коштує 5 людських життів.

Розвиток людської цивілізації вносить певні корективи щодо перегляду заходів,

які сприяли б безпечному веденню господарської діяльності. У ХХ ст. людство

Увійшло в складний період історії свого існування, коли воно у своєму розвитку

вже оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилося

достатньо обережно та раціонально ним користуватися. Швидка урбанізація та

індустріалізація, різке зростання населення планети, інтенсивна хімізація

сільського господарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на

природу порушили біологічний кругообіг речовин у природі, пошкодили її

регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресуюче руйнування. Це

поставило під загрозу здоров’я та життя сучасного і майбутнього поколінь людей,

існування людської цивілізації. 5

Існує лише три варіанти подальшого розвитку людської цивілізації:

Перший – технократичний: продовження максимального споживання ресурсів,

виснаження грунту, накопичення негативних впливів на середовище, урбанізація,

ріст чисельності населення. По своїй суті, це шлях до катастрофи, оскільки

для створення штучної біосфери у людства немає достатньої кількості ресурсів

та енергії.

Другий варіант – докорінна зміна стратегії розвитку суспільства, перехід на

екологічно чисті технології, альтернативне сільське господарство,

скороченняспоживання ресурсів, самообмеження потреб, регулювання

народжуваності, повне роззброєння.

Третій варіант, який сьогодні вважається найбільш придатним, - проміжний. Це

поступова зміна технократичного шляху розвитку суспільства на шлях

екологічний.

Самі по собі потреби світового суспільства являються егоїстичними і безмежними,

але справжня людська цивілізація почнеться тоді, коли суспільство стабілізує

своє середовище життя на основі соціальних та природних процесів.

6

Сьогодні потрібно усвідомити кожному члену світового суспільства те, що

зберегти екологію – це значить зберегти своє здорове буття на планеті,

продовжити подальший розвиток, аби не було соромно перед нащадками.

Розділ 1. Екологічні знання суспільства – гарантія

продовження його цивілізації

1.1. Суть і значення природоохоронних наук у житті світового

суспільства та їх зв’язок з безпекою життєдіяльності

Багато людей не розуміють тісного зв’язку між діяльністю людини і навколишнім

середовищем, що являється наслідком відсутності знань та екологічної

інформації.

Існує гостра необхідність підвищити знання суспільства і ступінь їх участі в

пошуку розумних рішень розвитку цивілізації і зберігання навколишнього

середовища. Освіта допоможе людям в виробленні таких екологічних та етичних

норм, цінностей і відносин, професійних навиків і способу життя, які потрібні

будуть для забезпечення стійкого розвитку. Це допоможе людству правильно

оцінювати соціально-економічну ситуацію і проблеми свого розвитку,

заздалегідь застерігати негативні наслідки своїх діянь.

Всім країнам світу потрібно забезпечити усі рівні навчальних закладів

матеріалами екологічних проблем, зробити максимально доступною наукову

літературу для широкого вивчення навколишнього середовища, його збереження,

покращення людського середовища життя людства. Вивчення наук, які вивчають

збереження навколишнього середовища потрібно ввести в усі навчальні програми,

починаючи з дитячих дошкільних і шкільних закладів.

Особливу увагу слід звернути на підготовку майбутніх керівників промислових

підприємств, сільського господарства, транспорту і інших різноманітних сфер

людської діяльності.

Велике значення має створення різних шкільних і громадських організацій, які б

впроваджували в життя політику захисту навколишнього середовища, питної води,

побутової і промислової санітарії. Необхідно максимально втілювати в життя

суспільства через різні засоби масової інформації населення цінність оточуючої

нас природи, її важливість в житті людства, правильне застосування промислових

технологій, які б забезпечували високу продуктивність праці з найменшою

шкідливістю для природи.3

Перспективними є наукові розробки по використанню екологічно чистих джерел

енергії, тобто енергії води, сонця, вітру, а також від спалювання та

переробки сміття і промислових відходів.

Слід зазначити, як потрібні міжнародні організації, які б здійснювали

контроль за виконанням кожною країною зобов’язань по охороні навколишнього

середовища, контролювати правильність використання природних ресурсів,

застосування технологій з різними очисними спорудами і фільтрами.

З розвитком цивілізації потрібно паралельно з новими технологіями постійно

вносити корективи щодо екологічних проблем. В свідомості людей повинна бути,

насамперед, екологія та небезпечні наслідки для людини, а вже потім

високотехнологічне виробництво товарів народного споживання. На території

України зосереджено велику кількість екологічно небезпечних виробництв. Для

порівняння: загальна площа України становила лише 2% території колишнього

Союзу, але на ній було зосереджено 25% всього промислового потенціалу і

відповідно 25% припадало забруднення природного середовища колишнього СРСР.

А причиною такої концентрації виробництв були низькі знання тодішнього

керівництва розміщенням продуктивних сил і нехтування екологічною наукою

щодо наслідків від діяльності на здоров’я населення.

Крім цього не зверталася увага на хижацьке ставлення людей до природи, її

знищення призводило до значних порушень балансу тварин і їх вимирання, а це

значило, що від цього значно скоротився раціон харчування населення.

Погані або непрофесійні знання екології та не усвідомлення наслідків від

нерозумного втручання у природні процеси стали в підсумку знищення природних

річок, створені штучних водоймищ, забрудненні шкідливими речовинами прісної

води, що порушило природний водний баланс. Тодішні вчені не всі розуміли, що

у природні процеси потрібно втручатися в розумних межах.

Незнання екології також призвело до отруєння землі пестицидами та іншими

отрутохімікатами, які негативно впливають на людське здоров’я, а також на

птиці, тварини, водяні мешканці. На екологічні проблеми не звертали уваги,

виділялося мало коштів на охорону природного середовища, а в більшості

випадків, взагалі, не було ніяких витрат на екологію, вважаючи що весь час так

буде. Але можливості природи самовідновлюватись небезкінечні, її потрібно

допомагати в цьому.11

Заощадивши на екології, людство втрачає на своєму здоров’ї, якості і

тривалості життя сьогодні та в перспективі.

1.2. Історія розвитку екологічних наук та безпеки життєдіяльності

Ще у сиву давнину людина сприймала навколишній світ як єдине ціле, але

проблеми охорони навколишнього середовища не було. Низький технічний рівень,

слабкий розвиток науки і технологічних процесів, відсутність широкого

застосування хімії, незначна чисельність населення планети не спричиняла

такого спустошення природи, її забруднення навіть при хижацькому ставленні до

неї.

Одним із перших, хто на межі 18 та 19 століть усвідомив необхідність цілісної

оцінки природних комплексів, був німецький натураліст А. Гумбольдт. Він один

із перших став на шлях вияву глибинних зв’язків між людством і природним

середовищем. Цій проблемі він присвятив все своє життя і написав більше 600

робіт, які стали поштовхом до розвитку геології, геоботаніки, гідрології,

грунтознавства, кліматології та багатьох інших наук наступними вченими.

Засновником екології та її зв’язок з людським буттям в сучасному вигляді

вважається німецький вчений Е. Геккель, який визначив екологію та безпеку

життєдіяльності, а також ряд інших наук, які вивчають тваринний, рослинний,

сировинний світ як науки про загальну економіку природи. Він ввів і сам

термін “екологія”. Був ще ряд інших вчених, які доповнили екологічні та

природоохоронні науки своїми працями.

Сутність природних комплексів висвітлювали праці Г. Ф. Морозова у 1912 році.

А видатний вчений В. В. Докучаєв у першій половині 20 ст. створив вчення про

грунт. У 1948 році англійським вченим А. Тенслі було введено поняття

екосистеми і її сутність.

Людству почала загрожувати небезпека повільного вимирання внаслідок

безперервного погіршення якості навколишнього середовища, а також вичерпання

природних ресурсів. Стало зрозумілим, що для усунення цієї небезпеки необхідні

перегляд традиційних принципів природокористування та докорінна перебудова

господарської діяльності у більшості країн світу. Одним з перших у світі

звернув увагу на цю проблему перший президент Академії наук України В. І.

Вернадський. 5 (1863 – 1945).

Вчення цього всесвітньо відомого радянського вченого посідають особливе місце

в історії екології та безпеки життєдіяльності населення, який створив вчення

про біосферу та ноосферу, про нерозривність зв’язку людини з природним

середовищем. Він працював у цьому напрямку з 1930 р. до 1945 року і основою

вчення академіка була “жива речовина”, до складу якої входять всі живі

організми, що мешкають на планеті. До складу живої речовини В. І. Вернадський

включив також і людину, розглядаючи природу і людське суспільство як одне

ціле. Вернадський обгрунтував положення про те, що обрис сучасної Землі

сформований людиною, і показав, що діяльність сучасної людини викликає рух

основних хімічних елементів у масштабах, які порівнюються з природними

циклами руху цих елементів. За визначенням Вернадського, людина стала

наймогутнішою геологічною силою на планеті, людська діяльність почала

перевищувати масштаби найпотужніших стихійних явищ.

Такий стан навколишнього середовища і негативні прогнози щодо глобальної

соціоекологічної ситуації спонукали до проведення спеціальних досліджень та

виконання заходів, які б дозволили вирішити двоєдине завдання – збереження

рівноваги в природі та задоволення вимог умов життя, які весь час зростають.

Найбільшу роль у становленні сучасної екології відіграла публікація

монографій із цієї наукової дисципліни американського вченого Ю. Одума в

1970-1990 роках. Взагалі, починаючи з 1950 року виник широкий фронт

екологічних досліджень, у яких помітну роль відіграють й екологи України.

Перший науковий центр екологічних досліджень в Україні був створений у 1930

році при Інституті зоології і ботаніки Харківського державного університету.

Це був лише сектор екології, який очолив В. В. Сташинський (1930-1940). Він

раніше усіх підійшов до ідеї біогеоценозу, його праця “До розуміння

біоценозу” створена у 1933 році є класичною в області вивчення зв’язків між

організмами в ценотичних системах.

Світове визнання отримали дослідження українських вчених І. Г. Підоплічка, Ф.

А. Гриня, С. М. Стойка, П. С. Погребняка, Д. В. Воробйова і багатьох інших

вчених, які працювали у 1940-1980 роках, розробляючи принципи раціонального

природокористування, типологію лісів і інше.

Широку відомість отримали дослідження штучних лісів України, виконані О. Л.

Бельгардтом у 1971 році, а також А. П. Травлєєвим у 1980-1985 роках - вчення

про лісові підстилки та їх екологічну значущість.

38-ма сесія Генеральної Асамблеї ООН у 1983 році створила Міжнародну комісію

з навколишнього середовища та розвитку, яка покликана аналізувати стан

навколишнього середовища в контексті глобальних перспектив. На основі оцінок

авторитетних експертів у 1987 р. ця комісія підготувала фундаментальне

дослідження “Наше спільне майбутнє”. На сучасному рівні об’єктивних знань у

ньому відображено розуміння світовим співтовариством гостроти

соціоекологічної проблематики, необхідність глобальної переорієнтації

соціально-політичного, економічного, технічного, технологічного та

культурного розвитку, здійснення для цього відповідних національних і

загальнопланетарних проектів.

У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН, присв’ячена концепції

безпечного сталого розвитку світового співтовариства. Конференція прийняла

документ “Порядок денний ХХІ століття” та зробила висновок про необхідність

глобального партнерства держав для досягнення стабільного соціального,

економічного та екологічного розвитку суспільства.

5

Що стосується України, то необхідно в першу чергу зазначити, що економіка її

десятиліттями формувалась без урахування об’єктивних потреб та інтересів її

народу, належної оцінки екологічних можливостей окремих регіонів. Сьогоднішня

структура економіки України не відповідає потребам людини, не забезпечує

нормальних умов життя. Висока матеріалоємківсть і енергоємкість виробництва

призвели до надлишкового видобування корисних копалин, їх переробки і

спалювання. Це породило додаткові обсяги відвалів пустої породи, золи та

шлаків, шкідливих викидів у воду і атмосферу. Нині обсяг накопичених у межах

нашої країни відходів різних галузей промисловості перевищує 17 млрд. тонн.

Ситуація в Україні несприятлива для нормального розвитку людини та її життя.

За темпами вимирання людей Україна входить у першу десятку країн світу, а

дитяча смертність в ній найвища в Європі.

“Безпека життєдіяльності” як навчальна дисципліна являється інтегрованою і

носить гуманітарно-технічне спрямування. В Україні вона отримала бурхливий

розвиток. 5 Тому українські вчені

намагаються реалізувати свої праці, які направлені на охорону навколишнього

середовища і відповідно здоров’я населення для забезпечення майбутнього країни,

яка взяла курс на те, щоб стати на один щабель розвитку з розвиненими країнами

Європи та світу.

У сучасний період в Україні широке визначення отримали екологічні роботи

академіків М. А. Голубця, К. М. Ситника, Ю. Р. Шеляг-Сосонка. У головних

наукових центрах України в Києві, Львові, Дніпропетровську ведуться активні

розробки складних екологічних проблем.

Екологи України зробили вагомий внесок у розробку методів оцінки рівня

радіоактивного забруднення великих територій та обгрунтування заходів зниження

екологічних збитків від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Витрати України

на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи за період 1991-1995 років

оцінюються в 3 млрд. доларів США.11 Тут

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


ИНТЕРЕСНОЕ



© 2009 Все права защищены.